Постанова

від 09.08.2012 по справі 5009/1667/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2012 р. справа №5009/1667/12

головуючого: суддівМартюхіної Н.О., Кододова О.В., Склярук О.І. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року у справі№5009/1667/12 (Юлдашев О.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орграф ІТ", м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "В.П.Буд", м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Орграф ІТ", м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "В.П.Буд", м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/1667/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 14.05.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "В.П.Буд", м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -Товариства з обмеженою відповідальністю "Орграф ІТ", м. Київ.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. у справі №5009/1667/12, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, у зв'язку з відсутністю належних доказів на підтвердження відсутності за місцезнаходженням боржника та не надано доказів відсутності платоспроможності боржника.

Ухвалою від 05.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники заявника апеляційної скарги, ініціюючого кредитора (ліквідатор) та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд», м. Запоріжжя банкрутом, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності винесення постанови, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Орграф ІТ" посилається на те, що ТОВ "Орграф ІТ" було видано ТОВ «В.П. Буд»простий вексель серія АА № 2342152 на суму 8000,00грн. зі строком за пред'явленням, який було опротестовано в неплатежі нотаріусом 05.04.2012р. та вчинено виконавчий напис нотаріуса. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції, однак постановою державного виконавця було повернуто виконавчий документ без виконання, у зв'язку з тим, що за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 93 боржник не знаходиться. Відсутність боржника за юридичною та фактичною адресою підтверджується актом державного виконавця.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника суд встановив наступне.

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (у редакції Закону України від 17.11.2009 року N 1720-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з заявою про порушення справи про банкрутство кредитором було надано до суду першої інстанції витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №125139 станом на 12.04.2012р., з якої вбачається, що місцезнаходження юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, пр. Леніна, буд. 93.

У графі «дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи»вказано: «відомості відсутні»

З вказаного вбачається, що в матеріалах справи №5009/1667/12 відсутні докази, які б підтверджували дані про внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»або про не підтвердження стану юридичної особи, у тому числі й відомостей про її місцезнаходження.

У графі «Місцезнаходження реєстраційної справи»вказано «Печерська районна в місті Києві державна адміністрація», з чого вбачається, що місце проведення реєстраційних дій: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація.

Дослідивши зміст та реквізити простого векселя серії АА №2342152 від 30.03.2012р. судом встановлено, що у ньому вказана адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»- 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 15. Крім того, з печатки, яка проставлена на простому векселі Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»видно, що місце реєстрації боржника -України м. Київ.

В свою чергу, Постановою Жовтневого Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 25.04.2012р. було встановлено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів виявлено, що боржник за адресою вказаною у заяві стягувача та відповіді Головного управління статистики у Запорізькі області не знаходиться, виконавчий документ повернуто стягувану.

Копією акту державного виконавця від 25.04.2012р., яка не містить печатки органу державної виконавчої служби встановлено, що боржник за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна , буд. 93 не знаходиться. В матеріалах справи міститься ксерокопія зазначеного акту.

Вказаний акт у встановленому порядку не завірений належним чином у відповідності до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. За приписами ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. У зв'язку з чим вказаний документ не приймається судом, як доказ.

Посилання кредитора на те, що відсутність боржника за юридичною адресою підтверджується актом державного виконавця не беруться судом до уваги з тих підстав, що згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 05.04.2012р. із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -25.04.2012р., судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 10 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника. В даному випадку державний виконавець обмежився лише складанням акту про те, що боржник за адресою не знаходиться.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у заяві стягувача.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт .

Незважаючи на те, що державний виконавець, будучи обізнаним, виходячи із реквізитів векселя в тому, що можлива адреса місцезнаходження боржника м. Київ, вул. Бастіонна, 15, не вжив будь-яких заходів з виконання напису нотаріуса.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та майна ТОВ " В.П. Буд".

В постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, в якості підстави для повернення, державним виконавцем вказано: за адресою вказаною у заяві стягувача та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій, боржник не знаходиться. Проте, в силу визначених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»підстав визначене формулювання відсутнє, тобто державна виконавча служба винесла постанову всупереч вимогам закону за відсутніми передбаченими законом обставинами та підставами.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає акт державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що кредитором до матеріалів справи не було надано доказів на підтвердження виникнення заборгованості (договір тощо).

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону, порушено незаконно, за відсутності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження.

Враховуючи те, що відомості про відсутність боржника за його місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не внесені суд вважає, що доказів припинення підприємницької діяльності в матеріалах справи немає.

За таких обставин, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції належно не встановив, що кредитором не був дотриманий порядок ліквідації банкрута, передбачений Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, оскільки останній не надав господарському суду належних і допустимих доказів відсутності боржника за місцезнаходження.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі №5009/1667/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.3 ч.1 ст.103, п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року по справі №5009/1667/12 -задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року по справі №5009/1667/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд», м. Запоріжжя -скасувати.

Провадження у справі №5009/1667/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «В.П. Буд», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.В. Кододова

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2012р.

Надруковано 7 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 1- держреєстратору; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду