Постанова

від 08.08.2012 по справі 5009/1693/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.08.2012 р. справа №5009/1693/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Кододової О.В., Склярук О.І.

При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від кредитора:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. по справі№ 5009/1693/12 /суддя Черкаський В.І./ за заявою кредитораДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до боржникаприватного підприємства «Запоріжавтомонтаж 07» м. Запоріжжя провизнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 03.05.2012р. за заявою ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство відсутнього боржника ПП «Запоріжавтомонтаж 07»м. Запоріжжя з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Ухвалою суду від 17.05.2012р. суд припинив провадження у справі № 5009/1693/12 про банкрутство ПП «Запоріжавтомонтаж 07»м. Запоріжжя на підставі ст.ст. 1, 5, 8, 40, 52 Закону та п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 5009/1693/12.

Апеляційна скарга ухвалою від 27.07.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 5009/1693/12, ДПІ просить її скасувати.

В обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали були досліджені не всі обставини справи, що призвели до прийняття невірного рішення. Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15: «У разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання». На підставі вимог Постанови Пленуму, ст. 1 Закону про банкрутство, ст.ст. 5, 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст.1 Закону про банкрутство, регулюються загальними нормами Закону.

При порушенні справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону треба довести безспірність вимог ініціюючого кредитора в особі ДПІ, але не тільки виконавчими документами.

Колегія суддів вважає, що документи про узгодження податкового зобов'язання є підтвердженням безспірності вимог податкового органу як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Так, п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 з цього питання вказує наступне: безспірність вимог щодо стягнення недоїмки зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 14.1.157. ст. 14 того ж Кодексу податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України).

При вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд повинен враховувати вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф ), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Як зазначено в п. 4.5 Рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України від 04.06.2044р. № 04-5/1193 господарські суди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону щодо визначення терміну "грошове зобов'язання" до зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки у частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом

Згідно п. 14.1.95. ст. 14 Податкового кодексу України кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів .

Податковим кодексом України визначені поняття податків та зборів. Так, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (п.п. 6.1., 6.2. ст. 6).

Цим кодексом встановлено два види податків і зборів в Україні: загальнодержавні і місцеві. Стаття 9 Податкового кодексу України встановлює виключний перелік загальнодержавних податків та зборів, а ст. 10 -встановлює виключний перелік місцевих податків та зборів. Також цими статтями передбачено, що установлення податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Проаналізувавши зміст ст.ст. 9, 10 цього Кодексу, колегія суддів не встановила будь-яких правових підстав для віднесення суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів.

Згідно податкового законодавства пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення цього законодавства.

Таким чином, при порушенні справ про банкрутство господарський суд Запорізької області повинен виходити з того, що з доданих до заяви про порушення справи про банкрутство копій документів вбачається про нарахування інспекцією штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12) та стягнення в судовому порядку штрафних санкцій по сплаті з єдиного податку (а.с.20), які до складу податків і зборів не віднесені законом.

Ініціюючим кредитором в особі ДПІ доказів наявності у боржника зобов'язань щодо сплати податків та зборів не надано.

Отже, у загальній процедурі банкрутство кредитор з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкції, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, вправі подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону. А у разі визнання господарським судом таких вимог, вони включаються до реєстру вимог кредиторів згідно ст. 15 Закону та задовольняються у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 31 Закону.

У цій справі при застосуванні спрощеної процедури банкрутства та введення ліквідаційної процедури у першому судовому засіданні податковий орган мав право заявити свої вимоги до ліквідатора банкрута вже після порушення провадження у справі про банкрутство, в тому числі щодо нарахованих сум штрафів та пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 5009/1693/16 -залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі №5009/1693/12 про банкрутство залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.В. Кододова

О.І. Склярук

Надруковано: 5 прим.:

1.боржнику, 1.кредитору

1. ДАГС, 1.до справи, 1.ГСЗО