Рішення

від 23.07.2012 по справі 5020-492/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року справа № 5020-492/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

(вул. Садова, буд. 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530)

до відповідача - Приватного підприємства "Сяйво-МД"

(вул. Сафронова, буд. 75, м. Севастополь, 99003)

про стягнення 15 125,48 грн.

Суддя С.М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача -Мозговий А.В. -представник по довіреності № 01-17/СФ-665 від 15.03.2012 (копія довіреності у матеріалах справи);

Від відповідача -Матвєєва О.В. -директор, наказ № 09/3 від 12.09.2011 (копія наказу в матеріалах справи), Єсауленко П.М. -представник по довіреності від 13.06.2012 (копія довіреності у матеріалах справи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства "Сяйво-МД" про стягнення 26 960,75 грн., у тому числі 19 529,34 грн. основного боргу за договором поставки № 530 від 22.12.2010, 1 112, 41 грн. пені, 3% річних у розмірі 217,18 грн., 175,76 грн. інфляційних втрат та 5 926,06 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 509, 526, 530, 549-552, 625, 712 Цивільного кодексу України та статей 20, 173-175, 193, 230-232 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував умови вказаного договору поставки, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за видатковими накладними у розмірі 19 529,34 грн.

Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 03.07.2012, надав суду клопотання від 03.07.2012, в якому, у зв'язку зі сплатою відповідачем 8 840,00 грн. боргу, зменшив розмір основного боргу та просив суд стягнути з відповідача 10 689,34 грн. основного боргу, та, у зв'язку з допущеними позивачем арифметичними помилками при нарахуванні пені та 3% річних просив стягнути з відповідача 1 202, 40 грн. пені та 3% річних у розмірі 234,86 грн., а також 175,76 грн. інфляційних втрат та 5 926,06 грн. штрафних санкцій.

Суд прийняв клопотання представника позивача від 03.07.2012 до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2012, надав суду клопотання від 18.07.2012, в якому, у зв'язку з допущеними помилками в розрахунках за період з 05.12.2011 до 06.12.2011 3% річних у сумі 0,48 грн. та пені у сумі 2,46 грн., а також, враховуючи часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 3 100 грн., зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 7 589,34 грн. основного боргу, 1 199, 94 грн. пені та 3% річних у розмірі 234,38 грн., а також 175,76 грн. інфляційних втрат та 5 926,06 грн. штрафу.

18.07.2012, до розгляду справи у судовому засіданні 18.07.2012, представник відповідача передав через канцелярію суду додатковий відзив від 18.07.2012 на позовну заяву, до якого відповідач додав, зокрема, докази сплати основного боргу у розмірі 3 100, 00 грн. та просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі; в частині стягнення суми основного боргу та пені -в частині, що не збігається з розрахунком, наданим відповідачем; зменшити втричі розмір штрафу; надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду на два місяці, шляхом встановлення графіку погашення задоволеної рішенням суду суми позову та розподілити між сторонами судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.07.2012 прийнято зменшення розміру позовних вимог, а розгляд справи відкладений на 23.07.2012.

На підставі статті 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви.

За клопотанням представника відповідача, на підставі статті 69 ГПК України, строк вирішення спору був продовжений на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2012 зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду додатковий відзив від 23.07.2012 на позовну заяву, до якого відповідач додав, зокрема, докази сплати основного боргу у розмірі 600,00 грн. та просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі; в частині стягнення суми основного боргу та пені -в частині, що не збігається з розрахунком, наданим відповідачем; зменшити вдвічі розмір штрафу; надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду на два місяці, шляхом встановлення графіку погашення задоволеної рішенням суду суми позову та розподілити між сторонами судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

В С Т А Н О В И В :

22.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" та Приватним підприємством "Сяйво-МД" був укладений договір поставки № 530.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити алкогольні та безалкогольні напої (далі -продукція/товар), в асортименті, партіями згідно з накладними, на умовах даного договору.

Пунктом 2.8. договору встановлений строк оплати покупцем кожної придбаної за договором партії продукції: не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, яка вказана на видатковій накладній (пункт 2.9. договору).

Згідно з пунктом 2.13 договору, моментом виконання зобов'язання покупця по сплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника.

Сторони домовились, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 (пункт 7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу товар за видатковими накладними № РН-54-025727 від 29.11.2011, № РН-54-025728 від 29.11.2011, № РН-54-026160 від 06.12.2011, № РН-54-026374 від 08.12.2011, № РН-54-027084 від 19.12.2011, № РН-54-027085 від 19.12.2011, № РН-54-027139 від 19.12.2011, № РН-54-027982 від 29.12.2011 на суму 29 630,34 грн., належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 19 529,34 грн.

Вказані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом з відповідними вимогами про захист своїх прав.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У зв'язку зі сплатою відповідачем у ході розгляду справи основного боргу у розмірі 11 940,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем склала 7 589,34 грн.

На підставі викладеного, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7 589,34 грн. доведеною та обґрунтованою.

Однак, як було зазначено вище, відповідач у судовому засіданні 23.07.2012 надав суду докази сплати 600,00 грн. основного боргу.

Оскільки спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 600,00 грн. основного боргу врегульований після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до суду та порушення провадження у справі, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, а судовий збір в цій частині повинен бути віднесений на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4.1. вищевказаного договору у випадку недотримання строків сплати продукції, зазначених у пункті 2.9. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(із змінами) розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивачем нараховано відповідачу 1 199, 94 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 3% річних у розмірі 234,38 грн. та 175,76 грн. інфляційних втрат, які також підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що у випадку, якщо прострочка сплати складає більше 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, сплата якої прострочена.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5 926,06 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття „штраф" надано у Цивільному кодексі України.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З даною нормою узгоджується пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин, так само як і не надають суду право повністю звільнити винну сторону від сплати неустойки.

Відповідно до пункту 3.17. підпункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, - до 4 500,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 13 099,42 грн., у тому числі 6 989,34 грн. основного боргу, 175,76 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 234,38 грн., 1 199,94 грн. пені та 4 500,00 грн. штрафу, документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

Як вже зазначалось вище, представник відповідача у судовому засіданні надав суду додатковий відзив від 23.07.2012 на позовну заяву, в якому просив надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду на 2 місяці.

Представник позивача у судовому засіданні проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що заборгованість протягом тривалого часу відповідачем не сплачувалась.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід взяти до уваги статтю 121 ГПК України про те, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, за заявою сторони, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи обґрунтованість доводів підприємства та, у зв'язку з тим, що це не суперечить чинному законодавству України, суд вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідача про надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення, надавши відповідачу розстрочку виконання судового рішення строком на 2 місяці - з серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року включно, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, з наданням відповідачу розстрочки виконання рішення суду строком на 2 місяці.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до абзацу четвертого пункту 3.17. підпункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно зі статтею 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 30.07.2012.

Керуючись статтею 49, пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сяйво-МД" (вул. Сафронова, буд. 75, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 35100823 , р/р 26005207654 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 381605, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, буд. 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530, ідентифікаційний код 36499654, п/р 2600716690(980) у КРД ПАТ " Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, або на інші рахунки) 13 099,42 грн., у тому числі 6 989,34 грн. основного боргу, 175,76 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 234,38 грн., 1 199,94 грн. пені та 4 500,00 грн. штрафу, з наданням відповідачу розстрочки виконання рішення суду строком на 2 місяці, зі сплатою з серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року включно, по 6 549, 71 грн. щомісячно.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Сяйво-МД" (вул. Сафронова, буд. 75, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 35100823 , р/р 26005207654 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 381605, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, буд. 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530, ідентифікаційний код 36499654, п/р 2600716690(980) у КРД ПАТ " Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, або на інші рахунки) 1 609,50 судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 600,00 грн. основного боргу припинити.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя С. М. Альошина