Рішення

від 08.08.2012 по справі 5015/2911/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа№ 5015/2911/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельпром", м. Луганськ, до відповідача:державного територіально-галузевого обЧєднання "Львівська залізниця", м. Львів, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Красовська Н.В. -довіреність від 29.08.2011 р., відповідача:Поліщук Р.В. -довіреність від 26.07.2012 р. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельпром" до державного територіально-галузевого обЧєднання "Львівська залізниця" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 17.07.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №Л/НХ-111272/НЮ від 22.06.2011 р. не здійснив оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 625 590,40 грн. Крім того, відповідачу нараховано 49 892,05 грн. пені, 4 178,65 грн. -інфляційних втрат, 13 237,89 грн. -3% річних.

Відповідачем подано відзив на позов. У поданому відзиві визнає основну суму боргу у розмірі 625 590,40 грн. Не погоджуючись із сумою нарахованої пені (49 892,05 грн.), здійснив контррозрахунок, в якому вважає обґрунтованим нарахування 24 883,51 грн. пені. Зауважень стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних не висловив. Крім того, просить суд врахувати складний фінансовий стан, наявність значної кредиторської заборгованості та зменшити розмір пені на 50% до суми 12 441,75 грн.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №Л/НХ-111272/НЮ від 22.06.2011 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2011-2012 роках поставити покупцеві (відповідач у справі) товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а покупець -прийняти і оплатити такий товар.

Відповідачем у відповідності з розділом 5 "Поставка товарів" Договору направлено позивачу письмову заявку від 11.07.2011 р. НХ-2616 про поставку ТМЦ (клапан випускний (11Д40.84.1 сб.) -216 шт.). Поставка товару відповідачу за умовами цієї заявки була здійснена позивачем, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000004 від 13.07.2011 р. на суму 305 104,32 грн., скріплена печатками підприємств.

Відповідачем у відповідності з розділом 5 "Поставка товарів" Договору направлено позивачу письмову заявку від 29.08.2011 р. №НХ-3108 про поставку ТМЦ (плунжерні пари 40Д107.4сб.2-304шт.). Поставка товару відповідачу за умовами цієї заявки була здійснена позивачем, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000007 від 30.08.2011 р. на суму 340 486,08 грн. та довіреність 26.08.2011 р.

У підсумку вартість поставленого позивачем відповідачу товару становить 645 590,40 грн. Відповідачем сплачено 20 000,00 грн. вартості отриманого товару. Отже, сума заборгованості за такими поставками становить 625 590,40 грн.

Позивачем надіслано відповідачу лист-претензію від 19.10.2011 р. №772 про оплату вартості поставленого товару. У листі-відповіді від 08.11.2011 р. №НХ-4188 відповідач повідомив, що заборгованість за умовами виконання Договору буде сплачена на рахунок позивача за наявністю фінансування.

Позивачем надіслано лист-претензію від 25.04.2012 р. №494 про оплату вартості поставленого товару, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція. Доказів погашення заборгованості у сумі 625 590,40 грн. відповідачем не надано, позовні вимоги в цій частині визнано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності з пунктами 4.1 та 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами в належній формі було погоджено строки оплати вартості поставленого товару, відповідач отримав цей товар, однак лише частково виконав власний обов'язок з повної оплати вартості товару, вимоги позивача про стягнення 625 590,40 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 7.5 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Проте суд не погоджується із нарахованою позивачем сумою пені у розмірі 49 892,05 грн. Зокрема, помилково здійснено нарахування пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в той час як у пункті 7.5 Договору сторонами погоджено нарахування пені, виходячи із однієї облікової ставки НБУ. Тому суд погоджується із контррозрахунком пені, проведеним відповідачем. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені частково, у сумі 24 883,51 грн. В решті вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 237,89 грн. -3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується нарахування позивачем інфляційних втрат, то такі здійснено з помилкою. Зокрема, неправильно визначено середній індекс інфляції.. Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог у сумі 2 241,88 грн. В решті вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а тому суд задоволює позов частково.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення суду, то суд таке відхиляє з таких підстав. По-перше, подане клопотання не обґрунтовано жодними належними доказами, які би підтвердили факт важкого фінансового становища, наявності великих сум заборгованості тощо. По-друге, суд враховує відсутність будь-яких проплат суми боргу, окрім першої, яка становить незначний відсоток від суми боргу.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного територіально-галузевого обЧєднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 01059900 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельпром" (адреса: квартал 50 лет Октября, будинок 36, квартира 59, Жовтневий район, місто Луганськ, 91042; ідентифікаційний код 34978055 ) 625 590,40 грн. основного боргу, 24 883,51 грн. пені, 2 241,88 грн. інфляційних втрат, 13 237,89 грн. - 3% річних, 13 299,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.08.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.