Рішення

від 08.08.2012 по справі 5009/2536/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/55/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа № 5009/2536/12

м. Запоріжжя

за позовом Прокурора Приазовського району Запорізької області, (72401, смт. Приазовське Запорізькою області, вул. Фрунзе, буд. 24) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, (72401, смт. Приазовське Запорізької області, вул. Леніна, буд. 31)

до відповідача 1 Новоспаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, (72412, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області, пров. Шкільний буд. 1)

до відповідача 2 Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, (72412, АДРЕСА_1)

про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р.

суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

від прокуратури -Романов Р.О., посвідчення № 83 від 06.08.2008 р.;

від позивача -не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

04.07.2012 р. до господарського суду Запорізької області в порядку ст. 2 ГПК України звернувся Прокурор Приазовського району Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької області (далі за текстом скорочено -Приазовська РДА Запорізької області) до Новоспаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області (далі за текстом скорочено -Новоспаська ЗОШ) та до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області (ФОП ОСОБА_1) про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., який укладений Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2536/12, справі № 5009/2536/12 присвоєно номер провадження справи 32/55/12, справа призначена до розгляду на 18.07.2012 р., у сторін і прокурора витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників позивача та відповідачів 1 і 2 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 08.08.2012 р.

В судовому засіданні 08.08.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням прокурора, присутнього в судовому засіданні 08.08.2012 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач судове засідання 08.08.2012 р. повторно не з'явився, про відмову від позову прокурора не заявив. 20.07.2012 р. на адресу господарського суду Запорізької області від Приазовської РДА Запорізької області надійшла заява № 01-34/843 від 18.07.2012 р., якою позивач просить суд розглянути справу № 5009/2536/12 по суті без участі в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, на позовних вимогах прокурора позивач наполягає.

Відповідачі 1 і 2 в судове засідання 08.08.2012 р. також повторно не з'явилися. 06.08.2012 р. від Новоспаської ЗОШ на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява, якою відповідач 1 з позовними вимогами прокурора погодився, проти задоволення судом позову не заперечує та просить суд розглянути справу № 5009/2536/12 по суті без участі в судовому засіданні уповноваженого представника Новоспаської ЗОШ.

Відповідач 2 про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду по справі від 04.07.2012 р. і від 18.07.2012 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу завчасно повідомлений не був.

Про дату, час та місце розгляду справи № 5009/2536/12 відповідач 2 був повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/2536/12, яка 24.07.2012 р. була отримана особисто ФОП ОСОБА_1, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7241200003813), та ухвалою суду від 18.07.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/2536/12, яка на адресу господарського суду Запорізької області відділенням підприємства поштового зав'язку не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи № 5009/2536/12.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем 1 заяви про вирішення спору по суті без участі їх уповноважених представників, суд вважає, що вказані заяви подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечать правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягають задоволенню судом.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідачів 1 і 2.

Заявлені прокурором позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 121 Конституції України, ст., ст. 93, 124, 125, 126, Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 235 ЦК України, нормах Закону України "Про оренду землі" і полягають в наступному. Проведеною прокуратурою перевіркою додержання вимог земельного законодавства було встановлено, що 07.11.2011 р. Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1 був укладений оспорюваний договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур, предметом якого є спільна діяльність між відповідачами у справі по обробітку землі, вирощуванню та охороні сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ). Прокурор вважає, що оспорюваний договір від 07.11.2011 р. є удаваним правочином, по суті є договором оренди землі, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням Закону України "Про оренду землі". Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносин сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Так, в порушення ст., ст. 12, 123, 124 ЗК України вказаний договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р. укладений без проведення земельного аукціону (земельних торгів), без розробленого, погодженого та затвердженого проекту відведення земельної ділянки. Відповідно п. 12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади. Отже, спірний договір укладений відповідачем 1 з перевищенням повноважень, оскільки земельна ділянка площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ) розташована за межами населеного пункту і єдиним розпорядником цієї земельної ділянки є лише Приазовська РДА Запорізької області. Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі. Спірний договір не відповідає Типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, що є порушенням ст. 14 Закону України "Про оренду землі". Нормами ст. 125 ЗК України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. таким чином, прокурор вважає, що укладенням спірного договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р. порушено інтереси держави у сфері земельних правовідносин. З урахування зазначеного, прокурор просить суд позов задовольнити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані прокурором письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення прокурора, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 07.11.2011 р. Новоспаською ЗОШ (відповідачем 1 у справі) та ФОП ОСОБА_1 (відповідачем 2 у справі) був укладений Договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур (далі за текстом -Договір).

