Рішення

від 08.08.2012 по справі 5015/2940/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа№ 5015/2940/12

За позовом: приватного підприємства "Архітектура і сервіс", м. Львів, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет", м. Львів, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Засипкін Ю.В. -в.о. директора, відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Архітектура і сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 18.07.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №17 КП-12 від 05.01.2012 р. та усних домовленостей на поставку товару, не здійснив оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 910,88 грн. Крім того, відповідачу нараховано 428,81 грн. пені, 894,48 грн. штрафу.

Відповідач в судове засідання 08.08.2012 року не з'явився, хоч був належним чином та завчасно (20.07.2012 року) повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на суму 2 947,68 грн. , про що свідчать видаткові накладні №РН-0001218 від 30.09.2011 р. (сума 161,51 грн.), №РН-0001472 від 01.11.2011 р. (сума 2 509,46 грн.), №РН-0001804 від 08.12.2011 р. (сума 276,71 грн.).

Між сторонами у справі укладено договір №17 КП-12 купівлі-продажу товару від 05.01.2012 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 5 963,20 грн. , про що свідчать видаткові накладні №19 від 11.01.2012 року (сума 1 186,28 грн.), №20 від 11.01.2012 р. (сума 1 154,35 грн.), №21 від 11.01.2012 р. (сума 3 622,57 грн.).

Сторонами узгоджено заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.05.2012 р. в акті звірки взаємних розрахунків в сумі 8 910,88 грн.

Позивачем надіслано відповідачу лист від 14.02.2012 р. №9 із проханням погасити заборгованість у сумі 8 910,88 грн. Відповідач отримав лист 21.02.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивачем надіслано відповідачу претензію №1 від 15.06.2012 р. із вимогою погасити заборгованість у сумі 8 910,88 грн. Відповідач отримав претензію 20.06.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У листі від 01.03.2012 р. №19 відповідач гарантує провести оплату за поставлений товар у сумі 8 910,88 грн. до 30.03.2012 р. Доказів погашення заборгованості у сумі 8 910,88 грн. відповідачем не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2 Договору визначено, що покупець зобов'язується здійснити повну оплату за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару. Передача (приймання-здача) товару оформляється накладною (пункт 2.4 Договору).

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами в належній формі було погоджено строки оплати вартості поставленого товару, відповідач отримав цей товар, не виконав власний обов'язок з оплати вартості товару, вимоги позивача про стягнення 5 963,20 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, позивачем передано відповідачу товару на суму 2 947,68 грн. за видатковими накладними, скріпленими печатками обох сторін. Оскільки продаж товару відбувався поза межами предмета Договору, при вирішення питання про момент виникнення обов'язку відповідача з оплати вартості отриманого товару суд керувався таким.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Оскільки сторонами не було встановлено іншого строку для оплати товару, у відповідача виник обов'язок з оплати після отримання товару на підставі видаткових накладних. Такого ж тлумачення дотримується і Вищий господарський суд України, що відображено в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, вимоги позивача про стягнення 2 947,68 грн. є підставними.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у разі несвоєчасної оплати переданого товару покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 15% від суми неоплаченого товару, а також пеню у розмірі 0,5% за кожен день протермінування, але не більше облікової ставки НБУ. Штрафні санкції нараховуються за весь час протермінування оплати.

При застосуванні зазначеного пункту Договору суд враховує, що сторони, керуючись свободою договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) погодили застосування штрафних санкцій у формі пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Із аналогічної позиції виходить Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у формі пені в сумі 428,81 грн. та штрафу в сумі 894,48 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет (адреса: вулиця Литвиненка, будинок 3, місто Львів, Львівська область, 79034; ідентифікаційний код 13835841 ) на користь приватного підприємства "Архітектура і сервіс" (адреса: вулиця С.Петлюри, будинок 29, квартира 59, місто Львів, Львівська область, 79021; ідентифікаційний код 25554567 ) 8 910,88 грн. основного боргу, 428,81 грн. пені, 894,48 грн. штрафу, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.08.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.