Рішення

від 11.12.2008 по справі 13/538-пд-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/538-ПД-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11.12.2008                                                                Справа №  13/538-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Агропроект Холдинг"

до Товариства  з обмеженою відповідальністю " АП Зоря-Юг"  

про  розірвання договору та стягнення  578506,94 грн,

за участі представників:

позивача –Грязнова С.О. (директора), Смаглій С.С. та Литвинець В.М. (представників за дорученнями),

відповідача –Самодіна Р.Л. (представника за дорученням),

                                         в с т а н о в и в:

Ухвалою від 18 листопада поточного року порушено провадження у даній справі за вимогами про розірвання договору на закупівлю сільськогосподарської продукції, укладеного між сторонами 18 березня 2008 року, та стягнення з відповідача 562600 грн, перерахованих за договором, а також 15906,94 грн пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем зобов'язання по передачі продукції. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не виконані зобов'язання по передачі продукції, вартість якої була оплачена позивачем, а тому ці обставини є підставою для розірвання договору на підставі положень статті 651 Цивільного кодексу України. Нарахування пені позивачем пов'язується з пунктом 5.1.3. договору, за яким встановлена договірна відповідальність за неналежне виконання умов договору –за затримку поставки продукції –у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на неповне перерахування вартості обумовленої договором продукції, яка підлягала поставці позивачу. Він вказує також на бажання виконати умови договору в повному обсязі, проте позивач всіляким чином відмовляється від отримання продукції.

Розгляд справи розпочато в судовому засіданні, яке відбулося 4 грудня. Під час судового розгляду представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви з метою вирішення спору шляхом примирення, про що виявлено ініціативу від керівника товариства. Це клопотання судом задоволено та оголошено перерву до 11 грудня 2008 року. У визначений до розгляду час представник відповідача в засідання не прибув, а відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Зважаючи на той факт. що при оголошені перерви дата наступного судового засідання узгоджувалась з представниками обох сторін, якими не висловлено відповідних заперечень, клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено, а неприбуття в судове засідання сприйнято як спосіб захисту від заявленого позову. Крім того, відповідачем не поінформовано суд про результати примирення та укладення мирової угоди. В той же час, представниками позивача повідомлено про відмову відповідача від виконання зобов'язань за договором, про що свідчить довідка, видана за підписом самого керівника ТОВ „АП Зоря-Юг” від 9 грудня 2008 року, в якій зафіксована відсутність продукції на складах підприємства.  

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 18 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агропроект Холдинг” та товариством з обмеженою відповідальністю „АП Зоря-Юг” укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості продавця, зобов'язався передати у власність позивачу, як покупцю, сільськогосподарську продукцію врожаю 2008 року (а.с. 9-11). Зокрема, за пунктом 1.2. договору сторонами обумовлено, що відповідач повинен передати ріпак в кількості 700,3 тон по ціні 2000 грн з ПДВ за 1 тону та 469 тон пшениці 3-го класу по ціні 1600 грн з ПДВ за 1 тону. У відповідності до пунктів 1.5 та 1.6. договору поставка повинна здійснитись до 31 серпня 2008 року зі складу відповідача власним транспортом позивача. Безпосередньо порядок розрахунків визначено сторонами в розділі 4 договору, а саме загальною ціною договору є –2 151 000 грн з ПДВ, яку позивач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача відповідними частинами, розмір яких та строки перерахування визначаються у додаткових угодах. Поряд з цим, пунктом 5.1.3. договору сторонами обумовлено відповідальність за несвоєчасне невиконання зобов'язання щодо поставки продукції у вигляді сплати відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми недопоставленої продукції за кожний день затримки.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань позивач відповідно до платіжних доручень № 28 від 21.03.2008 р. на суму 262 600 грн (а.с. 31), № 69 від 27.03.2008 р. на суму 250 000 грн (а.с. 33) та № 84 від 09.04.2008 р. на суму 50 000 грн (а.с. 35) перерахував відповідачу, вказавши в них призначення платежу: оплату за сільськогосподарську продукцію відповідно до договору без номеру від 18.03.2008 р.; всього 562 600 грн.

В подальшому позивач 26 червня 2008 року звернувся до відповідача з пропозицією про підписання додаткової угоди про розірвання договору, свідченням чому є текст цієї угоди (а.с. 12) та опис вкладення до поштового відправлення (а.с. 13). Проте останнім в цьому було відмовлено та договір не розірвано, про що повідомлено позивача листом від 28 липня 2008 року (а.с. 15).

