Постанова

від 01.08.2012 по справі 5011-50/406-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2012 № 5011-50/406-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання - Трохліб О.Г.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2012 по справі

№5011-50/406-2012 ):

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

на постанову Господарського суду м. Києва від 14.02.2012

у справі № 5011-50/406-2012 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Б»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі № 5011-50/406-2012 визнано відсутнього боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Б» (далі за текстом - ТОВ «Гарант-Б» банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном та відкрито ліквідаційну процедуру, визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1) кредитором до банкрута - ТОВ «Гарант-Б» з грошовими вимогами на суму 12 113,00 грн., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самосуд Жанну Олександрівну, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь в ліквідації боржника, зобов'язано ліквідатора у відповідності до чинного законодавства подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України у десятиденний строк за його рахунок оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури боржника, надати суду докази публікації вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, а також направити запити до органів державної податкової служби, інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, завершено підприємницьку діяльність банкрута та інше.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції від 14.02.2012, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі за текстом - ДПІ) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.07.2012 № б/н, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 у даній справі, вказану скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5011-50/406-2012 колегією у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів Пантелієнка В.О., Разіна Т.І.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. від 01.08.2012 у зв'язку з великою завантаженістю судді Разіна Т.І., керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд справи №5011-50/406-2012 здійснено у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Л.Л. Гарник, В.О. Пантелієнко.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2012 представники ініціюючого кредитора, боржника та ДПІ не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2012 ліквідатор Самосуд Ж.О. проти апеляційної скарги заперечував, та просив постанову господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі № 5011-50/406-2012 залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до чинного законодавства.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право ДПІ на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, як судового акту, за наслідком прийняття якого змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання, тощо.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Відповідно до п. 105 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15, згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу є Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимим доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є відповідні витяг чи довідка.

В матеріалах даної справи містяться Витяги з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 06.12.2011 та на 24.01.2012 №12829248 (а.с.28), який підтверджує відсутність боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно з ст. 1 Закону, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство"від 18.12.2009 №15, безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів …; судові накази.

В заяві про порушення цієї справи Заявником (ініціюючим кредитором) заявлено грошові вимоги до Боржника у сумі 12 113,00 грн. Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що заявлені вимоги Заявника до Боржника в сумі 12 113,00 грн. є безспірними, що підтверджено: наказом господарського суду м. Києва від 04.04.2011 №16/91, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011, яке набрало законної сили (згідно вказаного судового наказу) та відповідно до якого з Боржника на користь Заявника стягнуто: 11 760,00 грн. основного боргу, 117,60 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою відділу державної виконавчої служби від 26.04.2011 № ВП 26101502, відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 04.04.2011 № 16/91 та Постановою відділу державної виконавчої служби від 18.08.2011 № ВП 26101502 повернуто стягувачеві вказаний виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майна, на яке можливо звернути стягнення не розшукано, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними.

Відповідно до ст. 1 Закону, для цілей цього Закону терміни вживаються у наступному значенні: «неплатоспроможність» - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Потрібно зазначити, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності ознак, які вказують на фінансову неплатоспроможність Боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржник на момент подачі Заяви про порушення справи про банкрутство та на момент винесення оскаржуваної постанови є неплатоспроможним відповідно до Закону, а вимоги Заявника стосовно визнання Боржника банкрутом є обґрунтованими. Заборгованість Боржника перед Заявником є безспірною у встановленому судом обсязі, що підтверджено належними доказами, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджується вищезазначеними витягами є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Відповідно до Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені ДПІ в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі № 5011-50/406-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4-1, 43, 99, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

від 06.07.2012 залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі № 5011-50/406-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-50/406-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.