Постанова

від 28.03.2012 по справі 2а-952/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-952/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 28 березня 2012 року                           10:37          2а-952/12/1070 м. Київ Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя                         Журавель В.О., секретар судового засідання        Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом     допроВасильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби Комунального підприємства Калинівської селищної радистягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: 27.02.2012 до Київського окружного адміністративного суду звернувся Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-позивач) з позовом до Комунального підприємства Калинівської селищної ради  (далі-відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 587354 грн. 58 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем до Державного бюджету України не сплачено податкову заборгованість в розмірі 587354,58 грн. Вказана сума заборгованості утворилась в основному у зв'язку із самостійно задекларованими та не сплаченими податковими зобов'язаннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поданих відповідачем декларацій з податку на додану вартість та відповідно до отриманих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості. Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду прибув прокурор і представник позивача, які в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся  належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”). Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно з ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами. Комунальне підприємство Калинівської селищної ради зареєстровано 11.04.2005 Васильківською районною державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 33370489, перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ Київської області з 19.04.2005 за № 3138, що підтверджується довідкою від 19.10.2011 № 24589. Із наданої позивачем довідки про податкову заборгованість відповідача вбачається, що податковий борг в сумі 587354,58 грн. складається  із заборгованості зі сплати податку на додану вартість, у т.ч. основний платіж - 578048,40 грн., пеня за несвоєчасну сплату - 9196,19 грн., штрафні санкції у розмірі 109,99 грн. Указані суми податкової заборгованості відповідача підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом документами: декларація №9523 від 21.04.2009 на суму 16135 грн., термін  сплати 30.03.2009; декларація №5193 від 17.03.2009 на суму 14607 грн., термін сплати 30.04.2009; декларація №12302 від 18.05.2009 на суму 15749 грн., термін сплати 01.06.2009; декларація №13868 від 15.06.2009 на суму 15474 грн., термін сплати 30.06.2009; декларація №18562 від 17.07.2009 на суму 13256 грн., термін сплати 30.07.2009; декларація №21730 від 18.08.2009 на суму 19434 грн., термін сплати 31.08.2009; декларація №22873 від 15.09.2009 на суму 13058 грн., термін сплати 30.09.2009; декларація №26742 від 15.10.2009 на суму 4674 грн., термін сплати 30.10.2009; декларація №29761 від 10.11.2009 на суму 15411 грн., термін сплати 30.11.2009; декларація №35168 від 18.01.2010 на суму 6045 грн., термін сплати 01.02.2010; декларація №3317 від 12.02.2010 на суму 12064 грн., термін сплати 02.03.2010; декларація №5088 від 18.03.2010 на суму 21948 грн., термін сплати 30.03.2010; декларація № 8573 від 16.04.2010 на суму 17690 грн., термін сплати 30.04.2010; декларація №11491 від 14.05.2010 на суму 27758 грн., термін сплати 31.05.2010; декларація №13194 від 18.06.2010 на суму 17137 грн., термін сплати 30.06.2010; декларація №16404 від 15.07.2010 на суму 21553 грн., термін сплати 30.07.2010; декларація №20000 від 18.08.2010 на суму 18433 грн., термін  сплати 30.08.2010; декларація №21183 від 15.09.2010 на суму 15508 грн., термін сплати 30.09.2010; декларація №9004216654 від 14.10.2010 на суму 18413 грн., термін сплати 01.11.2010; декларація №9005068706 від 17.11.2010 на суму 18379 грн., термін сплати 30.11.2010; декларація №9005569145 від 16.12.2010 на суму 18315 грн., термін сплати 30.12.2010; декларація №9006067606 від 17.01.2011 на суму 22882 грн., термін сплати 30.01.2011; декларація №9000345109 від 17.02.2011 на суму 12509 грн., термін сплати 02.03.2011; декларація №9001010387 від 16.03.2011 на суму 14170 грн., термін сплати 30.03.2011; декларація №9001926250 від 15.04.2011 на суму 18174 грн., термін сплати 30.04.2011; декларація №9003291434 від 18.05.2011 на суму 20943 грн., термін сплати 30.05.2011; декларація №9003907859 від 16.06.2011 на суму 18437 грн., термін сплати 30.06.2011; декларація №9004684482 від 14.07.2011 на суму 19716 грн., термін сплати 30.07.2011; декларація №9007864835 від 19.09.2011 на суму 21687 грн., термін сплати 19.09.2011; декларація №9007900268  від  20.09.2011 на суму 16294 грн., термін сплати 30.09.2011. Крім того, позивачем проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11.03.2009 по 12.03.2009. За результатами перевірки складено акт від 16.03.2009 № 808, яким зафіксовано, що протягом перевіряємого періоду відповідачем з різними термінами затримки сплачено податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 25114 грн. На підставі виявлених порушень позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 16.03.2009 № 0000511530/0 на суму 12557,01 грн., що становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою. Позивачем також проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 23.06.2009 по 25.09.2009. За результатами перевірки складено акт від 25.09.2009 № 3323, яким зафіксовано, що протягом перевіряємого періоду відповідачем з різними термінами затримки сплачено податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 10710 грн. На підставі виявлених порушень позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 25.09.2009 № 0003451530/0 на суму 5355,02 грн., що становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою. Позивачем проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 28.09.2009 по 19.11.2009. За результатами перевірки складено акт від 09.12.2009 за № 4419, яким зафіксовано, що