Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а-920/12/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-920/12/6/0170

24.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Відкритого акціонерного товариства "Фрегат"- Гафарова Айдера Фердаусовича,

представника відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби- Євтодієвої Галини Василівни,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 20.02.2012 у справі № 2а-920/12/6/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Фрегат" (9 км. Московського шосе, с.Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 00014622301 від 04.10.2011.

Стягнуто з Державного бюджету України 32,19 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на користь Відкритого акціонерного товариства "Фрегат".

Не погодившись з рішенням суду, Сімферопольська міжрайонна Державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 24.07.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Фрегат", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що висновки акту документальної перевірки від 29.09.2011 року № 1641/23-02/20706274, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні 2011 року відповідачем проведено планову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період: грудень 2010 року та березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.09.2011 №1641/23-02/20706274 (а.с. 11-27).

Згідно з висновком вказаного акту перевіркою встановлено, що ВАТ "Фрегат" порушено ч.1 ст203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Фрегат», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вищевикладене свідчить про відсутність у ВАТ «Фрегат»постачання та продажу послуг по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: п.п 7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15910 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 11010 грн. та за березень 2011 року в сумі 4900 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014622301 від 04.10.2011, якими ВАТ "Фрегат" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1866,35 грн., у тому числі: 15910,00 грн. основний платіж та 2753,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, вказані в акті перевірки, є непідтвердженими належними та допустимими доказами, та навпаки позивачем надані доказі на підтвердження реальності укладених ним угод та на підтвердження правильності формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

У відповідності до положень абз. 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки у перевіряємий період ВАТ "Фрегат" здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ПП "Базис Торг" та ПП "Пан-буд".

Проведеною перевіркою встановлено, що ВАТ „Фрєгат" заключило договір купівлі - продажу товару з ПП „Пан-Буд" від 24.12.10 №91.

На виконання вимог договору ПП "Пан-буд" поставляє на адресу ВАТ "Фрєгат" матеріали, на що виписує наступну податкову накладну: від 24.12.2010 №839 на суму 66060,72 в т.ч. ПДВ у сумі 11010,12 грн.

За перевіряємий період обороти склали 66060,72 грн., в тому числі ПДВ у сумі 11010,12 грн. податковий кредит було сформовано згідно податкової накладної від 24.12.2010 №839 на суму 66060,72 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 11010,12 грн.

ВАТ "Фрєгат" заключило також договір купівлі-продажу товару з ПП "Базис Торг" від 01.03.11 №91.

На виконання вимог договору ПП "Базис Торг" поставляє на адресу ВАТ "Фрегат" матеріали, на що виписує наступну податкову накладну: від 01.03.2011 №8 на суму 29397,84 , в т.ч. ПДВ у сумі 4899,64 грн.

За перевіряємий період обороти склали 29397,84 грн., в тому числі ПДВ у сумі 4899,64 грн. Податковий кредит було сформовано згідно податкової накладної від 01.03.2011р. №8 на 29397,84 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 4899,64 грн.

В ході перевірки відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам діючого законодавства відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Крім того, на підтвердження реальності операцій суду першої інстанції були надані документи за відносинами позивача з ПП "Пан-буд" та ПП "Базис Торг", а саме: договори, рахунки, накладні та інші документи, складені в результатами господарської діяльності між підприємствами за підписами і печатками обох сторін угоди, що не заперечується ДПІ у Сімферопольському районі в акті перевірки. Відомості по взаєминам з цими підприємствами, позивачем відображені, подані у відповідний період, і прийняті ДПІ у Сімферопольському районі в податкових деклараціях з прибутку і ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг" та ПП "Пан-буд", були наступні обставини.

Згідно баз даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ВАТ "Фрегат" по контрагенту ПП "Пан-буд" є розбіжність у сумі 11010,12 грн. податкового кредиту. Ця розбіжність виникла в наслідок того, що у ПП "Пан-буд" знято з зобов'язань цю суму актом від 25.03.2011 №3410/23-7/37081614 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Пан-буд»з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010 року. Згідно акту ДПІ в м. Сімферополі від 25.03.2011 №3410/23-7/37081614, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП "Пан-буд" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Згідно баз даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ВАТ "Фрегат" по контрагенту ПП "Базис Торг" є розбіжність у сумі 4899,64 грн. податкового кредиту. Ця розбіжність виникла в наслідок того, що у ПП "Базис Торг" знято з зобов'язань цю суму актом від 14.06.2011 №7840/23-4/36165986 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Базис Торг»питань взаємовідносин з ТОВ «Сібтрейд»за березень 2011 року.

Крім того, згідно акту перевірки Основним постачальником відвантаженої продукції вищеперерахованим контрагентам було підприємство ТОВ «Сібтрейд».

Станом на дату складання акту підприємство ТОВ "Сібтрейд" обліковується зі станом 9 - «До ЄДР направлено запит про відсутність за місцезнаходженням».

Згідно з даними останньої податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова (Продавець), загальна чисельність працюючих у ТОВ «Сібтрейд»ЄДРПОУ 36989577 за 4 кв. 2010 року становить 0. Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «Сібтрейд»трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Наявність основних виробничих фондів: додаток К1/1 не надавався до декларації з додатку на прибуток за 2010 рік, що свідчіть про відсутність основних засобів та залишків товару.

Разом з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

На думку податкового органу, ВАТ "Фрегат" порушено ч.1 ст203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Фрегат», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 Цивільного кодексу України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Так, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

До того ж, за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У порушенні вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, не надано доказів у підтвердження вини позивача при здійсненні правочинів чи у підтвердження наявності умислу з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому, надані позивачем письмові пояснення та первинні документі є належними та допустимими доказами в розумінні ч.1,4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2012 у справі № 2а-920/12/6/0170 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська