Рішення

від 01.08.2012 по справі 5009/2373/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/59/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запорыжжя

01.08.12 Справа № 5009/2373/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Теплоенергія" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-а, код ЄДРПОУ 35361900)

до відповідача: Приватного підприємства "Мєотіда" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Кірова, 87/16, код ЄДРПОУ 35843126)

про стягнення 8 969, 39 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Бохан М.І., довіреність № б/н від 16.08.2011р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Токмак Теплоенергія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП "Мєотіда" про стягнення боргу в сумі 8 969, 39 грн. за спожиту теплову енергію відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 19, 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 67, 275, 175, 193, 222 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 5009/2373/12 (провадження № 3/59/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.07.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 17.07.2012р. розгляд справи відкладений на 01.08.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 01.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 01.08.2012р. представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 1065 від 19.06.2012р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р. в сумі 8 297, 05 грн. -основного боргу, 495, 19грн. - пені, 63, 66 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 113, 49грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 01.10.2011р. по 31.05.2012р. ТОВ "Токмак Теплоенергія" відпустило відповідачу теплову енергію на загальну суму 8 297, 05 грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р. не виконав, за отриману теплову енергію не заплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію складає 8 297, 05 грн.

13.03.2012р. ТОВ "Токмак Теплоенергія" звернулось з претензією до ПП "Мєотіда" про сплату суми боргу. Також разом з претензією був направлений акт звірки.

В вищезазначеному акті звірки ПП "Мєотіда" не погодилось з сумою виставленою за теплопостачання.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився.

В абзаці 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012) роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.07.2012р. серії АЖ № 808310, станом на 12.07.2012р. місцезнаходженням юридичної особи Приватного підприємства "Мєотіда" є: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Кірова, буд. 87, кв. 16.

Саме на цю адресу направлено судом копію ухвали від 26.06.2012р. про порушення провадження у справи № 5009/2373/12 (провадження № 3/59/12).

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 26.06.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/2373/12 (провадження № 3/59/12), а також копія ухвали від 17.07.2012р. про відкладення розгляду справи на 01.08.2012р. об 11 годині 00 хвилин, які направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до господарського суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Токмак Теплоенергія" (Постачальник теплової енергії) та ПП "Мєотіда" (Споживач) укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р.

Відповідно до п.1 Договору, при укладенні договору енергопостачальна організація керується:

- Правилами користування тепловою енергією.

- Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення.

- Законами та постановами Уряду України.

- Тарифами у відповідності із розпорядженням голови облдержадміністрації.

Відповідно до п. 3 Договору, Енергопостачальна організація відпускає Споживачу за період з 15.10.2009р. по 15.10.2010р. максимум теплового навантаження на:

опалення організації -0, 008525 Гкал/год;

опалювальна площа становить 73, 6 метра кубічних.

Двоставковий тариф станом на 15.10.2009р. становить:

1) абонплата за приєднане теплове навантаження за 100 Ккал/год -5, 63 грн. у місяць;

2) плата за Гкал спожитої теплової енергії 430, 10 грн.

Кількість теплової енергії для опалення встановлюється згідно до температури зовнішнього повітря.

Відпуск теплової енергії визначений розрахунковим методом (п. 13 Договору).

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами в період з жовтня 2011р. по травень 2012р. та рахунками за період з жовтня 2011р. по квітень 2012 включно на загальну суму 10 114, 56 грн.

Пунктом 14 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5 днів після його отримання.

Згідно п. 15 Договору, у випадку несплати нараховується пеня у розмірі 0, 75 % за добу на суму несплачених платіжних документів, але не більше 2-ї ставки НБУ України.

Відповідно до п. 24 Договору, договір укладається строком на один рік і вважається пролонгованим кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде подано заяви однієї із сторін про відмову або перегляд даного договору.

Відповідач не виконав у повному обсязі умови договору та сплатив лише частину боргу, таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р. з урахуванням часткової сплати складає 8 297, 05 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, передбачено, що споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5 днів після його отримання (п. 14 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рахунки за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. отримані та підписані Споживачем - відповідачем по справі.

Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Основний борг відповідача в сумі 8 297, 05 грн. підтверджується детальним та обґрунтованим розрахунком позивача (а.с 9), який перевірений господарським судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 495, 19 грн. пені, 63, 66 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 113, 49 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 14 Договору передбачено обов'язок споживача сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5 днів після його отримання.

Згідно п. 15 Договору, у випадку несплати нараховується пеня у розмірі 0, 75 % за добу на суму несплачених платіжних документів, але не більше 2-ї ставки НБУ України.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 495, 19 грн. (розрахунок а.с.12), оскільки це не суперечить п. 15 Договору та діючому законодавству.

Тому, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 495, 19 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 113, 49 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача (а.с.11) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17/29 від 15.10.2009р. у позовній заяві (а.с.10) перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині за період з жовтня 2011р. по березень 2012р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 63, 66 грн.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мєотіда" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Кірова, 87/16, ідентифікаційний код 35843126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Теплоенергія" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-а, ідентифікаційний код 35361900) 8 297 (вісім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 05 коп. - основного боргу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 19 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 66 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 113 (сто тринадцять) грн. 49 коп. - 3% річних від простроченої суми та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 06.08.2012р.

Суддя В.М. Соловйов