Рішення

від 02.08.2012 по справі 5023/2847/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р.Справа № 5023/2847/12 вх. № 2847/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю:

позивача - Сербін В.В., довіреність б/н від 09.07.2012 року відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа і Сервіс", м. Харків

про стягнення 49 435,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 49 435,32 грн., у тому числі 29 962,62 грн. боргу, 16629,25 грн. пені, 2723,20 грн. 30% відсотків річних та 119,50 грн. інфляційних витрат за договором №119 на поставку продукції від 01.09.2011 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов. Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав витребувані попередньою ухвалою суду документи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа і Сервіс" (покупець) був укладений договір №119 на поставку продукції, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця парфумерно-косметичну продукцію партіями згідно накладних у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

На виконання умов Договору 11.09.2012 року Позивачем був поставлений товар на суму 29 962,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № БС-0000029 від 11.01.2011 року, товарно-транспортною накладною від 11.01.2011 року, додатком №1 до товарно-транспортної накладної № 29 від 11.01.2012 року.

Відповідно до пункту 7.1. Розділу 7 Договору оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця потягом 30 (тридцяти) днів календарних днів з моменту одержання партії товару. Датою оплати рахується дата поступлення коштів на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи товар був поставлений відповідачу 11.01.2012 року, отже право вимоги повернення суми боргу виникло у позивача з 10.02.2012 року.

29.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. На час розгляду справи відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 29962,62 грн. боргу законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Однак, відповідачем обов`язки щодо своєчасної сплати не виконувались, що призвело до нарахування з боку позивача штрафних санкцій, передбачених Договором та діючим законодавством України.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п. 9.2.1. договору за порушення строків оплати, вказаних в п. 7.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення , а також сплачує 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційні витрати.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені у розмірі 16629.25 грн., який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 16629.25 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимога позивача про стягнення 2723,20 грн. 3 % річних 119,50 грн. інфляційних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 611 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа і Сервіс" (61166, м. Харків, вул. Кримська, буд. 8, кв. 12, р/р 368170020303 ХМД ПАТ "Креді Агріколь Банк", м. Харків, код ЄДРПОУ 36817008, МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" (79019, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 121, п/р 2600101952374 у відділенні №13 у м. Львів, Цетральної філії ПАТ "Кредобанк", м. Львів, код ЄДРПОУ 36248873, МФО 325365) 29962,62 грн. боргу, 16629,25 грн. пені, 2723,20 грн. річних, 119,50 грн. інфляційних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.

справа №5023/2847/12