Рішення

від 07.08.2012 по справі 17/5007/49/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" серпня 2012 р. Справа № 17/5007/49/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиданчук І.В. - дов. №43 від 25.05.2012р.;

від відповідача: Васьківська Н.Г. - дов.від 19.04.2011р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Коростенська Райагропромтехніка" (м.Коростень, Житомирська область)

про стягнення 29874,19 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29874,19грн., з яких 21989,19грн. основний борг, 1690,16грн. пеня, 4244,74грн. інфляційні, 1950,10грн. 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.05.2012р. замінено відповідача по справі Коростеньсикй завод "Райагропромтехніка" на Публічне акціонерне товариство "Коростенська Райагропромтехніка".

12.06.2012р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 21989,19грн. заборгованості, 834,99грн. пені, 4838,41грн. інфляційних, 1959,15грн. 3% річних (а.с. 54-55).

Спір розглядається у межах заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача суму основного боргу. В решті позовних вимог просить суд прийняти відмову від позову, про що зазначив у заяві від 07.08.2012р. (а.с. 96). Надав для долучення до матеріалів справи копію довідки про стан заборгованості відповідача станом на 06.08.2012р. та акт звірки розрахунків станом на 18.07.2012р., з яких вбачається, що сума основного боргу становить 21289,18грн. Крім того, надав копію квитанції до прибуткового касового ордеру №275 від 26.05.2009р. про часткову сплату боргу відповідачем в сумі 700,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнав, проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.76).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказані заяви не суперечать вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих заяв.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач) надало Коростенському заводу «Райагропромтехніка» (Публічне акціонерне товариство "Коростенська Райагропромтехніка" (Відповідач) транспортні послуги на загальну суму 23189,18грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.12-19, 25-26, 30-31, 35).

Для проведення оплати за надані послуги Виконавцем був направлений на адресу відповідача рахунок № 88 від 27.05.2009р. на суму 23189,18 грн. (а.с. 11).

Свої зобов'язання по оплаті за надані послуги відповідач виконав частково, а саме провів оплату за надані транспортні послуги на загальну суму 1199,99 грн.

Отже, на день звернення з позовом до суду як зазначає позивач заборгованість відповідача становила 21989,19грн.

Слід зазначити, що позивач в судовому засіданні додатково надав докази часткової сплати боргу відповідачем в сумі 700,00грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №275 від 26.05.2009р. (а.с. 95).

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 21289,19грн., що не заперечується представником відповідача та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 18.07.2012р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 94).

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір надання послуг в усній формі.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання по наданню послуг позивачем виконувались належним чином, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 21289,19грн.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До пред'явлення позову відповідачем сплачено основний борг в сумі 700,00грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру, наданою представником позивача (а.с. 95).

За таких обставин суд вважає обґрунтованим до стягнення основний борг в сумі 21289,19грн. (21989,19 - 700,00 = 21289,19). В частині стягнення 700,00грн. суд відмовляє в позові.

Крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 834,99грн. - пені, 4838,41грн. інфляційних та 1959,15грн. - 3% річних. Як зазначалось вище, в цій частині позову позивач відмовився від стягнення пені, інфляційних та річних і відмова прийнята судом.

Отже, в частині стягнення пені, інфляційних та річних провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21289,19 грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 834,99грн. пені, 4838,41грн. інфляційних та 1959,15грн. - 3% річних суд припиняє провадження по справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростенська Райагропромтехніка" (11508, Житомирська область, м.Коростень, вул.Чапаєва, буд.3, код 05519267)

- на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код 32008278) - 21289,19грн. основного боргу, 1146,98грн. судового збору.

3. Повернути Дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код 32008278) з Державного бюджету України 31,50грн. судового збору.

4. В частині стягнення 834,99грн. пені, 1959,15грн. 3% річних та 4838,41грн. інфляційних провадження у справі припинити.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 9 серпня 2012 року.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)