Рішення

від 30.07.2012 по справі 5020-730/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року справа № 5020-730/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Державного закладу „Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція"

(вул. Комуністична, 10 м. Севастополь, 99003)

до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Севастопольської міської Ради

(вул. М. Крилова, 19, м. Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості 8 313,26 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Павлюк М.С., довіреність№98 від 10.01.2012;

відповідача -Червінської О.М., довіреність №479 від 19.06.2012.

Державний заклад „Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (далі -ДЗ «СМ СЕС», Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Севастопольської міської Ради (далі -КП «РЕП №9»СМР, Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №145 від 06.01.2012 у розмірі 40 950,02 грн., у тому числі: 32 636,76 грн. -основний борг, 2 284,57 грн. -штраф, 5 450,34 грн. -пеня, 447,97 грн. -3% річних та 130,38 грн. -інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №145 від 06.01.2012 щодо обов'язку оплати дезінфекційних послуг, виконаних Позивачем.

Представник Позивача у засіданні суду 24.07.2012 надав суду заяву б/н від 24.07.2012 /а.с.59-60/, якою зазначив, що у зв'язку з оплатою Відповідачем основної заборгованості у розмірі 32 636,76 грн., він зменшує позовні вимоги до 8 313,26 грн., у тому числі: 2 284,57 грн. -штраф, 5 450,34 грн. -пеня, 447,97 грн. -3% річних та 130,38 грн. -інфляційні втрати.

Пунктом 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що відповідно до акту звірення взаємних розрахунків, складеного між ДЗ „СМ СЕС та КП «РЕП №9»СМР за період з 06.01.2012 по 24.07.2012, станом на 24.07.2012 заборгованість з оплати послуг дезінфекційних за Договором №145 від 06.01.2012 відсутня /а.с.81/.

З урахуванням викладеного, заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Позивач у судовому засіданні 24.07.2012 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Відповідача у засіданні суду 24.07.2012 підтримала факт оплати основного боргу за Договором №145 від 06.01.2012, при цьому, проти задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечувала та надала суду контррозрахунок, відповідно до якого вбачається наступне. Розмір пені, за думкою Відповідача, складає 3 708,66 грн., штраф -2 284,57 грн., інфляційні втрати відсутні, оскільки середній індекс інфляції за вказаний період є меншим ніж одиниця. Щодо 3% річних зазначила, що вони не підлягають стягненню, оскільки Договором передбачена штрафна санкція у розмірі 7% .

У судовому засіданні 24.07.2012 оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 14 годин 30 хвилин 30.07.2012.

У судовому засіданні 30.07.2012 суд у порядку статті 82 1 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.

30.07.2012 о 14 годині 37 хвилин одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2012 між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладений договір №145 (далі -Договір) /а.с.24/, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у період з січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у профілактичних цілях та при виявленні заселення об'єкту гризунами та побутовими комахами з періодичністю та кратністю, визначеними Виконавцем, здійснювати своїми силами та своїми деззасобами послуги за плату відповідно до чинного прейскуранту цін на роботу та послуги, перелік та вартість яких вказаний у пункті 1.2 Договору. Загальна сума Договору визначена з розрахунку на період його дії та складає 128 054,23 грн.

Виконавець зобов'язується надавати послуги відповідно до методичних інструкцій, затверджених МОЗ України (пункт 3.1 Договору), а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю дезінфекційні послуги, виконані Виконавцем, згідно з умовами цього Договору (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата послуг Замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт, в якому вказується обсяг та період надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на регистраційний рахунок Виконавця у розмірі, вказаному у рахунку Виконавця не пізніше 5-ті банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт.

Позивачем послуги щодо дератизації за Договором виконані у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт до Договору №145 за січень -квітень 2012 року /а.с.35-38/, підписаними сторонами без заперечень. На оплату отриманих послуг ДЗ «СМ СЕС»були виставлені відповідні рахунки №56, №427, №1131, №1925 на загальну суму 38 836,76 грн./а.с.29-32/.

Проте, Відповідач несвоєчасно здійснював оплату за надані у період з січня 2012 року по квітень 2012 року послуги, внаслідок чого станом на 21.06.2012 за ним утворилась заборгованість в сумі 32 636,76 грн., яка була сплачена КП «РЕП №9»СМР лише у період з 22.06.2012 по 12.07.2012 наступними платіжними дорученнями: №338 від 22.06.2012 на суму 2 000,00 грн., №343 від 26.06.2012 на суму 5 000,00 грн., №356 від 27.06.2012 на суму 6 109,19 грн., №373 від 12.07.2012 на суму 19 527,57 грн. /а.с.77-80/.

У зв'язку з цим Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за період з 06.01.2012 по 21.06.2012 у розмірі 5 450,34 грн., 3% річних за цей період у розмірі 447,97 грн., інфляційні втрати за цей період у розмірі 130,38 грн. та штраф у розмірі 2 284,57 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України), захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 ЦК України, статті 231 ГК України. За порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), за котрими допущена прострочка виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Судом встановлено, що заборгованість за надані послуги дератизації за вказаний період у розмірі 32 636,76 грн. була погашена Відповідачем несвоєчасно.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.01.2012 по 21.06.2012 у сумі 5 450,34 грн., складений Позивачем /а.с.48/, суд визнав його невірним, оскільки він складений з невірним визначенням періоду нарахування пені та без урахування здійсненних Відповідачем оплат.

