Постанова

від 11.12.2008 по справі 21/128-08-4526

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/128-08-4526

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" грудня 2008 р. Справа № 21/128-08-4526

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –І.О. Карасьов, Л.С. Нікітіна

від відповідача –О.В. Ляшенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Рудіс”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.10.08 р.

у справі № 21/128-08-4526

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рудіс”

про стягнення 900410,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В жовтні 2008 р. ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)” звернулось до господарського суду з позовом та уточненням до нього про стягнення з ТОВ „Рудіс” на підставі ст. ст. 526, 611 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України заборгованості за неналежне виконання договору поставки від 01.08.2007 р. № 3661 в загальній сумі 5370318, 58 грн.

          За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2008 р. (суддя Г.М. Зеленов) в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України вжито заходи по забезпеченню позову. Накладено арешт на майно, що належить відповідачу, в т.ч. на майно, яке знаходиться на зберіганні на елеваторах ТОВ „Лад”, ВАТ „Роздільнянський елеватор”, а також на грошові кошти відповідача в розмірі реальних збитків в сумі 900410,78 грн. Заборонено ТОВ „Лад” та ВАТ „Роздільнянський елеватор” здійснювати будь-які дії щодо відвантаження, передачі та переписування майна відповідача на інших осіб.

          06.11.2008 р. ухвалою суду на підставі ст. 89 ГПК України виправлені в ухвалі суду від 28.10.2008 р. про заходи по забезпеченню позову помилки та доповнено її наступним змістом:

          „Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала дійсна для пред'явлення державному виконавцю, згідно вимог Закону України „Про виконавче провадження”. Накладено арешт на майно, що належить відповідачу і знаходиться на зберіганні на елеваторах ТОВ „Лад”, ВАТ „Роздільнянський елеватор”, а також на грошові кошти відповідача у розмірі реальних збитків в сумі 900410,78 грн. Заборонено ТОВ „Лад”, ВАТ „Роздільнянський елеватор” здійснювати будь-які дії щодо відвантаження, передачі та переписування відповідача на інших осіб.”

          ТОВ „Рудіс”, не погодившись з ухвалою суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою апеляційної інстанції від 20.11.2008 р.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, що подала позов або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється в безспірному порядку.

          Із аналізу вищеназваних положень випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового рішення.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись та момент виконання рішення. Відповідно, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

          Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 5370318,58 грн., яка пов'язана з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 01.08.2007 р., що відповідає способу захисту цивільних прав, передбаченому п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України –відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

          В даному випадку позивач доводить порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції, внаслідок чого йому завдано реальних збитків, пов'язаних із зберіганням товару на складах та упущену вигоду, в зв'язку з негативною різницею між ціною закупівлі та поточною ринковою ціною на товар на загальну суму 5370318,58 грн.

          Звертаючись з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач послався на те, що ним на виконання зобов'язань за договором від 01.08.2007 р. відповідачу поставлено сільськогосподарську продукцію загальною кількістю 24006,701 тн, останній прийняв і сплатив продукцію за 15452,236 тн, а частину продукції –8554,465 тн на загальну суму 10112159,54 грн. не прийняв і не оплатив її вартість, порушивши умови договору і завдавши позивачу реальних збитків та упущену вигоду, розмір заподіяної шкоди значний, грошові кошти у відповідача відсутні, що може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

          Господарський суд врахував доводи позивача і задовольнив його клопотання.

          Між тим, одночасне накладення арешту на майно та грошові кошти суперечить частині першій статті 67 ГПК України, тому ухвала суду в цій частині підлягає зміні.

          Крім того, при накладені арешту на майно чи грошові кошти слід обмежувати піддані арешту майно або грошові кошти розміром суми позову та можливих судових витрат, що не було враховано судом першої інстанції.

          Посилання скаржника на те, що у суду не було підстав для застосування заходів до забезпечення позову, в зв'язку з перерахуванням ним грошових коштів позивачу в сумі 1111000 грн. не заслуговує на увагу, оскільки платіжні доручення № № 1, 2 від 22.10.2008 р. свідчать про перерахування коштів не позивачу, а банку –ВАТ КБ „Надра”.

          Вищеназвані обставини є підставою для зміни ухвали господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Ухвалу господарського суду Одеської області від 28.10.2008 р. у справі №21/128-08-4526 в редакції від 06.11.2008 р. змінити, п.2 резолютивної частини ухвали викласти в слідуючій редакції:

          „Накласти арешт на майно, яке належить ТОВ „Рудіс” (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б, ідентифікаційний код 23864370), в т.ч. на майно, що знаходиться на зберіганні на елеваторі ТОВ „Лад” (Одеська обл., м. Кілія, вул. Дзержинського, 5, ідентифікаційний код 31388777), який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Дзержинського, 5 та на елеваторі ВАТ „Роздільнянський елеватор” (Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, 83, ідентифікаційний код 00955147), який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, 83 в сумі 5 370318,58 грн.”

          В іншій частині ухвалу залишити без змін.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко