Рішення

від 06.08.2012 по справі 5017/2086/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5017/2086/2012

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Елена";

До відповідача: Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник";

про стягнення 12800 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Гребенча О.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 16.07.2012 року за вх. №3145/2012 Селянське (фермерське) господарство "Елена" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник" (далі -Відповідач) 12 800 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 19.07.2012 року уповноваженому „Фирсенко" Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник", котре надійшло до суду 23.07.2012 року за вх. №12089/2012.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05.01.2009 року між Селянським (фермерським) господарством "Елена" та Татарбунарським комунальним підприємством "Водопостачальник" була укладена угода про надання транспортних та інших послуг для Відповідача.

Відповідно до положень вищезазначеного договору, Позивачем виконано всі роботи за період жовтня 2009 року, про що свідчать товаротранспортні накладні та рахунки, але Відповідачем не виконано умов договору по оплаті виконаних робіт.

Згідно до норм чинного законодавства Селянським (фермерським) господарством "Елена" була направлена претензія на адресу Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник" про сплату боргу, яка залишилася без відповіді.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за виконання послуг у розмірі 12 800,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі №5017/2086/2012 було укладено договір №1 від 05.01.2009 року про надання послуг на обслуговування „Замовника", відповідно до якого Селянське (фермерське) господарство "Елена" -Позивач -Постачальник -зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором надавати транспортні послуги, а Татарбунарське комунальне підприємство "Водопостачальник" - Відповідач -Замовник -зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити вищезазначені послуги в плановому розмірі.

Селянським (фермерським) господарством "Елена" були надані послуги, визначені договором, про що свідчать товарно-транспортні накладні та рахунки, що містяться в матеріалах справи, однак через неналежне виконання умов договору, та порушенням умов оплати даних послуг, у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12 800,00 грн.

Керуючись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України 10 жовтня 2011 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 12 800, 00 грн.

Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, докази надані Позивачем та викладену ним правову позицію, суд, вважає заявлені Селянським (фермерським) господарством "Елена" позовні вимоги щодо стягнення з Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник" заборгованості за надані послуги в розмірі 12 800,00 грн., такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Пунктом 1,4 ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, юридичні факти. Правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п. п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз матеріалів справи та норм матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін по наданню послуг свідчать про невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим, суд, дійшов висновку щодо задоволення заявлених позивачем позовних вимог та відповідно стягнення з Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник" на користь Позивача 12 800,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету спору не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Татарбунарського комунального підприємства "Водопостачальник" (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Степова, буд. 3, код 31378219) на користь Селянського (фермерського) господарства "Елена" (68111, Одеська область, Татарбунарський район, с. Баштанівка, вул. Леніна, буд. 7, код 30515188) заборгованість у розмірі 12 800,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08 серпня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.