Рішення

від 04.12.2008 по справі 5020-5/591

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/591

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" грудня 2008 р. справа № 5020-5/591

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна-Крим”  (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 7) Приватного підприємства „Кримнефтесервіс” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, 7)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

про визнання права власності

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Авдєєв Олексій Іванович, представник, довіреність №  б/н   від 27.10.08,  ТОВ "Фортуна-Крим";

Позивач - Видейко Володимир Юрійович, представник, довіреність №  б/н   від 22.09.08,  ПП "Кримнефтесервіс";

Відповідач –не з'явився,  Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

СУТЬ СПОРУ:

Позивачі, ТОВ „Фортуна-Крим”, ПП „Кримнефтесервіс”, звернулись до суду з позовом до відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання права спільної часткової власності  на об'єкт нерухомого майна: зупинку у складі: магазин (літ. „А”), навіс (літ. „а”), розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 35-Б/1, з розподілом часток у загальному майні за ТОВ „Фортуна-Крим” –9/10 часток, за ПП „Кримнефтесервіс” –1/10 часток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право власності.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, ухвала про порушення провадження по справі отримана 24.11.2008 (поштове повідомлення № 25546 від 25.11.2008).

Представникам позивачів в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників позивачів, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи ПП „Кримнефтесервіс” розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1233-р від 12.07.2000 надана земельна ділянка по вул. Вакуленчука у зв'язку з переходом до нього права власності на незавершене будівництво автозаправної станції та об'єктів автосервісу.

21.12.2000 між ПП „Кримнефтесервіс” та Севастопольською міською державною адміністрацією укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою.

На підставі вказаного договору Севастопольська міська державна адміністрація надає, а ПП „Кримнефтесервіс” приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,8587 га, розташовану в районі вул. Вакуленчука, в м. Севастополі на умовах тимчасового користування строком до 20.06.2010 для завершення будівництва та обслуговування автозаправної станції.

З метою реалізації проекту будівництва позивач уклав з ТОВ „Фортуна-Крим” договір про пайову участь у будівництві об'єкту нерухомості № 5/Д віл 01.11.2006. Після  завершення будівництва 15.01.2008 сторони підписали угоду про результати спільного проекту по будівництву зупинки.

Спірний об'єкт прийнятий в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.12.2007.

Управлінням міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації спірному об'єкту присвоєна адреса: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, № 35-Б/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим Цивільним кодексом України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність”  інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.  Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.  За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 19 Закону „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти прийому нерухомого майна до експлуатації.

Пунктом 6.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції  України № 7/5 від 07.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Згідно  статті 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом, при цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356, п. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.  Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права в разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Фортуна-Крим”  (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 7, код ЄДРПОУ 30703244) та Приватним  підприємством „Кримнефтесервіс” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, 7, код ЄДРПОУ 22239606) право  спільної часткової власності  на об'єкт нерухомого майна: зупинку у складі: магазин (літ. „А”), навіс (літ. „а”), розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 35-Б/1, з розподілом часток у спільному майні за ТОВ „Фортуна-Крим” –9/10 часток, за ПП „Кримнефтесервіс” –1/10 часток.

     Суддя                                                                                                  І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

08.12.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Фортуна-Крым”  (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, б. 7)

2.          ПП „Крымнефтесервис” (99045 м. Севастополь, вул. Шостака, 7)

3.          Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5);

4.          Справа

5.          наряд