За умовами вказаного Договору предметом Договору є спільна діяльність між ФОП ОСОБА_1 та Новоспаської ЗОШ по обробітку землі, вирощуванню та охороні сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ).

Відповідно до розділу Договору "Обов'язки сторін" відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання проводити виконання сільськогосподарських робіт згідно з затвердженим планом виробництва продукції, проводити виконання наступних видів робіт: обробіток землі, сівбу сільськогосподарських культур, збір врожаю та його реалізацію; а відповідач 1 зобов'язався не втручатися в технологічний процес по вирощуванню сільськогосподарських культур, а також забезпечити охорону і догляд врожаю на даній земельній ділянці. (п., п. 1.1 і 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що за підсумками року незалежно від виробництва сільськогосподарських культур на даній земельній ділянці відповідач 2 зобов'язався проводити розрахунок в сумі відповідній 3 % від кадастрової вартості земельних ділянок.

Додатковою угодою від 11.06.2012 р. до Договору від 07.11.2011 р. сторони визначили, що плата за землю вноситься щороку в два етапи: 1естап -50 % до 01.08. поточного року4 2 етап -50 % до 01.12 поточного року.

Згідно з п., п. 5.2, 5.3 Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками двох сторін і діє до повного розрахунку між сторонами. Договір складено терміном на три роки.

Прокурор звернувся до суду з даними позовом про визнання недійсним Договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., який укладений Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1, з тих підстав, що оспорюваний договір по суті є договором оренди землі, який суперечить чинному законодавству та який укладено з порушенням Закону України "Про оренду землі".

Суд вважає, що такий висновок прокурора ґрунтується на нормах законодавства, а тому є підставою для визнання правочину недійсним, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, рішенням Новоспаської сільської ради Приазовського району Запорізької області від 19.04.2005 р. № 148 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в постійне користування" надано згоду на передачу земельної ділянки в постійне користування Новоспаської ЗОШ І-ІІІ ступеня загальною площею 35,7212 га, в тому числі рілля -28,0771 га, пасовища -7,6441 га.

На підставі розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області від 20.07.2006 р. № 514 земельні ділянки площею 28,0771 га та площею 7,6441 га, розташовані на території Новоспаської сільської ради, надані Новоспаській ЗОШ -ІІІ ступеня у постійне користування на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 113145 і серії ЯЯ № 113144 від 23.05.2007 р. для дослідницьких і навчальних цілей.

Статтею 92 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користуванні земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи, організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Права землекористувачів визначені ст. 95 ЗК України, якою встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм закону слідує висновок, що право постійного користування земельною ділянкою здійснюються шляхом реалізації таких правомочностей, як володіння і користування .

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Визначення договору оренди наведеного також в ст. 283 ГК України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. (статті 761, 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Діючим законодавством України передбачені певні особливості укладення та виконання договору оренди землі.

Правовідносини щодо оренди землі регулюються нормами Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-ХІV.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

З наведеного слідує, що ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

Частиною 2 ст. 235 ЦК України закріплено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносин сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, зі змісту наведених приписів цивільного законодавства слідує, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети -приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

З аналізу умов спірного Договору вбачається, що відповідач 1 -Новоспаська ЗОШ -прийняв на себе зобов'язання надати у строкове (строком на 3 роки), платне (за плату в розмірі не менше 3 % від кадастрової вартості земельних ділянок) володіння і користування ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ) для ведення сільського господарства та вирощування сільськогосподарських культур. В свою чергу, відповідач 2 -ФОП ОСОБА_1 -зобов'язався прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ) для ведення сільського господарства та вирощування сільськогосподарських культу, тобто використовувати земельну ділянку на строк дії Договору та сплачувати за це відповідачу 1 відповідну плату.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, надаючи правову оцінку умовам оспорюваного Договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей договір містить ознаки договору оренди землі, такі як платне, строкове володіння і користування земельною ділянкою.

