Рішення

від 02.08.2012 по справі 12/062-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2012 р. Справа № 12/062-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-ТРАНС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКО»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ»

про стягнення заборгованості у розмірі 694 411,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тополь А.О. -представник (довіреність №03/58-12 від 22.06.2012 року);

від відповідача: Голімбовська О.М. - представник (довіреність №1 від 12.07.2012 року);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Лєщинський К.Д. -представник

(довіреність №1907/с-1 від 19.07.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-ТРАНС»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКО»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 694 411,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 02 квітня 2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ»(далі -ТОВ «СЛАВІЯ») був укладений договір про відступлення права вимоги №02-04/12Ц1 (далі -договір про відступлення права вимоги), згідно з умовами якого ТОВ «СЛАВІЯ»зобов'язувалось передати позивачу належне йому право вимоги на отримання від відповідача за угодою від 06.10.2008 року про розірвання договору комісії №06-К-09/08 від 10.09.2008 року, укладеною між ТОВ «СЛАВІЯ»та відповідачем, заборгованості у вигляді неповернутого авансового платежу у розмірі 694 411,88 грн., а позивач зобов'язувався прийняти ці вимоги та сплатити ТОВ «СЛАВІЯ»кошти в розмірі та порядку, визначеному договором про відступлення права вимоги.

03 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, проте відповідач борг перед позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 694 411,88 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012 року та призначено до розгляду 18 липня 2012 року.

16 липня 2012 року представник відповідача направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнала у повному обсязі.

18 липня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечувала.

Ухвалою суду від 18.07.2012 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ».

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01 серпня 2012 року.

27 липня 2012 року представники позивача та відповідача направили на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підлягали задоволенню судом.

01 серпня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02 серпня 2012 року.

02 серпня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

10 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ»(далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДАКО»(далі -відповідач) був укладений договір комісії №06-К-09/08 (далі -договір комісії), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався за дорученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа), укласти від свого імені, але за рахунок третьої особи, договір купівлі-продажу нафтопродуктів, а третя особа зобов'язувалась виплатити відповідачу винагороду.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Пунктом 2.1 договору комісії передбачено, що третя особа зобов'язана для виконання цього договору, перерахувати відповідачу загальну суму авансового платежу в розмірі не менш ніж 20 762 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача до 05 жовтня 2008 року та забезпечити відповідача всім необхідним для укладення та виконання договору, передбаченого п. 1.1.

Третя особа перерахувала відповідачу авансовий платіж у сумі 20 762 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №324 від 01.10.2008 року.

06 жовтня 2008 року сторонами була укладена угода про розірвання договору комісії №06-К-09/08 від 10.09.2008 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо розірвання договору комісії, а відповідач зобов'язувався повернути третій особі авансовий платіж у розмірі 20 762 000,00 грн.

Відповідач авансовий платіж повернув частково, а саме в сумі 4 277 017,81 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків №АС-0000043 від 30.03.2012 року, підписаним сторонами, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 02 квітня 2012 року між третьою особою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-ТРАНС»(далі -позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги №02-04/12Ц1 (далі -договір про відступлення права вимоги), згідно з умовами якого третя особа зобов'язувалась передати позивачу належне їй право вимоги на отримання від відповідача за угодою від 06.10.2008 року про розірвання договору комісії №06-К-09/08 від 10.09.2008 року заборгованості у вигляді неповернутого авансового платежу у розмірі 694 411,88 грн., а позивач зобов'язувався прийняти цю вимогу та сплатити третій особі кошти в розмірі та порядку, визначеному договором про відступлення права вимоги.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору комісії необхідність одержання третьою особою згоди відповідача на заміну кредитора у зобов'язанні передбачена не була.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що за передане право вимоги до відповідача за угодою позивач сплачує третій особі суму у розмірі 694 411,88 грн.

02 квітня 2012 року між позивачем та третьою особою був укладений договір про залік зустрічних однорідних вимог, згідно з умовами якого сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 694 411,88 грн.

03 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, проте відповідач борг перед позивачем не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 694 411,88 грн. боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 цієї статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

16 липня 2012 року представник відповідача направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнала повністю.

Частиною 5 ст. 78 Господарського кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 694 411,88 грн. є обґрунтованою, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 1011, п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 78, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-ТРАНС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКО», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ», про стягнення заборгованості у розмірі 694 411,88 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКО»(Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 32792247) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-ТРАНС»(м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 44, ідентифікаційний код 33422547) борг у розмірі 694 411,88 грн. (шістсот дев'яносто чотири тисячі чотириста одинадцять грн. 88 коп.); 13 888, 24 грн. (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 24 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 07.08.2012 року.

Суддя С. Грабець