Рішення

від 30.07.2012 по справі 5023/2852/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р.Справа № 5023/2852/12 вх. № 2852/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю:

позивача - Михайлишин Л.М., дов. № 05/12 від 18.06.12р., Ясиновський А.М., дов. № 05/12-1 від 18.06.12р.; відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Компанія "Еврика", с. Чишки

до ТОВ "Ніка", смт. Рогань

про стягнення 891 167,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 815 413,04грн. основного боргу, 55 314,21грн. пені, 16 283,23грн. 3% річних, 4 157,31грн. збитків від інфляції, а також покласти на відповідача понесені витрати за сплати судового збору. Окрім того, позивач надав заяву, в якій просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника ТОВ "Ніка", які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі, а також підтримує заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача та повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

02.02.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еврика" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № КЕ-0012/09 (далі за текстом - договір).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався протягом дії договору передавати у власність відповідача за його замовленням товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач приймати товар у власність та оплачувати його вартість на умовах, встановлених даним договором. Предметом договору (п.1.2) є поліграфічні фарби, лаки, розчинники, інші хімічні з'єднання та розхідні матеріали для поліграфії (далі за текстом - товар).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що реальна кількість товару буде розрахована на основі фактично поставленої кількості і вказана в кінцевих розрахунках та накладних.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань протягом 2011-2012 років здійснив поставку товару на загальну суму 834 530,20грн. Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявними у справі.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони пунктами 4.3 та 4.4 договору передбачили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 60-ти календарних днів з дати отримання товару відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті - гривні.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, частково перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 19 117,16грн. Факт часткової оплати товару підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 815 413,04грн., яка до теперішнього часу не сплачена. Зазначена заборгованість виникла по факту прострочення відповідачем оплати за отриманий товар згідно видаткових накладних № 633 від 24.05.11р., № 653 від 27.05.11р., № 692 від 01.06.11р., № 735 від 07.06.11р., № 894 від 01.07.11р., № 921 від 04.07.11р., № 945 від 05.07.11р., № 1030 від 15.07.11р., № 1177 від 01.08.11р., № 1456 від 05.09.11р., № 1552 від 16.09.11р., № 1651 від 28.09.11р., № 701 від 04.10.11р., № 2061 від 23.11.11р., № 2361 від 21.12.11р., № 67 від 30.01.12р., № 508 від 30.03.12р., № 603 від 06.04.12р., № 626 від 06.04.12р., № 736 від 20.04.12р.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 815 413,04грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.6.3 договору, сторони погодили, що за прострочення оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до розміру неоплаченої суми за кожен день прострочення, до повного розрахунку, але не більше 5% від загальної вартості прийнятих ним товарів.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування пені, яка згідно наданого розрахунку складає 55 314,21грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 16 283,23грн. та збитки від інфляції в сумі 4 157,31грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши позовну вимогу щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 4 157,31грн., перевіривши правомірність їх нарахування, суд дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 2 039,14грн. з наступних підстав.

Позивач при здійсненні розрахунку збитків від інфляції застосував невірний індекс інфляції, який не відповідає середньому індексу інфляції за період за який виникла заборгованість.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за періоди заборгованості з 23.07.11р. по 19.06.12р., 26.097.11р. по 19.06.12р., 31.07.11р. по 19.06.12р. та 05.08.11р. по 19.06.12р. середній індекс інфляції становить 1.001%, за період з 20.08.11р. по 19.06.12р., 29.08.11р. по 19.06.12р.,30.08.11р. по 19.06.12р., 03.09.11р. по 19.06.12р., 13.09.11р. по 19.06.12р. середній індекс інфляції становить 1.005%, за період з 30.09.11р. по 19.06.12р., 04.11.11р. по 19.06.12р., 13.11.11р. по 19.06.12р. середній індекс інфляції становить 1.004%, за період з 26.11.11р. по 19.06.12р., 02.12.11р. по 19.06.12р. середній індекс інфляції становить 1.003%, а за період з 23.01.12р. по 19.06.12р. середній індекс інфляції становить 0.999%. Тоді як позивачем за вищенаведені періоди було застосовано середні індекси інфляції 1.004%, 1.008%, 1.007%, 1.006% та1.004%, відповідно.

Враховуючи викладене, позовна вимога в частині стягнення збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню в сумі 2 039,14грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов до висновку, що клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.12р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" розподіл сум судового збору здійснюється між сторонами за правилами статті 49 ГПК України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 625, 655, 662, 692 ЦК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка", код ЄДРПОУ 31126654 (62481, Харківська область, Харківський район, ст.Рогань, вул.Леніна,57, р/рахунок 26002961052365 в філії ПУМБ м.Харків, МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еврика", код ЄДРПОУ 36316581 (юридична адреса: 81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки, поштова адреса: 79024, м.Львів, вул.Промислова,60, р/рахунок 26003000012973 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 815 413,04грн. основного боргу, 55 314,21грн. пені, 16 283,23грн. 3% річних, 2 039,14грн. збитків від інфляції, 17 781,00грн. судового збору за подання позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача.

Повне рішення складено 03.08.2012 р.

Суддя Лавренюк Т.А.