Не досягши згоди щодо розірвання договору позивач 29 серпня поточного року звернувся до відповідача з пропозицією про поставку продукції пропорційно перерахованій сумі, вказавши що поставці підлягає 183,17 тон ріпаку, вартістю 2000 грн за 1 тону, та 122,66 тон пшениці 3-го класу, вартістю 1600 грн за 1 тону, що відповідає умовам укладеного договору (а.с. 20-21), а також направив на адресу відповідача для підписання проект додаткової угоди до договору про таку поставку (а.с. 22-23). У відповідь відповідач відмовився від підписання угоди, відобразивши це в листі від 08.09.2008 р. (а.с. 24).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують на даний час зобов'язання, які витікають з договору, котрий є діючим.

Аналізуючи умови укладеного договору суд доходить висновку, що за своєю юридичною природою він є договором поставки, а тому правовідносини сторін, які виникли з нього, підлягають регулюванню статтями 264-271 Господарського кодексу України та статтею 712 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що за змістом частини 3 статті 264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також частини 6 статті 265 ГК України, за якою до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, згідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні товар, а інша сторона зобов'язана прийняти його, сплативши за нього певну грошову суму. У відповідності до статті 267 того ж Кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року або на інший строк, визначений угодою сторін. В даному випадку сторонами у договорі встановлено строк поставки –до 31 серпня 2008 року, але не визначено строку оплати, що необхідно розцінювати за загальними правилами про зобов'язання оплатити вартість товару після її поставки.

В свою чергу, за статтею 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Поряд з цим, статтею 692 того ж Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В укладеному сторонами договорі ними не передбачено іншого строку або порядку оплати, а тому слідує висновок про наявність обов'язку відповідача поставити товар, а також кореспондуючого з цим обов'язку позивача –оплатити товар після його поставки. Відповідачем продукція не поставлена, а тому у позивача відсутній обов'язок сплачувати вартість всієї партії товару. Поряд з цим, оскільки відповідач не виконав зобов'язання по поставці продукції, відповідач вправі, як зазначено вище, відмовитись від договору поставки.

Водночас, враховуючи факт попередньої оплати партії товару, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 693 ЦК України, за якою, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За таких обставин, у позивача наявне право на вимоги про повернення суми попередньої оплати, оскільки відповідачем продукція пропорційно сплаченій сумі не поставлена.  

Враховуючи, що відповідачем продукція не поставлена, грошові кошти, отримані в якості передоплати не повернені, позовні вимоги щодо стягнення 562 600 грн є обґрунтованими.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір, укладений між сторонами, може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано зобов'язань по поставці продукції за договором у визначений строк, продукція на складах відповідача відсутня та він всіляким чином ухиляється від виконання зобов'язань, що завдає позивачеві шкоди, пов'язаної з неможливістю використання продукції в господарській діяльності через її відсутність, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання по поставці позивачем нарахована пеня в розмірі 15906, 94 грн, нарахування якої, як факту, є правомірним з огляду на наступні обставини та положення правових норм.

Зокрема, згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому  договором.

В договорі сторонами визначена, про що зазначено вище,  відповідальність за несвоєчасне невиконання зобов'язання щодо поставки продукції у вигляді сплати відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми недопоставленої продукції за кожний день затримки. Позивачем пеня обрахована за період з 1 вересня по 13 жовтня поточного року, тобто 43 дні за формулою: 562600 грн х 12% х 2 х 43 дні : 365 днів = 15906,94 грн. В той же час, таке обчислення є помилковим, оскільки її необхідно обраховувати за формулою та числовими даними, а саме: 562600 грн х 12% х 2 х 43 дн : 366 днів = 15863,48. Таким чином, загальна сума пені за договором складає 15863,48 грн, у зв'язку з чим в стягненні іншої суми слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволенні судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                                                в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Агропроект Холдинг” та товариством з обмеженою відповідальністю „АП Зоря-Юг” укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції від 18 березня 2008 року.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АП Зоря-Юг” (розташованого за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Леніна, 51; розрахунковий рахунок 260060132124 в ЗАТ „Банк НРБ” м. Київ, МФО 32067, код 34237208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агропроект Холдинг” (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 18; розрахунковий рахунок 2600653560 в ВАТ „СЕБ Банк” в м. Києві, МФО 300175, код 35590977) –562600 грн. основної заборгованості, 15863,48 грн пені, 5784,63 грн державного мита  і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

                                Дата підпису рішення –12 грудня 2008 року  

                       Суддя                                                                  М.К. Закурін