Постанова

від 20.07.2012 по справі 989/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2012 р. 9 год.28 хв.Справа № 2-а-989/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Ярового В.Ф., представника відповідача Кістінь І.В. (16.07.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритм" (позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 19 грудня 2011 року № 2147542301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 54716,92 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 13679,23 грн., від 03 лютого 2012 року № 0000182301 про застосування штрафної санкції в розмірі 13679,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення податкової інспекції суперечать положенням діючого законодавства, прийняті на підставі протиправних та суперечливих необ'єктивних висновків, без достовірного аналізу господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "СП Меркурі-Телеком". Позивач зазначає в позові про відсутність підстав для проведення перевірки підприємства, які зазначено у ст. 78 Податкового кодексу України, акт перевірки ґрунтується на акті перевірки ТОВ "СП Меркурі-Телеком", який не має жодного відношення до діяльності ТОВ "Ритм", оскільки позивач сплачує податки, декларує свої податкові зобов'язання належним чином, у податкової інспекції відсутні докази на порушення ТОВ "Ритм" податкового, валютного та іншого законодавства. Господарські відносини між позивачем та ТОВ "СП Меркурі-Телеком" щодо виконання договору поставки нафтопродуктів підтверджені первинними документами, що надає право підприємству на включення вартості отриманої продукції до валових витрат за вересень 2011 року та відповідно сформувати податковий кредит. Податковою інспекцією не надано жодних доказів в підтвердження недійсності правочинів з ТОВ "СП Меркурі-Телеком", якими може бути лише вирок суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби (відповідач) заперечує проти позову у зв'язку з його безпідставністю та правомірністю прийнятих спірних рішень. З наданих суду заперечень в письмовому вигляді вбачається, що спірні рішення прийняті за наслідками акту перевірки від 15.12.11 №312/23/020/24751975, в якому зафіксовано факт неправомірності віднесення ТОВ "Ритм" за вересень 2011 року до складу податкового кредиту 54716,92 грн. по правочинам укладених з ТОВ "СП Меркурі-Телеком", позивачем занижено ПДВ на вказану суму. Даний акт перевірки базується на матеріалах перевірки ТОВ "СП Меркурі-Телеком" від 23.11.11 № 76/15-2/31652704, згідно якого основні фонди підприємства не встановлено, працівники на підприємстві відсутні, працює лише один директор ОСОБА_7, що виключає можливість здійснення господарських операцій з іншими підприємствами, складські приміщення, транспортні засоби відсутні, опитаний директор щодо господарських відносин з ТОВ "Ритм" пояснень ніяких не надав, декларація з ПДВ за вересень 2011 року визнана податковою інспекцією "недійсною". Таким чином податковою інспекцією були визнані правочини між ТОВ "Ритм" та ТОВ "СП Меркурі-Телеком" недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 16.07.12 представник відповідача прибув та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в наданих суду запереченнях. В судове засідання 23.07.12 представник податкової інспекції не з'явився. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритм" є юридичною особою, перебуває на обліку в ДПІ у Білозерському районі як платник податків, здійснює свою діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі нафтопродуктами.

Головними державними податковими ревізорами - інспекторами відділу податкового контролю ДПІ у Білозерському районі ХО здійснена позапланова невиїзна перевірка діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм" (надалі ТОВ) за період вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 312/23-020/24751975 від 15.12.2011 року. ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі -ПКУ), ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, 216, 228 ЦК України, ТОВ завищено податковий кредит на 54716,92 грн. за вересень 2011 року.

За вказаними висновками в акті перевірки ДПІ у Білозерському районі Херсонської області прийнято рішення:

- 19 грудня 2011 року № 2147542301 яким збільшено ТОВ "Ритм" суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 54716,92 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 13679,23 грн.,

- 03 лютого 2012 року № 0000182301 про застосування щодо ТОВ "Ритм" штрафної санкції в розмірі 13679,23 грн..

ТОВ "Ритм" в адміністративному порядку оскаржувало висновки акту перевірки та прийняті спірні рішення, які відповідно до рішення ДПС у Херсонській обл. від 09.02.12 № 258/10/10-206 та рішення ДПС України від 12.03.12 № 4433/6/10-2115 залишені без змін.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 14.1.181 ст. 181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до вимог ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1). Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 ст. 198 ПК України). Пункт 201.1 ст. 201 ПКУ передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку визначеному законодавством. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно розділу 3 акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією за результатами аналізу податкової декларації ТОВ "Ритм" за вересень 2011 року та з урахуванням уточнюючих розрахунків, розрахунків коригування, додатку 5 до декларації та за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України" значення рядку 17 склало 65677 грн. Основним постачальником ТОВ "Ритм" було підприємство ТОВ "СП "Меркурі-Телеком" (код 31652704) на загальну суму ПДВ 54716,92 грн. Відповідачем було використано під час перевірки акт перевірки ТОВ "СП Меркурі-Телеком" від 23.11.11 № 76/15-2/316527047 згідно якого встановлено, що за деклараціями з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року основні фонди на підприємстві відсутні, по розрахунку сум комунального податку кількість працюючих у 3 кварталі 2011 року 1 особа - директор, який з урахуванням обсягу декларованих доходів не може виконувати фізично такий обсяг роботи. Також податковою інспекцією використано пояснення самого директора ТОВ "СП Меркурі-Телеком" ОСОБА_7, який щодо принципів ведення бухгалтерського обліку та про заповнення податкової звітності нічого не зміг пояснити, як і пояснити щодо фінансово-господарських операцій підприємства. Таким чином, акт перевірки ґрунтувався на тому, що у ТОВ "СП Меркурі-Телеком" відсутні об'єкти, які мають підпадати під визначення статей 1, 3, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутні умови для вчинення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, дані наведені в деклараціях за вересень 2011 року є недійсними, тому відносини позивача з ТОВ "СП Меркурі-Телеком" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Як встановлено судом, ТОВ "Ритм" у вересні 2011 року купувало у ТОВ "СП Меркурі-Телеком" дизельне паливо, яке перевозилось найманим транспортним засобом на замовлення ТОВ "Ритм". Всі необхідні документи, договір поставки нафтопродуктів, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару, податкові накладні та ТТН були надані на час перевірки посадовим особам ДПІ. Претензій у податкової інспекції до бухгалтерських документів, податкових накладних та ТТН не було, вони досліджувались під час перевірки, зауважень щодо їх заповнення не було, що також підтвердив в судовому засіданні директор ТОВ "Ритм" Слюсар С.В. Представник позивача надав суду копії журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС с. Чорнобаївка, та журналу реєстрації довіреностей.

Допитаний в судовому засіданні як свідок директор контрагента позивача ОСОБА_7 підтвердив вчинення господарських операцій з ТОВ "Ритм". Суду пояснив, що транспортом позивач сам себе забезпечував, оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковому рахунку, всі бухгалтерські документи заповнені належним чином. Звітність свідок подавав до податкової своєчасно, але ДПІ анулювало реєстрацію ТОВ "СП Меркурі-Телеком" як платника податку у вересні 2011 року за результатами господарської діяльності. Згідно наданого представником позивача рішення ХОАС від 18.11.11 по справі №2а-5182/11/2170 було визнано протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "СП Меркурі-Телеком", скасовано відповідне рішення та зобов'язано відновити стан останнього. Судове рішення не набрало законної сили. У вересні 2011 року ТОВ "СП "Меркурі-Телеком" орендувало офіс по вул. Перекопська,20, офіс-центр "Бордо", паливно-мастильні матеріали зберігались на території УПТК , вул. Р.Люксембург, м. Херсон, там є залізнична колія.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що згідно з договором № 9 від 04.01.11 займався транспортуванням дизпалива позивачу, хоч в договорі та ТТН зазначена як перевізник його жінка - ПП ОСОБА_6, з залізничних цистерн на вул. Р.Люксембург до АЗС позивача в с. Чорнобаївка. Позивачем надано платіжний документ про оплату транспортних послуг.

Відповідач вважає, що контрагент позивача лише декларував зобов'язання з постачання товарів та послуг. При цьому ДПІ не звертає увагу на те, що розрахунки за поставлені товари та послуги здійснені у безготівковому порядку, підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, та за своєю приналежністю мали безпосередній зв'язок з оподатковуваною господарською діяльністю позивача. Протиправною на думку суду є підстава для зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ "СП Меркурі-Телеком" через неналежну господарську діяльність даного підприємства. Податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Діючим законодавством України не передбачена можливість отримання покупцем товарів (робіт, послуг) про стан оподаткування постачальника та його контрагентів, його виробничі потужності, та наявність ресурсів для здійснення господарських операцій, стан сплати податків. Така інформація у відповідності із Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ може мати сугубо конфіденційний характер тобто мати обмежений доступ до неї інших осіб. Перекладаючи ризик ведення підприємницької діяльності стосовно можливих зв'язків з неплатниками податків на покупця-платника податків податковий орган не визначає спосіб мінімізації такого ризику. За діючим законодавством України обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). Придбавач товарів ( робіт, послуг), провадячи господарську діяльність, вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

Суд також вважає висновки податкової служби щодо недійсності правочинів укладених між ТОВ "Ритм" та ТОВ "СП Меркурі-Телеком" необґрунтованими, оскільки частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб ТОВ "Ритм" на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівників або інших посадових осіб ТОВ "Ритм" та ТОВ "СП Меркурі-Телеком". Відповідач керується в акті перевірки щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагента позивача ТОВ "СП Меркурі-Телеком", що не може бути взято за основу визнання правочинів недійсними чи нікчемними.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Позивач та його постачальник були на момент вчинення поставок платниками ПДВ, претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які були сторонами правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "СП Меркурі-Телеком", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував. Крім того, ТОВ "Ритм" в подальшому реалізовувало отримане від ТОВ "СП Меркурі-Телеком" дизпаливо іншим підприємствам через АЗС, продовжуючи тим самим ведення своєї господарської діяльності та фіксування її результатів в податковій звітності, що не заперечувалось представником ДПІ.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем з ТОВ "СП Меркурі-Телеком", не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, позивачем не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі. Позивачу відшкодовуються судові витрати з Державного бюджету. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив :

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 19 грудня 2011 року № 2147542301, від 03 лютого 2012 року № 0000182301.

Відшкодувати ТОВ "Ритм" (Херсонська область Білозерський район, с. Чорнобаївка, вул. Чорнобаївська, 17, код ЄДРПОУ 24751975) з Державного бюджету судовий збір в сумі 820 (вісімсот двадцять) грн. 75 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 серпня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1