Рішення

від 02.12.2008 по справі 10093-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10093-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2008Справа №2-2/10093-2008

за позовом: ВАТ «Херсонкомплект» (73020, м.Херсон, вул.Домобудівна, 14)

до відповідача: СТОВ «Надежда» (96176, Джанкойський район, с.Октябр, вул.Кірова, 30)

про стягнення 187 812грн74коп.

                                                                                                         Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Андрушевіч – заст..голови, Дзяткевич – ю/к, довіреності у справі

Від відповідача : Арифов - директор.

Суть спору:  

Позивач - ВАТ «Херсонкомплект» звернулось  до Господарського суду АР Крим з позовом до СТОВ «Надежда» про стягнення 187 812грн74коп, у тому числі 120 000,00грн основного боргу, 65 418,00грн  пені, 1 074грн74коп річних та 1 320,00грн інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений  договір № 14 від 23.4.2008р, на виконання умов якого позивачем передано відповідачу,  а відповідачем прийнято товару на загальну суму 142 200,00грн, але відповідач у порушення умов договору повністю не розрахувався за поставлений товар, що і стало підставою для нарахування пені, річних,  інфляційних за користування чужими грошовими коштами та звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні пояснив суду, що позовні вимоги визнає, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Між ВАТ «Херсонкомплект», як поставщиком, та СТОВ «Надежда», як покупцем, було укладено   договір № 14 від 23.4.2008р, відповідно до п.1.1 якого, поставщик зобов'язується  поставити селітру аміачну у кількості 60тон за ціною 2 370,00грн за тону на загальну суму 142 200,00грн, а покупець оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору, покупець сплачує поставщику вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика. Форма оплати по договору: по факту поставки до10 липня 2008р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до видаткових накладних №РН-0000479 від 02.6.2008р на суму 47 400,00грн та №РН-0000490 від 04.6.2008р на суму 47 400,00грн, а також накладною №507/579 від 03.6.2008р на суму 47 400,0грн поставив відповідачу товар на загальну суму 142 200,00грн.

Відповідачем у порушення умов договору, повна оплата отриманого товару проведена не була, так відповідачем було сплачено  лише 22 200,00грн. про що свідчить виписка по особовому рахунку банківської установи ВАТ «Херсонкомплект» від 18.8.2008р. Сума боргу у розмірі 120000,00грн за поставлений товар СТОВ «Надежда» погашена не була, що підтверджується матеріалами справи, та визнається відповідачем

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 120 000,00грн боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості  у розмірі 120 000,00грн. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи  та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 65 418,00грн  пені, 1 074грн74коп річних та 1 320,00грн інфляційних.

У частині стягнення 1 074грн74коп. річних за період з 11.7.2008р по 20.10.2008р за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 1 320,00грн. індексу інфляції за період з 19.8.2008р по 20.10.2008р позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як  позивач не довів суду  пред'явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду  вимоги.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У обґрунтування вимог про стягнення 65 418,00грн  пені за період з  11.7.2008р по 20.10.2008р  позивач посилається на п.5.2 договору, відповідно до якого  у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує поставщику штрафні санкції у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст..83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання. Виходячи з того, що  розмір пені дуже великий, суд вважає за необхідне зменшити суму пені на 35 418,00грн та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 30 000,00грн.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу  віднести на відповідача  з суми 185 418,00грн

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 04.12.2008р.

Керуючись ст.ст. 49,82,83,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда» (96176, Джанкойський район, с.Октябр, вул.Кірова, 30, р/р 26009302360924 у Без балансовому відділенні №3 філії»Відділення ПІБ в м.Красноперекопськ АР Крим», МФО 324418,ЗКПО 31072892) на користь  Відкритого акціонерного товариства «Херсонкомплект» (73020, м.Херсон, вул.Домобудівна, 14, р/р 26006870822381 в ХФ АКБ Укрсоцбанку м.Херсон, МФО 352015, ЗКПО 01275199) 120 000,00грн заборгованості, 30 000,00грн. пені, 1 854грн.18коп державного мита, 116грн.49коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 35 418,00грн пені, 1 074грн74коп річних та 1 320,00грн інфляційних у позові відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.