Рішення

від 02.08.2012 по справі 5019/972/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/972/12     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

---

РІШЕННЯ   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      "02" серпня 2012 р.                                                                            Справа № 5019/972/12        Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (далі –Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" (далі –Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 27 825 грн. 88 коп., за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: не з'явився, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2012 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу товару № 1, укладеного між позивачем та Товариством 20 січня 2012 року, Підприємство перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 28 250 грн. 00 коп. попередньої оплати за товар. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по поставці товару не виконало та не в повному обсязі повернуло суму попередньої оплати, заборгувавши Підприємству 26 250 грн. 00 коп., останнє, посилаючись на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та статті 216, 218, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 207 грн. 14 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 131 грн. 41 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 237 грн. 33 коп. Крім того, в порядку забезпечення позову Підприємство просило суд накласти арешт на банківські рахунки Товариства в обсязі, достатньому для сплати вищезазначених сум. Ухвалою господарського суду Рівненької області від 11 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/972/12, розгляд якої було призначено на 5 липня 2012 року. Ухвалою суду від 5 липня 2012 року розгляд справи було відкладено на 19 липня 2012 року. Також ухвалою від 5 липня 2012 року заява позивача про накладення арешту на банківські рахунки відповідача була залишена без розгляду на підставі клопотання самого Підприємства. Ухвалою суду від 19 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 2 серпня 2012 року. 31 липня 2012 року на адресу суду надійшла заява позивача про зміну розміру позовних вимог, згідно якої останній простив стягнути з відповідача на підставі частини 2 статті 693 ЦК України 25 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 960 грн. 34 коп. штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань, а також три проценти річних у розмірі 390 грн. 42 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду. У судове засідання, призначене на 2 серпня 2012 року, позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57). У судові засідання, призначені на 5 липня 2012 року, 19 липня 2012 року та 2 серпня 2012 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 11 червня 2012 року та про відкладення розгляду справи від 5 липня 2012 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 33018, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 16. З метою отримання більш повної інформації про Товариство судом було витребувано у позивача спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а також довідку з вказаного реєстру (а.с. 51-54), зі змісту яких вбачається, що після звернення Підприємства з даним позовом до господарського суду Рівненської області відповідач змінив свою адресу. Згідно вищезазначеної довідки з 3 липня 2012 року місцезнаходженням Товариства є наступна адреса: 61166, місто Харків, проспект Леніна, будинок 40. У зв'язку з цим ухвала суду про відкладення розгляду справи від 19 липня 2012 року була направлена відповідачу за цією адресою, однак дане поштове повідомлення повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 71-72). Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлено про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів. За таких обставин суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі сторін. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 20 січня 2012 року між Підприємством та Товариством був укладений договір купівлі-продажу товару № 1, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати позивачу у власність 5 тон цукру, упакованого в мішки по 50 кг, а Підприємство, у свою чергу, –прийняти та оплатити вартість даного товару. Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств. Пунктами 1.1-1.2 цієї угоди передбачено, що ціна за 1 тону встановлювалася на рівні 5 650 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ –941 грн. 67 коп. Загальна сума договору складала 28 250 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ –4 708 грн. 33 коп. Відповідно до умов пункту 4.1 договору за товар покупець мав розрахуватися з продавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку. Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору 23 січня 2012 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 28 250 грн. 00 коп., що підтверджується наданим Підприємством платіжним дорученням від 23 січня 2012 року № 18, а також випискою з особового рахунку позивача. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи (а.с. 14, 16). У пункті 2.1 договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний доставити товар покупцю протягом трьох банківських днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок продавця. Проте всупереч умовам договору Товариство взятий на себе обов'язок по поставці товару у встановлений договором триденний строк не виконало, у зв'язку з чим Підприємство направило на адресу відповідача претензію від 27 січня 2012 року № 18, в якій просило повернути суму попередньої оплати за укладеним між сторонами договором. Дана претензія була отримана відповідачем 2 лютого 2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення (а.с. 68). На зазначену претензію позивач отримав лист-відповідь Товариства від 7 лютого 2012 року № 5, в якому відповідач взяв на себе обов'язок повернути вказані грошові кошти по мірі їх надходження від іншого контрагента. Зі змісту позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог вбачається, що 9 лютого 2012 року відповідач повернув позивачу 1000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 29 лютого 2012 року –1000 грн. 00 коп., 15 червня 2012 року –1 250 грн. 00 коп. Всього –3 250 грн. 00 коп. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду даної справи складає 25 000 грн. 00 коп. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як було зазначено вище, претензія Підприємства до Товариства щодо повернення суми попередньої оплати була отримана останнім 2 лютого 2012 року. Проте відповідач у встановлений частиною 2 статті 530 ЦК України строк не повністю повернув позивачу вказану суму. Враховуючи те, що сума коштів, сплачених позивачем на виконання умов договору від 20 січня 2012 року № 1 та заявлених останнім до стягнення, яка складає 25 000 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повернення цієї суми позивачу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Підприємства про стягнення з Товариства вказаної суми є обґрунтованою та законною, а відтак підлягає задоволенню. Крім того, у зв'язку з неповерненням Товариством сплачених позивачем коштів останній, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, також просив суд стягнути з відповідача на підставі пункту 5.2 договору 1 960 грн. 34 коп. штрафних санкцій, нарахованих на суму неповернутих коштів з 2 лютого 2012 року по 2 серпня 2012 року. Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку невиконання продавцем пункту 2 даної угоди за кожний день прострочки поставки товару на користь покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від загальної суми купівлі, яка підлягає оплаті, починаючи з дати закінчення граничного терміну поставки. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Водночас, зі змісту пункту 5.2 договору вбачається, що даним пунктом встановлена пеня за невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, тоді як відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України нарахування цієї штрафної санкції можливе лише за неналежне виконання грошового зобов'язання, якими поставка товару не являється. У той же час вищезазначеним договором не передбачена відповідальність відповідача за прострочку повернення попередньої оплати за цією угодою. Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки Підприємство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення 1 960 грн. 34 коп. штрафних санкцій на підставі пункту 5.2 договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 390 грн. 42 коп., з яких: 16 грн. 25 коп. –три проценти річних, нараховані з 2 лютого 2012 року по 8 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 28 250 грн. 00 коп., 44 грн. 79 коп. –три проценти річних, нараховані з 9 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 27 250 грн. 00 коп., 228 грн. 70 коп. –три проценти річних, нараховані з 29 лютого 2012 року по 14 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 26 250 грн. 00 коп., а також 100 грн. 68 коп. –три проценти річних, нараховані з 15 червня 2012 року по 2 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У той же час, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України). Відповідно до статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Як було зазначено вище, відповідач отримав претензію Підприємства про повернення отриманих ним коштів за спірним договором 2 лютого 2012 року. Відтак, відповідно до приписів частини 2 статті 530 ЦК України свій обов'язок по поверненню авансового платежу Товариство мало виконати до 9 лютого 2012 року включно. За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених статей Кодексу, нарахування трьох процентів річних у зв'язку з простроченням виконання вказаного грошового зобов'язання слід здійснювати з 10 лютого 2012 року. Крім того, відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Водночас судом встановлено, що заява про зміну розміру позовних вимог Підприємства була подана до суду 25 липня 2012 року. Даний факт підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку, проставленого на конверті, в якому була надіслана вказана заява (а.с. 69). Отже, на момент звернення до суду з вищезазначеною заявою у позивача ще не виникло право на нарахування трьох процентів річних до 2 серпня 2012 року. За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вищезазначеної позовної вимоги в розмірі 357 грн. 66 коп., з яких: 42 грн. 55 коп. – три проценти річних, нарахованих з 10 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 27 250 грн. 00 коп., 230 грн. 86 коп. –три проценти річних, нарахованих з 29 лютого 2012 року по 14 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 26 250 грн. 00 коп., 84 грн. 25 коп. –три проценти річних, нарахованих з 15 червня 2012 року по 25 липня 2012 року (дата подання заяви про зміну позовних вимог) на суму основного боргу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" (61166, місто Харків, проспект Леніна, будинок 40, ідентифікаційний код: 37829983) на користь приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Радянська, будинок 54/2, ідентифікаційний код: 00376969) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 66 коп., а також 1 492 (одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 7 серпня 2012 року Суддя                                                                                                                                    Є.В. Павленко