Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а-9405/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/140

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року 17:11 № 2а-9405/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532350 від 01.03.2012 р., за участю представників сторін:

представник позивача Амонс Ю.В.;

представник відповідача Герасименко К.Ю.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" (далі -позивач, ПрАТ "НДКББІ") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532350 від 01.03.2012 р. (далі -ППР № 0000532350).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9405/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-9405/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 54/23-50/19032149 від 17.02.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 460 460,00 грн., в т.ч. за липень 2009 р. на суму 271 960,00 грн., за вересень 2009 р. на суму 87 760,00 грн., за вересень 2010 р. на суму 100 740,00 грн.

Позивач листом № 28-2012 від 23.02.2012 р. звернувся до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва із запереченнями до Акту перевірки.

Листом № 2286/10/22-622 від 01.03.2012 р. ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва залишила без змін висновки Акту перевірки, а заперечення позивача № 28-2012 від 23.02.2012 р. - без задоволення.

На підставі Акту перевірки, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва прийнято ППР № 0000532350, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 575 575,00 грн., в т.ч. 460 460,00 грн. - основний платіж, 115 115,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач листом № 39-2012 від 06.03.2012 р. звернувся до ДПС в м. Києві з первинною скаргою на ППР № 0000532350.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2586/10/12-414 від 04.05.2012 р. ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0000532350, а скаргу позивача 39-2012 від 06.03.2012 р. (вх. № 811/10 від 07.03.2012 р.) -без задоволення.

Листом № 142-2012 від 10.05.2012 р. позивач звернувся до ДПС України з повторною скаргою на ППР № 0000532350 та рішення ДПС у м. Києві № 2586/10/12-414 від 04.05.2012 р. про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 9286/6/10-2115 від 01.06.2012 р. ДПС України залишила без змін ППР № 0000532350 та рішення ДПС у м. Києві, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача № 142-2012 від 10.05.2012 р. - без задоволення.

ПрАТ "НДКББІ" зареєстровано 16.08.1996 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію від 16.08.1996 р. № 10721200000000843) та взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, в періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерконтинент Лтд" (код за ЄДРПОУ 36351432) (далі -ТОВ "Інтерконтинент Лтд", контрагент позивача) було укладено договір № 12-2009 від 03.06.2009 р. на поставку обладнання, що використовується при бурінні свердловин. Згідно специфікації № 1 до вищевказаного договору загальна сума даного обладнання складала 672 360,00 грн., в т.ч. ПДВ -112 060,00 грн.; згідно специфікації № 2 -959 400,00 грн., в т.ч. ПДВ -159 900,00 грн.; згідно специфікації № 3 -526 560,00 грн., в т.ч. ПДВ -87 760,00 грн. (Т. І, арк. 136 - 140 матеріалів справи). Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вищевказаного договору отримав відповідне обладнання. Разом з тим, згідно листа УПМ ДПА у м. Києві від 16.02.2012 р. № 195/7/07-5015 встановлено, що ТОВ "Інтерконтинент Лтд" має ознаки "фіктивності", тобто зареєстровано на підставну особу. Перевіркою зроблено висновок про відсутність у ТОВ "Інтерконтинент Лтд" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про нікчемність укладеної угоди з ПрАТ "НДКББІ". Так, відповідачем вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 359 720,00 грн., в т.ч. за липень 2009 р. на суму 271 960,00 грн., за вересень 2009 р. на суму 87 760,00 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагента позивача -товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні Енергетичні Рішення" (код ЄДРПОУ 36677173) (далі -ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення"), тобто сума податкового зобов'язання ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення" не дорівнювала сумі податкового кредиту позивача та розбіжність становила 100 740,00 грн. Перевіркою зроблено висновок, що факт неподання ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення" податкових декларацій з ПДВ за серпень 2010 р. свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій. Так, відповідачем вчинено запис щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 100 740,00 грн. за вересень 2010 р.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ПрАТ "НДКББІ", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка відповідного обладнання та виконання сторонами умов договору № 12-2009 від 03.06.2009 р. підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями податкових накладних, видаткових накладних та відповідних розрахункових документів (Т. І, арк. 149 - 154; Т. ІІ, арк. 201, 203, 204 матеріалів справи).

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПрАТ "НДКББІ" з ТОВ "Інтерконтинент Лтд" зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних та видаткових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується Актом перевірки.

Крім цього, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення" було укладено договір № 15-2010 від 05.07.2010 р. на поставку обладнання, що використовується при бурінні свердловин. Згідно специфікації № 2 до вищевказаного договору загальна сума даного обладнання складала 604 440,00 грн., в т.ч. ПДВ -100 740,00 грн. (Т. І, арк. 155 - 157 матеріалів справи).

Фактична поставка відповідного обладнання та виконання сторонами умов договору № 15-2010 від 05.07.2010 р. підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями податкової накладної, видаткової накладної та відповідних розрахункових документів (Т. І, арк. 162, 163; Т. ІІ, арк. 202 матеріалів справи).

Матеріалами справи підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПрАТ "НДКББІ" з ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення" зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної та видаткової накладної, сума ПДВ по яким була включена до реєстру отриманих податкових накладних та наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (Т. ІІ, арк. 75 -81 матеріалів справи).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами ПК України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ТОВ "Інтерконтинент Лтд" та ТОВ "Глобальні Енергетичні Рішення" на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання придбаного у даних контрагентів обладнання у власній господарській діяльності (Т. І, арк. 164 -184; Т. ІІ, арк. 231 -244 матеріалів справи).

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між ПрАТ "НДКББІ" і ТОВ "Інтерконтинент Лтд", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором № 12-2009 від 03.06.2009 р. позивачем було отримано відповідне обладнання, що використовується при бурінні свердловин.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка вказаного обладнання та використання придбаного у даного контрагента обладнання у власній господарській діяльності, а саме наявність актів здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо вищевказаних документів не надано.

Суд дійшов висновку, що договір № 12-2009 від 03.06.2009 р., укладений позивачем з ТОВ "Інтерконтинент Лтд", на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, у зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки, оскільки чинність вказаного договору доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідного правочину (договору), згідно ст. 234 ЦК України, недійсним та наявністю доказів виконання цього договору належним чином та в повному обсязі.

Крім цього, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС не вправі встановлювати правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. у справі № 2а-976/11/2670 (колегія суддів у складі: головуючого Старової Н.Е., суддів Оксененко О.М., Бистрик Г.М.).

Відтак, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ "Інтерконтинент Лтд" правочину, виходячи з висновку листа УПМ ДПА у м. Києві стосовно фіктивності контрагента позивача, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Враховуючи наведене, суд вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" такими, що не відповідають дійсності, відтак, ППР № 0000532350 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "НДКББІ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000532350 від 01.03.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь приватного акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" у розмірі 2 188,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова