Рішення

від 07.08.2012 по справі 31/356-23/245-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/356-23/245-2012 07.08.12

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна» дотовариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ-Буд» простягнення 148 606, 69 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Мишко М.А. (довіреність № б/н від 25.07.2011 року)

відповідача: представник Загура А.В. (довіреність № б/н від 15.05.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр провідних технологій «ГВФ-Буд» про стягнення 148 606, 69 грн., (у тому числі 122 622, 60 грн. -основного боргу, 10 790, 79 грн. -інфляційні втрати, 10 234, 64 грн. -пеня, 4 958, 66 грн.).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СДІ Україна заборгованість у розмірі 122 622 грн. 60 коп., 10 790 грн. 79 коп. -інфляційних втрат, пеню у розмірі 10 234 грн. 64 коп., три відсотка річних у розмірі 4 958 грн. 66 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 31/356 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 28.05.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 31/356 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2012 року прийнято справу № 31/356 до провадження та присвоєно їй № 31/356-23/245-2012, розгляд справи призначено на 19.06.2012 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.06.2012 року від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просив суд стягнути з Відповідача 12 978, 05 грн., (у тому числі 10 700, 00 грн. -основного боргу, 952, 30 грн. інфляційні втрати, 893, 06 грн. -пеня та 432, 69 грн. -3 % річних).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 07.08.2012 року представником Позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Відповідача 3 696, 73 грн., (у тому числі: 952, 30 грн. -інфляційні втрати, 2 311, 74 грн. -пеня та 432, 69 грн. - 3 % річних).

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначивши про погашення заборгованості.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 15.04.2010 року укладено договір № 19, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався виконати роботи по встановленню захисної плівки по класу захисту К4 скло багатошарове будівельного призначення, а Відповідач сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 2.2 договору № 19 від 15.04.2010 року вартість робіт склала 122 622, 60 грн.

Факт виконання підрядних робіт у квітні 2010 року Позивачем підтверджено наданим суду актом виконаних робіт (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 19 від 15.04.2010 року на суму 122 622, 60 грн.

Згідно пункту 2.3.1 договору № 19 від 15.04.2010 року Відповідач протягом трьох робочих днів з дня підписання додатку № 1 до договору перераховує на поточний рахунок Позивача 50 % від загальної вартості робіт, залишок грошових коштів Відповідач перераховує протягом трьох робочих днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 2.3.2).

Відповідач виконані роботи оплатив частково у розмірі 111 922, 60 грн., на момент звернення Позивача до суду заборгованість складала 10 700, 00 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині своєчасної сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору № 19 від 15.04.2010 року встановлено, що у випадку порушення Відповідачем термінів оплати, останній зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний календарний день прострочення виконання грошових зобов'язань.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, а також пункт 2.3.2 договору № 19 від 15.04.2010 правомірним буде нарахування пені за період з 11.05.2010 року по 10.11.2010 року, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 922, 40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд задовольняє вимогу в цій частині частково, оскільки нарахування здійснюється за період з 11.05.2010 року по 08.09.2011 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 427, 41 грн.

Вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі за період з 11.05.2010 року по 08.09.2011 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та наявної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ-Буд»(01021, м. Київ, Печерський район, вулиця Мечникова, буд. 18, кв. 74, ідентифікаційний код 35265730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна»(03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, будинок, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 23712370) 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 30 коп. - інфляційні втрати, 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. -пеня, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 41 коп. -3 % річних, 130 (сто тридцять) грн. 02 коп. -витрат по сплаті державного мита та 20 (двадцять) грн. 65 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 08.08.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.