протягом перевіряємого періоду відповідачем з різними термінами затримки сплачено податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 20010 грн. На підставі виявлених порушень позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 09.12.2009 № 0003911530/0 на суму 10005,05 грн., що становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою. Позивачем також проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 03.03.2010 по 18.03.2010. За результатами перевірки складено акт від 18.03.2010 за № 798, яким зафіксовано, що протягом перевіряємого періоду відповідачем з різними термінами затримки сплачено податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 50091,09 грн. На підставі виявлених порушень позивачсем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 18.03.2010 № 0000681530/0 на суму 25045,62 грн., що становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою. Крім того, позивачем проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 18.05.2010 по 19.05.2010. За результатами перевірки складено акт від 19.05.2010 № 1612, яким зафіксовано, що протягом перевіряємого періоду відповідачем з різними термінами затримки сплачено податок на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 38465,32 грн. На підставі виявлених порушень позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” від 19.05.2010 № 0001661530/0 на суму 19232,70 грн., що становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою. Згідно з наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень зазначені податкові повідомлення-рішення форми “Ш” відповідачем отримано 16.03.2009, 25.09.2009, 09.12.2009, 18.03.2010 та 19.05.2010 відповідно. Отже, заборгованість відповідача зі сплати податку на додану вартість підтверджується вказаними податковими повідомленнями-рішеннями: №0000511530/0 від 16.03.2009 на суму 12557,01 грн., термін сплати 26.03.2009; №0003451530/0 від 25.09.2009 на  суму 5355,02 грн., термін сплати 05.10.2009; №0003911530/0 від 09.12.2009 на суму 10005,05 грн., термін сплати 31.12.2009; №0000681530/0 від 18.03.2010 на суму 25045,62 грн., термін сплати 29.03.2010; №0001661530/0 від 19.05.2010 на суму 19232,70 грн., термін сплати 31.05.2010. Відповідачу також нараховано штрафні санкції за порушення законодавства у розмірі 109,99 грн. Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем в адміністративному чи судовому порядку суду не надано. Таким чином вказані суми податкових зобов'язань вважаються узгодженими. Позивачем з метою погашення податкової заборгованості було направлено першу податкову вимогу від 27.07.2005 №1/159 на суму 6581,84 грн. та другу податкову вимогу від 14.09.2005 №2/162 на суму 5431,71 грн. Проте, ці дії позивача не призвели до погашення податкового боргу відповідача. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить  з наступного. Відповідно до абзацу 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та іншими. Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність. У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів  та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядок і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону. Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР  об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7  Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць. Пунктом 1.1 ст. 1 Закону № 2181-III передбачено, що платники податків  -  юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно до пункту 1.4 ст. 1 цього Закону пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (пункт 1.5 ст. 1 Закону №2181-ІІІ). Абзацом 1 пункту 5.1 ст. 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Оскільки відповідачем самостійно подано податкові декларації з податку на додану вартість, то зазначені в них суми податкових зобов'язань відповідно до викладених норм податкового законодавства вважаються узгодженими. Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Пунктом 6.1 ст. 6 Закону №2181-ІІІ визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Як зазначалось судом, позивачем стосовно відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення форми “Ш” №0000511530/0 від 16.03.2009, №0003451530/0 від 25.09.2009, №0003911530/0 від 09.12.2009, №0000681530/0 від 18.03.2010, №0001661530/0 від 19.05.2010, а відповідачем вказані рішення отримано та не оскаржено, отже визначені в них суми податкових зобов'язань також є узгодженими. Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Судом встановлено, що на адресу відповідача направлено першу та другу податкові вимоги, проте на час розгляду справи по суті доказів погашення податкового боргу в повній мірі відповідачем суду не надано. Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підпункту 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату податкового боргу в сумі 587354,58 грн. відповідачем не надано. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Згідно з пунктом 41.5 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Положеннями підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивачем надано суду докази наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, докази наявності у відповідача податкової заборгованості та її розміру, а також правильності визначення відповідачу податкових зобов'язань. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках,  встановлених законом, уповноважений Верховної Ради  України  з  прав людини,  прокурор,  органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво  інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Згідно із ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 №1789-XII прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора та податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний  позов задовольнити повністю. Стягнути з Комунального підприємства Калинівської селищної ради (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Леніна, буд. 57, ідентифікаційний код 33370489) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 587354 (п'ятсот вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О.           Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  02 квітня 2012 р.