Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а-2243/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-2243/11/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 20 червня 2011 року                                                                                2а-2243/11/1070   м. Київ                                                                                                         Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді                    Журавля В.О., при секретарі                            Горбуновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом допроДержавної податкової інспекції у м. СлавутичіТовариства з обмеженою відповідальністю «Вєга Ком»стягнення заборгованості,                  ВСТАНОВИВ: 11.05.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у м. Славутичі (надалі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєга Ком»(надалі –відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 69034 грн. 89 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача  утворилася заборгованість перед бюджетом із земельного податку,  податку на прибуток, податку на додану вартість та комунальному податку. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 69034 грн. 89 коп. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду сторони не прибули, позивач надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача до суду повторно не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також судові повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”). Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєга Ком»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Славутицької  міської ради Київської області 12.02.2007 за № 1 360 102 0000 000734, ідентифікаційний код 34845536, згідно з довідкою від 22.09.2009 № 7476 взято на облік платників податків 12.02.2007 № 1232 у ДПІ м. Славутича Київської області. Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєга Ком»подано податкові декларації орендної плати за земельні ділянки, у яких самостійно визначено розмір цього податку: від №9299 від 08.08.2008, термін сплати 30.09.2008, сума 2632,71 грн.; №9299 від 08.08.2008, термін сплати 30.10.2008, сума 2632,71 грн.; №9299 від 08.08.2008, термін сплати 01.12.2008, сума 2632,71 грн.; №9299 від 08.08.2008, термін сплати 30.12.2008, сума 2632,71 грн.; №9299 від 08.08.2008, термін сплати 30.01.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 02.03.2009, сума 2632,76 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.03.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.04.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 01.06.2009,  сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.06.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.07.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 31.08.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.09.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.10.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.11.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 30.12.2009, сума 2632,71 грн.; №105 від 27.01.2009, термін сплати 01.02.2010, сума 2632,71 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 05.03.2010, сума 2632,76 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.03.2010, сума 2632,71 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.04.2010, сума 2632,71 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 31.05.2010, сума 2632,71 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.06.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.06.2010, сума 87,95 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.06.2010, сума 10,27 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.07.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.07.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.07.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.08.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.08.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.08.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.09.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.09.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.09.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 01.11.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 01.11.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 01.11.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.11.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.11.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.11.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.12.2010, сума 2632,71 грн.; №5511 від 21.06.2010, термін сплати 30.12.2010, сума 84,93 грн.; №5508 від 21.06.2010, термін сплати 30.12.2010, сума 9,92 грн.; №1037 від 05.03.2010, термін сплати 30.01.2011, сума 2632,71 грн.; №5511 від 31.01.2011,  термін сплати 30.01.2011, сума 994,86 грн. Податковим органом 10.03.2010 проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, на підставі якої складено акт №110/15/34845536 від 10.03.2010 про порушення вимог пп. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме:  згідно з поданим відповідачем податковим розрахунком по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, термін подання якого становить до 01.02.2010, його фактично подано 05.03.2010. За результатами перевірки на підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 за №0000161501/0 та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170 грн. 00 коп. Крім того, податковим органом 26.04.2010 проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, якою встановлено факт несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 податковим органом за наслідками перевірки застосовано до відповідача  штрафну санкцію та винесено податкове повідомлення-рішення №0000291501/0 від 27.04.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання, сплаченого  з затримкою, в розмірі  6105 грн. 23 коп. Податковим органом 29.09.2008 проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання  по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності платником податків ТОВ «Вєга-Ком», якою встановлено факт несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 податковим органом за результатами перевірки щодо відповідача застосовано штрафну санкцію, та винесено податкове повідомлення-рішення №0005101501/0 від 30.09.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання, сплаченого з затримкою, в розмірі 59 грн. 45 коп. У зв'язку з частковою сплатою заборгованості із орендної плати за землю заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєга Ком»станом на 21.02.2011 становить 57783 грн. 41 коп. Відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/232 від 03.10.2000  на суму 1951 грн. 71 коп. та другу податкову вимогу №2/256 на суму 4371 грн. 74 коп., які  були отримані відповідачем належним чином. Крім того, у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств з таких підстав. За несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток №7807 від 09.08.2010, термін сплати якої 19.08.2010, позивачем нараховано борг в сумі 1065 грн. 00 коп.; №11828 від 09.11.2010 з терміном сплати 19.11.2010 нараховано 1039 грн. 00 коп.; №16014 від 09.02.2011 з терміном сплати 19.02.2011 нараховано 1985 грн. 00 коп. Загальна сума податкової заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств станом на 21.02.2011 становить 3312 грн. 89 коп. Заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав. Відповідачем самостійно подано до ДПІ у м. Славутичі декларацію з податку на додану вартість №14438 від 14.01.2011 з терміном сплати 14.01.2011, позивачем відповідно нараховано 156 грн. 38 коп. Загальна сума позовних вимог станом на 21.02.2011 по податку на додану вартість складає 7904 грн. 00 коп. Заборгованість з комунального податку виникла з таких підстав. Відповідачем самостійно подано до ДПІ у м.Славутичі розрахунок з комунального податку від  №7273 від 29.07.2010, згідно з яким розмір комунального податку складає 15 грн. 30 коп.; №10680 від 18.10.2010, згідно з яким нараховано 10 грн. 20 коп.; №15503 від 28.01.2011, яким нараховано 10 грн. 20 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача з комунального податку становить 34 грн. 59 коп. На день судового розгляду податковий борг в загальній сумі 69034 грн. 89 коп. відповідачем не сплачено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю», Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та іншими. Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність. У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). В силу пункту 8 частини першої статті 14 Закон України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-XII,  який був чинним на час виникнення спірних правовідносин. Статтею 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»(далі - Закон України «Про плату за землю») передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Відповідно до статті 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Статтею 13 Закону України «Про плату за землю»визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. Відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з статтею 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Статтею 19 Закону України «Про плату за землю»визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).  Приписами статті 20 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»платниками податку з  числа резидентів є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Згідно із статтею 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України  від 28.12.1994 № 334/94-ВР  прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону. Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР  об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7  Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання). У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ). В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підпункту 6.2.3 «а»пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Відповідно до підпункту 6.2.3 «б»пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 цієї статті також встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи. Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, передбачено підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України). За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні. Керуючись ст.12 ч.6, ст.41 ч.1, статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний  позов задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ «Вєга Ком»(07100, Київська область, м. Славутич, Будбаза, Будівельний проїзд, буд. 6, ідентифікаційний код 34845536) до Державного бюджету України заборгованість у  розмірі 69034 (шістдесят дев'ять тисяч тридцять чотири) грн. 89 коп. Право, порядок і строки апеляційного оскарження визначено ст.ст.185-186 КАС України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.   У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.   Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                    Журавель В.О. Постанова у повному обсязі виготовлена  20 червня 2011 року.