Постанова

від 02.08.2012 по справі 5004/2419/11 (5004/1046/11)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. Справа № 5004/2419/11 (5004/1046/11) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Волинського обласного фонду підтримки підприємництва на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі№5004/2419/11(5004/1046/11) за позовомКомунального підприємства Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" доВолинського обласного фонду підтримки підприємництва простягнення 69307,40 грн Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.07.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбової Т.В. -головуючого (доповідач), Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Пархомук В.Л. -за дов. від 01.07.12;

від відповідача:Харитонюк Д.В. -за дов. від 01.08.12.

Комунальним підприємством Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" у травні 2011 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Волинського обласного фонду підтримки підприємництва 69 307,40 грн, з яких: 63 072,40 грн - боргу, 4237,04 грн - інфляційних втрат та 1997,96 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на несплату відповідачем орендних платежів за користування приміщенням згідно договору від 08.01.08 №7/01-08. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.11 (суддя Бондарєв С.В.), позовні вимоги задоволено у сумі позову. Рівненський апеляційний господарський суд (судді Грязнова В.В., Тимошенко О.М., Савченко Г.І.), постановою від 30.08.11, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Грейц К.В. -головуючого, Бакуліної С.В., Сибіги О.М., постановою від 03.11.11, перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.

До початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач змінив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 66203,25 грн - основної заборгованості зі сплати орендних платежів, нарахованих за період січень-жовтень 2010 року, відмовившись від позовних вимог щодо стягнення 6920,17грн - інфляційних, 2053,42 грн -3% річних і 5236,60 грн -неустойки.

Після нового розгляду справи, господарський суд Волинської області рішенням від 12.12.11, ухваленим суддею Войціховським В.А., позовні вимоги задовольнив частково стягнувши з відповідача на користь позивача 63072,40 грн -основного боргу за період з 01.01.10 до 15.09.10. Вмотивовуючи рішення в цій частині суд установив факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів у вказаному розмірі. В частині стягнення 3130,85 грн - боргу, нарахованого за період з 15.09.10 до 30.09.10 судом відмовлено, з посиланням на те, що відповідач в цей період орендованим приміщенням не користувався. В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та річних провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відмову позивача від цих вимог. Судове рішення обґрунтоване приписами Закону України "Про оренду державного і комунального майна" , статей 144 , 173 , 193 , 283 , 286 Господарського кодексу України , статей 509 , 525 , 526 , 527 , 530 , 599 , 629 , 759 , 762 - 764 , 795 Цивільного кодексу України .

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гулова А.Г. -головуючого, Маціщук А.В., Петухова М.Г., постановою від 20.03.12, перевірене рішення у справі змінив, зменшивши суму стягнутої с відповідача заборгованості до 61857,51 грн. В частині стягнення 4345,74 грн судом відмовлено через невірно здійснений позивачем розрахунок суми основної заборгованості. В решті рішення у справі залишено без змін з тих же підстав.

Волинський обласний фонд підтримки підприємництва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на відсутність між сторонами договірних відносин з оренди у 2010 році. Окрім цього, скаржник не погоджуючись з розрахунком суми заборгованості, вказує на порушення судами приписів статті 13 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає хибним і висновок судів про фактичне використання ним приміщенням до 15.09.10, оскільки приміщення були звільнені у червні 2010 року. Від Комунального підприємства Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.01.08 між Комунальним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" - орендодавцем та Волинським обласним фондом підтримки підприємництва - орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №7/01-08, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Волинської області. За умовами цього договору орендар прийняв в тимчасове платне володіння і користування нежитлові приміщення в інженерно-лабораторному корпусі орендодавця, що розміщений за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, корисною площею 181,2 кв.м на 3 поверсі 9-ти поверхової будівлі, що знаходяться на балансі орендодавця. Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що умовою передачі майна в оренду є укладання сторонами "Угоди на обслуговування орендованого майна" від 08.01.08, яка є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що майно вважаться поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами зворотного акта приймання-передачі . Пунктом 2.7 договору сторони визначили, що орендоване майно має бути повернене орендодавцеві упродовж 5 робочих днів з моменту закінчення чинності чи строку дії цього договору. Відповідно до пункту 3.1 договору місячна орендна плата, визначена станом на дату підписання становить 231,94 грн. і підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України. Згідно з пунктом 3.4 договору, орендар сплачує орендну плату авансом за поточний місяць до 5 числа, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що окрім орендної плати відповідач зобов'язаний сплачувати в строки, передбачені пунктом 3.4 договору, витрати позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг позивачу на умовах, передбачених "Угодою на обслуговування орендованого майна". Підпунктом "б" пункту 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 цього договору. Пунктом 5.4 договору орендар зобов'язався у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендодавцю майно за актом приймання-передачі у справному стані з врахуванням його нормального зносу. Судами також установлено, що на виконання умов договору оренди 08.01.08 між сторонами укладено Угоду на обслуговування орендованих приміщень. Пунктом 2.3.10 угоди орендар зобов'язався своєчасно здійснювати усі платежі, пов'язані з орендою і обслуговуванням приміщень. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Комунального підприємства Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" про стягнення з Волинського обласного фонду підтримки підприємництва 63 072,40 грн -боргу з орендних платежів, 4237,04 грн - інфляційних втрат, 1997,96 грн - 3% річних. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статі 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оренда комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондує з приписами статті 759 Цивільного кодексу України. Приписами статей 762, 763 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України. За приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить і стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до частини 1 статті 27 цього ж Закону у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції установив, що пунктом 7.1 договору оренди сторони визначили строк його дії до 31.12.08, а пунктом 7.3 договору передбачили, що після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки має переважне право, за інших рівних умов, на переукладення договору оренди на новий термін. Як установлено апеляційним судом строк дії спірного договору продовжувався до 31.12.09. Установлено апеляційним судом і те, що листом від 15.12.09 №331 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди на новий термін, у зв'язку з чим просив звільнити орендоване приміщення до 01.01.10. Судом апеляційної інстанції установлено, що дія спірного договору оренди є припиненою з 01.01.10. З матеріалів справи убачається, що пунктом 3.7 договору оренди сторони передбачили, що у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата, комунальні платежі та видатки на утримання орендованого майна сплачуються орендарем до дня фактичної здачі майна орендодавцеві за актом приймання-передачі . Отже, сторони визначили, що навіть за умови закінчення строку дії договору оренди, орендодавець сплачує орендні та комунальні платежі до дня фактичної передачі майна за актом. Як установлено апеляційним судом, відповідач після закінчення строку дії договору спірне приміщення не повернув та продовжував ним користуватись до 15.09.10, про що свідчить акт приймання -передачі орендованого майна. Твердження скаржника про те, що об'єкт оренди звільнений ним до 01.06.10 було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і визнане таким, що не підтверджується матеріалами справи. Установлено апеляційним судом і те, що упродовж 2010 року позивач виставляв рахунки відповідачеві на сплату орендних та інших платежів, проте останнім розрахунки здійснені частково на суму 726,75 грн. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок наданий позивачем та контррозрахунок відповідача установив, що заборгованість відповідача за фактичне користування орендованим майном становить 61 857, 51 грн ( 2331,19 грн - орендна плата та 59526,32 грн -витрати на обслуговування орендованих приміщень). За таких установлених обставин справи, висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 61 857, 51 грн - заборгованості визнається правомірним. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Згідно з приписами наведеної норми касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі № 5004/2419/11 (5004/1046/11) залишити без змін.

Касаційну скаргу Волинського обласного фонду підтримки підприємництва залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т. Дроботова