Рішення

від 02.12.2008 по справі 13/541-пн-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/541-ПН-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

02.12.2008                                                                Справа №  13/541-ПН-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Громади Української Православної Церкви Київського Патріархату СвятоїТройці

до   

відповідача-1 – виконавчого комітету Херсонської міської ради

відповідача-2 –Херсонського державного бюро технічної інвентаризації,

про визнання за позивачем права власності на майно

за участю представників сторін:

позивача –Сидоренко Є., Живцова О.А.,

відповідачів –не з'явились,

                                            в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статей  331 та 392 ЦК України, відповідно до яких, на думку позивача, вона є власником спірного майна.

Ухвалою суду від 21 листопада 2008 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 2 грудня поточного року із зобов'язанням відповідачів надати відзиви на позов та з'явитись в судове засідання. Не дивлячись на вимоги суду відповідачі своїх представників в засідання не направили, а тому розгляд справи проведено без їх участі, виходячи з факту повідомлення судом про час та місце судового розгляду. При цьому відповідачем-2 подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2007 року (а.с. 10-11) позивач придбав у власність нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 273,7 м2 по вулиці Будівельників, 7 у м. Херсоні.

Безпосередньо право власності позивача на придбане приміщення зареєстроване у встановленому законом порядку, що вбачається з відповідного Витягу, а саме № 9857578 від 16.02.2006 р. (а.с. 12).

Таким чином, позивач є власником зазначеного майна –нежилих приміщень, виходячи зі змісту статті 328 ЦК України, за якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З метою поліпшення умов використання нежилих приміщень позивач за власний рахунок здійснив капітальний ремонт  з певним переобладнанням, не змінюючи при цьому цільове призначення приміщень, у в'язку з чим загальна площа приміщень збільшилась на 17,6 м2.  Водночас здійснення ремонту та переобладнання відбулося без отримання відповідних дозвільних і проектних документів, а тому воно є самочинним.

Як слідує з технічної документації, виготовленої відповідачем-2 на спірні приміщення, на даний час вони складаються з приміщень літери А у складі: нежилих приміщень площею 246,3 м2, коридору площею 7,3 м2, нежилого приміщення площею 33,3 м2, комори площею 1,9 м2, туалету площею 2,5 м2, а всього площею 291,3 м2.

В подальшому з метою отримання правовстановлювальних документів на реконструйоване майно позивач звернулася до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, проте останнім їй відмовлено з посиланням на самовільність реконструкції та добудови майна.

Положеннями статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Разом з тим, за змістом положень статті 376 того ж Кодексу будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання її у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В той же час за частиною 5 цієї ж статті на вимогу  власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” на відповідача покладено обов'язок щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а за пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 державну  реєстрацію  прав  власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах  визначених  адміністративно-територіальних  одиниць.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що самовільна реконструкція  майна здійснена самим її власником,  а також відсутність спору щодо користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 84-85 ГПК України,  

                                                                 в и р і ш  и в:   

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати за Громадою Української православної церкви Київського патріархату Святої Тройці (розташованою за адресою: м. Херсон, вул. Лавреньова, буд. 25, кв. 2; розрахунковий рахунок 26007009123 в ХФ КБ „Західінкомбанк”, МФО 352327, код 25899600) право власності на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 291,3 м2 по вулиці Будівельників, 7 у м. Херсоні у складі: приміщень літери А –нежилих приміщень площею 246,3 м2, коридору площею 7,3 м2, нежилого приміщення площею 33,3 м2, комори площею 1,9 м2, туалету площею 2,5 м2, а всього площею 291,3 м2, зобов'язавши Херсонське державне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію цього права, видавши відповідну технічну та юридичну документацію.

                                             Дата підпису рішення –3 грудня 2008 року          

                                 Суддя                                                               М.К. Закурін