Судом перевірений контррозрахунок Відповідача /а.с.83/, але він також є невірним.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365)/100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України, статті 254 ЦК України та умов Договору щодо строків здійснення платежів, в межах позовних вимог та з використанням наступних даних:

Акт здачі-приймання робітСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення за січень 2012 року 9709,19 07.02.2012 - 26.03.2012 49 0.1 % 475,75 7709,19 27.03.2012 - 02.04.2012 7 0.1 % 53,96 6509,19 03.04.2012 - 03.04.2012 1 0.1 % 6,51 4509,19 04.04.2012 - 02.05.2012 29 0.1 % 130,77 3509,19 03.05.2012 - 21.06.2012 50 0.1 % 175,46 за лютий 2012 року 9709,19 07.03.2012 - 21.06.2012 107 0.1 % 1038,88 за березень 2012 року 9709,19 06.04.2012 - 21.06.2012 77 0.1 % 747,61 за квітень 2012 року 9709,19 09.05.2012 - 21.06.2012 44 0.1 % 427,2 Итого 3 056,14

Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором за період з 06.01.2012 по 21.06.2012 склала 3 056,14 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі 3 056,14 грн.

Щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 2 284,57 грн., суд зазначає, що перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 7%, складений Позивачем /а.с.48/, суд визнав його вірним, тому вимоги про стягненню штрафу є обґрунтованими та підлягають стягненню розмірі 2 284,57 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних /а.с.48/, суд визнав ці розрахунки невірними, оскільки вони складені без дотримання рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, без врахування строку виконання обов'язку по оплаті та здійснених Відповідачем оплат.

Згідно з порядком застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним Верховним Судом України у листі №62-97р від 03.04.1997, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), крім того, інфляційні втрати розраховуються не на кожну дату, а у середньому за місяць, тобто сума боргу, який виник після 15 числа відповідного місяця, індексується з наступного місяця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466.).

Враховуючи, що середній індекс інфляції у зазначений Позивачем у розрахунку період був менше одиниці, інфляційні втрати у Позивача відсутні.

Розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з використанням наступних даних:

Акт здачі-приймання робітСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів за січень 2012 року 9709,19 07.02.2012 - 26.03.2012 49 3% 39,10 7709,19 27.03.2012 - 02.04.2012 7 3% 4,44 6509,19 03.04.2012 - 03.04.2012 1 3% 0,54 4509,19 04.04.2012 - 02.05.2012 29 3% 10,75 3509,19 03.05.2012 - 21.06.2012 50 3% 14,42 за лютий 2012 року 9709,19 07.03.2012 - 21.06.2012 107 3% 85,39 за березень 2012 року 9709,19 06.04.2012 - 21.06.2012 77 3% 61,45 за квітень 2012 року 9709,19 09.05.2012 - 21.06.2012 44 3% 35,11 Итого 251,20

Суд не приймає довід Відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення 3% річних, оскільки Договором передбачена сплата штрафу у розмірі 7%, враховуючи наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 ГК України).

Як вже зазначалося, право Позивача стягувати з Відповідача штраф за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 7% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбачено статтею 231 ГК України та пунктом 5.1 Договору. При цьому, цей штраф є одним з видів господарських санкцій, а саме, штрафною санкцією і одним з засобів виконання зобов'язань.

В той час як, передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, сплату яких боржником прострочено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2012 у справі №40/487).

Таким чином, штраф у розмірі 7% та 3% річних є самостійними способами захисту майнових прав та інтересів Позивача.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих послуг дератизації за Договором, суд вважає вимоги Позивача про стягнення 3 % річних обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, 3% річних у розмірі 251,20 грн. підлягають стягненню з Відповідача.

З огляду на викладене, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача 5 591,91 грн., у тому числі: 3 056,14 грн. -пеня, 251,20 грн. -3% річних, 2 284,57 грн. - штраф.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З положень пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 вбачається, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до акту звірення взаємних розрахунків, складеного між сторонами за період з 06.01.2012 по 18.07.2012, станом на 18.07.2012 заборгованість з послуг дератизації за Договором №145 від 06.01.2012 відсутня /а.с.82/. При цьому, з акту звірення вбачається, що заборгованість у розмірі 13 109,19 грн. була оплачена платіжними дорученнями №338 від 22.06.2012 на суму 2 000,00 грн., №343 від 26.06.2012 на суму 5 000,00 грн., №356 від 27.06.2012 на суму 6 109,19 грн. /а.с.78-80/, тобто, до подачі позовної заяви до суду (02.07.2012 вх. №5826/12), у зв'язку з чим, суд вважає, що підстави для звернення до суду з вимогою про сплату зазначеної заборгованості були відсутні, тому немає підстав для стягнення з Відповідача судового збору відносно цих вимог.

З урахуванням викладеного, розмір основної заборгованості Відповідача за Договором станом на дату подачі позову до суду складав 19 527,57 грн., який був сплачений КП «РЕП №9»СМР за платіжним дорученням №373 від 12.07.2012 після подачі позову до суду /а.с.77/.

Отже, суд покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 452,18 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Севастопольської міської Ради (вул. М. Крилова, 19, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 20661488, р/р 26003000097087 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Державного закладу „Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (вул. Комуністична, 10 м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 02008885, р/р 31256272210222 у ГУДКС України у м. Севастополі, МФО 824509) 5 591,91 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн. 91 коп.), у тому числі: пеня -3 056,14 грн., штраф -2 284,57 грн., 3% річних -251,20 грн., а також судовий збір у розмірі 1 452,18 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві грн. 18 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 06.08.2012 .

Суддя О.М. Юріна