Рішення

від 07.08.2012 по справі 5011-13/9705-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/9705-2012 07.08.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Л"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагварда.Лоу Дизайн і Девелопмент»

про стягнення 95 766,52 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Мартинюк А.Г. дов. 24.11.11

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

в судовому засіданні 07.08.12 відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Л" 95 766,52 грн., сплачених позивачем за укладеним між сторонами попереднім договором № PG-K-A13-Lush від 14.07.2008 року в якості забезпечення зобов'язання щодо укладення основного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2012 року, зобов'язано сторони вчинити дії.

В судове засідання 07.08.2012 року представник позивача підтримав позов .

Представники відповідача та третьої особи в призначене засідання суду не з'явились, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалою суду не надали, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представників відповідача та третьої особи.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Л" було укладено попередній договір № PG-K-A13-Lush, за умовами якого сторони домовились про укладання в майбутньому довгострокового договору суборенди приміщення загальною площею 31,97 кв. м. на першому поверсі будівлі Комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торгівельно-офісних об'єктів з підземними паркінгами, будівництво якого здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 54 та зазначеного на плані будівлі під номером А13 в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.4. договору, якщо згідно з законодавством України зобов'язання за цим договором щодо укладання основного договору не може бути виконане у зв'язку із зміною дати фактичної побудови приміщення та отримання необхідних документів на нього (щодо державної реєстрації реєстрації права власності) і, відповідно, виникне неможливість укладання базового договору та основного договору, сторони домовились, що заявою орендаря (щодо інформування перенесення дати фактичної побудови приміщення та інш.) не пізніше за один місяць до закінчення строку дії цього договору, сторони зобов'язується укласти новий попередній договір на умовах аналогічних цьому договору.

Пунктом 1.5. попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти основний договір протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати держаної реєстрації права власності на приміщення та отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно приміщення. Протягом зазначеного у цьому пункті терміну орендар направляє суборендареві проект осиного договору для підписання.

Згідно з п. 3.1. попереднього договору з метою забезпечення виконання суборендарем зобов'язань, передбачених умовами цього договору суборендар протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору перераховує на поточний рахунок орендаря грошові кошти (далі - перша частина гарантійного платежу) у розмірі 71 126,86 грн., у тому числі ПДВ -11 854,48 грн., які після укладання основного договору зараховуються як орендна плата за два останніх місяці суборенди за основним договором, якщо інше не передбачено основним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов попереднього договору № PG-K-A13-Lush від 14.07.2008 року, сплачені гарантійні платежі в розмірі 95 766,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 270 від 25.07.2008 року на суму 71 126,86 грн. та № 271 від 25.07.2008 року на суму 24 639,66 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи). Проте, як зазначає позивач протягом дії попереднього договору жодної пропозиції щодо укладення основного договору від відповідача не надходило.

Згідно з п. 3.4. попереднього договору у разі не укладання основного договору з вини орендаря,сума гарантійного платежу підлягає поверненню орендарем за письмовою вимогою суборендаря без нарахування будь-яких процентів за утримання грошових коштів та користування грошовими коштами.

Як свідчать матеріали справи, позивач 27.02.2012 року за вих. № 27/02-12 направив на адресу відповідача вимогу про повернення у семиденний термін коштів у розмірі 95 766,52 грн., сплачених згідно попереднього договору № PG-K-A13-Lush від 14.07.2008 року.

Проте, відповідач станом на день розгляду справи гарантійні платежі на загальну суму в розмірі 95 766,52 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 635 Цивільного кодексу України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Аналогічними є положення норм ст. 182 Господарського кодексу України, відповідно до якої встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов попереднього договору між сторонами у встановлені строки не було укладено основного договору.

Разом з тим, відповідачем в порушення умов попереднього договору не було надіслано на адресу позивача заяви, в якій би Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Л" повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" про перенесення дати фактичної побудови приміщення. Крім того, протягом дії попередніх договорів жодної пропозиції про укладання основних договорів або переукладання попередніх договорів, відповідачем на адресу позивача не надсилалось.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з наведеного вбачається, що укладений між сторонами попередній договір № PG-K-A13-Lush від 14.07.2008 року припинив свою дію, в зв'язку з неукладенням між сторонами з вини відповідача основного договору.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 95 766,52 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 27, 32-34, 36, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Л"(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, оф. 10, код ЄДРПОУ 35644744), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаш Україна" (01004, м. Київ, вул.. Басейна, 15, код ЄДРПОУ 33742658) 95 766,52 грн. коштів, 1915,33 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 07.08.12