Ухвала

від 06.08.2012 по справі 5004/960/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

"06" серпня 2012 р. № 01-15/5004/960/12 Суддя Шум М.С. розглянувши матеріали

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Полісся", с.Городище Луцького району

про порушення справи про банкрутство

встановив : відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справах про банкрутство порушується господарським судом на підставі заяви про порушення справи про банкрутство, а також статей 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) котрими, зокрема, визначено вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

У поданій до господарського суду заяві від 28.05.2012р., заявник -товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Полісся", с. Городище Луцького району, код ЄДРПОУ 36484150 зазначає, що станом на день звернення до суду із даною заявою у нього існує заборгованість перед кредитором, а саме ТОВ "Агрокультура Волинь".

Згідно статті 7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив боржника, що ліквідується власником (стаття 51 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

За приписами частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартості майна юридичної особи є недостатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Процедура банкрутства боржника, що здійснюється за зверненням до суду голови ліквідаційної комісії та визначена положеннями статті 51 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи (ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. Відтак, дотримання вимог цивільного та господарського права на предмет самостійної ліквідації юридичної особи є необхідними умовами для порушення справи про банкрутство за заявою ліквідатора в порядку статті 51 Закону. Такої правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема у Постанові від 10.06.2008року у справі №15/682.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

В порушення вимог частини 2 статті 105 Цивільного кодексу України в оголошенні опублікованому в "Бюлетні Державної реєстрації" №194 (29) 2011 р. не містяться відомості саме про припинення юридичної особи (ТОВ "Агрокультура Полісся") та не містяться відомості про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.

Ліквідаційною комісією не подано доказів вжиття усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також доказів письмового повідомлення їх про припинення юридичної особи - ТОВ "Агрокультура Полісся".

Разом з тим, ліквідаційною комісією ТОВ "Агрокультура Полісся" не подано проміжного ліквідаційного балансу перевіреного та затвердженого у встановленому порядку.

Також ліквідаційною комісією не подано відомостей щодо виконання положень частин 3, 6, 7, 10 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Всі вищевказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена.

Отримані судом матеріали в розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України не є належними і допустимими доказами на підтвердження дотримання заявником основних нормативних актів, що регулюють порядок ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, підсумовуючи викладене суд вважає, що наявні в поданих матеріалах документи, не являються належними та допустимими доказами на підтвердження визначених законом обставин, з існуванням яких законодавець пов'язує можливість порушення провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Полісся", оскільки подані в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення з дотриманням вимог ст. 7 Закону.

Керуючись ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву від 20.07.2012р. з додатком документів в т.ч. оригінал квитанції №34/48 від 26.07.2012р. про сплату судового збору в розмірі 5365 грн. повернути заявнику без розгляду.

Суддя М. С. Шум