Отже, як свідчать фактичні обставини справи, у спірних правовідносинах з метою приховування орендних відносин Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1 укладено удаваний договір -договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур.

У дійсності спірний Договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., є договором оренди земельної ділянки за своїми характерними ознаками.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. (ст. 1 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору від 07.11.2011 р.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами ст. 123 ЗК України "Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування" (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору від 07.11.2011 р.) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Приписами абз. 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України встановлено, що у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частинами 4, 5, 6 ст. 123 ЗК України передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону. У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом -після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 ЗК України. Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів та охорони довкілля віднесено здійснення розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Земельна ділянка, щодо якої відповідачами у справі укладений оспорюваний Договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., знаходиться на території Новоспаської сільської ради за межами населеного пункту, що підтверджується інформацією наданою Відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області № 02-08/0545 від 16.07.2012 р.

Отже, відповідно до п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, повноваження щодо її розпорядження належать до компетенції Приазовської РДА Запорізької області.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що всупереч наведених норм чинного земельного законодавства земельна ділянка площею 35,7212 га надана відповідачу 2 на підставі спірного Договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р. у фактичне орендне користування без проведення земельного аукціону (земельних торгів), без розробленого, погодженого та затвердженого у визначеному законом порядку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки .

Крім того, оспорюваний Договір укладений Новоспаською ЗОШ (відповідачем 1 у справі) з перевищенням повноважень наданих їй діючим законодавством, оскільки земельна ділянка площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ) відноситься до земель запасу, розташована за межами населеного пункту, а тому повноваження щодо її розпорядження належать виключно до компетенції Приазовської РДА Запорізької області .

В пунктах 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 14 від 26.12.2011 р.) зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкту оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 -7 Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. (частина 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Спірний Договір від 07.11.2011 р. не містить істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, не відповідає Типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, що є порушенням ст. 14 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що, оскільки, передача земельної ділянки площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ), що розташована на території Новоспаської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, відбулася на підставі угоди, укладеної Новоспаської ЗОШ без наявності повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою та без додержання відповідних умов, які є обов'язковими для угод такого роду, сторони порушили норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" при укладанні Договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., яким фактично передана земельна ділянка державної власності в строкове платне користування.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Матеріали та фактичні обставини справи свідчать, що передача земельної ділянки площею 35,7212 га (28,0771 га ріллі та 7,6441 га пасовищ) відбулась на підставі угоди, укладеної відповідачем 1 без наявності повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою та без додержання умов, які є обов'язковими для угод щодо передачі земельних ділянок у користування, тобто спірний Договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., укладений Новоспаською ЗОШ І-ІІІ ступенів та ФОП ОСОБА_1, є недійсним. При цьому суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги прокурора про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., який укладений Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідачів 1 і 2 порівну в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст., ст. 13, 68 Конституції України, ст., ст. 283, 284 ГК України, ст., ст. 6, 203, 207, 210, 215, 235, 236, 627, 759, 761-763 ЦК України, ст., ст. 1, 92, 95, 116, 123, 124, п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, ст., ст. 6, 13-15, 20, 21 Закону України "Про оренду землі", ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької області до Новоспаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області та до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., який укладений Новоспаською ЗОШ та ФОП ОСОБА_1, задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір по обробітку землі та вирощуванню сільськогосподарських культур від 07.11.2011 р., укладений Новоспаською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області

3. Стягнути з Новоспаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, (72412, с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області, пров. Шкільний буд. 1, код ЄДРПОУ 26251343) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -206) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, (72412, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -206) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "10" серпня 2012 р.

Суддя Н.А.Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.