Постанова

від 26.07.2012 по справі 3/243

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012 № 3/243

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від позивача:Артюхов Є.С. (довіреність від 20.01.2012 № 133/26);

від відповідача:Кучма О.Л. (довіреність від 07.06.2012 № 08-03-29/334);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011

у справі № 3/243 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА

Страхування"

до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта"

про стягнення 43 954,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2011 у справі № 3/243 відмовлено у завдоленні позову приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" про стягнення 43 954,54 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 26 417,64 грн. та судові витрати в сумі 804,75 грн.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

У скарзі йдеться про неправильне обчислення місцевим господарським судом строку позовної давності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" апеляційну скаргу підтримав, представник відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" висловився за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „АХА Страхування" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (далі по тексту - відповідач) про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 26 417,64 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 28.01.2011 у м. Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ніва Шевроле, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Мазда 6, державний номер НОМЕР_2.

Зазначене підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування м. Кривого Рогу Міністерства внутрішніх справи України в Дніпропетровській області та постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2011 у справі № 3-2444, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 17,00 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль Мазда 6, державний номер НОМЕР_2, його власнику заподіяно матеріальну шкоду 72 882,12 грн., розмір якої визначено на підставі висновку спеціаліста від 04.04.2008, складеного оцінщиком Рейнюк О.В., якому присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз згідно свідоцтва № 543, виданого Міністерством юстиції України.

Згідно платіжного доручення від 24.04.2008 № 3824 позивач як страховик за договором добровільного страхування наземного транспорту від 10.04.2007 № 090424/05АК виплатив страхове відшкодування у розмірі 69 199,54 грн. вигодонабувачу за цим договором АКІБ „Укрсиббанк".

Транспортний засіб Ніва Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ТОВ "Укар Лізинг", яким у відповідності до полісу № МБ/378236 17.01.2007 був укладений з Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуататцією наземного транспортного засобу, відповідно до якого відповідач прийняв зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП.

Дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" є особою, відповідальною за завдані збитки, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності ТОВ "Укар Лізинг".

Залишаючи без задоволення вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" страхового відшкодування в порядку регресу, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що строк позовної давності за цими вимогами закінчився.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 29 названого закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суб`єктом відповідальності за шкоду, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (самим джерелам чи їх володільцям), відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як встановлено, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Відповідач не здійснював виплати страхового відшкодування потерпілому. Натомість, як вже було зазначено, позивач сплатив потерпілому у ДТП страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у зв'язку з чим до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу).

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною шостою статті 261 названого кодексу передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виникнення страхового випадку.

Оскільки позивач набув право регресного позову з моменту виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування - 24.04.2008, загальний строк позовної давності для звернення з цими позовними вимогами на дату звернення приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" з позовом у даній справі закінчився.

Оскільки наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском загального строку позовної давності, заяву про застосування якого відповідач надав суду 14.10.2011, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для зупинення або переривання строку позовної давності по спірним вимогам, а також для поновлення строку для звернення до суду з цими вимогами відсутні.

На підставі встановленого колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011 у справі № 3/243 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" - без задоволення.

Справу № 3/243 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Доманська М.Л.