Рішення

від 08.12.2008 по справі 29/583-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/583-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2008 р.                                                            Справа № 29/583-08

вх. № 8900/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Поддашкіної О.Ю. – адвокат, дов. б/н від 28.10.2008 р.  відповідача - 1. не з*явився;

                        2. не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків  

до  1. ТОВ "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків

2. ТОВ "Промислово-Ливарна Компанія", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 220000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» та ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» суму боргу в розмірі 220000,00 грн., державне мито у сумі 2200,00 грн., 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 50000,00 грн. вартості адвокатських послуг.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

          Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» заборгованості заперечує, просить застосувати строки позовної давності до правовідносин сторін за договором поруки  № 3 від 09.07.2007 року.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

Матеріалами справи встановлено, що 09.07.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-Ливарна Компанія» був укладений договір купівлі-продажу № 09/07/07 від 09 липня 2007 року.

Зазначеним договором сторони врегулювали, що позивач зобов'язується прийняти та сплатити на користь другого відповідача вартість, а другий відповідач тобто ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» продати та передати на користь позивача наступний товар: станок Тяжелий токарний 1А665 за ціною 300000,00 грн. в кількості 1 шт.

          Пунктом 3.3., 3.4. договору сторони врегулювали, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавець або на підставі цього договору. Покупець, тобто позивач у справі зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості всього товару, обумовленого пунктом 2.3. договору у строк 15 календарних днів з моменту підписання цього договору і отримання рахунку на оплату. Оплата виконується у безготівковій формі у формі платіжного доручення або іншим способом, що не протиречить діючому законодавству України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на умовах та у чітко встановлені договором строки перерахував на банківський рахунок другого відповідача тобто ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» на підставі рахунку № СФ-000019 від 09.07.07 року попередню оплату вартості станку Тяжелого токарного 1А665 у сумі 300000 грн. Факт перерахування грошових коштів підтверджено матеріалами справи, а саме банківськими виписками, згідно яких 09 липня 2007 року позивачем перераховано на рахунок другого відповідача 200000,00 грн., 17 липня 2007 року перераховано 100000,00 грн.

Отже матеріалами справи встановлено виконання позивачем зобов'язань з оплати у розмірі 100% вартості всього товару, обумовленого пунктом 2.3. договору № 09/07/07 від 09 липня 2007 року.

          08 серпня 2008 року ТОВ «Інтертранслогістик» звернувся до ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» з листом-пропозицією вих. № 08.08.3 за змістом якого позивач констатує про перерахування на банківський рахунок другого відповідача суми грошових коштів у розмірі 300000,00 грн. та зауважує, що просить у термін не пізніше 10 серпня 2007 року повернути на банківський рахунок ТОВ «Інтертранслогістик» кошти у розмірі 300000,00 грн. у зв'язку з не поставкою другим відповідачем товару. Крім того позивач доводить до відома ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» про розірвання договору № 09/07/07 від 09.07.2007 року та наголошує, що надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача від другого відповідача буде свідчити про факт розірвання договору та прийняття другим відповідачем зобов'язання повернення грошових коштів у строк до 10 серпня 2007 року у сумі 300000,00 грн.

Факт розірвання договору купівлі-продажу № 09/07/07 від 09.07.2007 року та прийняття другим відповідачем – ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» зобов'язання по перерахуванню на користь позивача грошових коштів у сумі 300000,00 грн. підтверджено матеріалами справи. Так згідно банківських виписок № 139 від 16.08.2007 року про перерахування 50000,00 грн. та № 140 від 16.08.2007 року про перерахування 20000,00 грн., що містяться у матеріалах справи другий відповідач перерахував на банківських рахунок позивача суму грошових коштів у загальному розмірі 70000,00 грн. У якості призначення платежу за перерахованими на користь позивача грошовими коштами другий відповідач зазначив; повернення грошових коштів згідно листа № 08.08.03 від 08.08.07 року. 21 серпня 2008 року другий відповідач перерахував на банківський рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. В силу банківської виписки № 184 від 21.08.2008 року про перерахування другим відповідачем на рахунок позивача 10000,00 грн., що міститься у матеріалах справи призначенням платежу ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» зазначила: повернення грошових коштів за невідвантажений товар згідно листа № 0808.03. від 08.08.07 року позивачу.

Отже матеріалами справи підтверджено факт розірвання договору № 09/07/07 від 09 липня 2007 року, зокрема шляхом вчинення другим відповідачем конкретних конглюдентних дій, та прийняття другим відповідачем пропозиції позивача про розірвання договору купівлі-продажу та повернення передплати за договором № 09/07/07 від 09 липня 2007 року у сумі 300000,00 грн. у строк до 10.08.2007 року.

Таким чином матеріалами справи підтверджено виконання другим відповідачем зобов'язання повернення грошових коштів у сумі 300000,00 грн. лише частково у сумі 80000,00 грн. Доказів повного виконання зобов'язання з перерахування на користь позивача 300000,00 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи що другий відповідач не залучив до матеріалів справи докази повної сплати на користь позивача, а також приписи ст. 525 Цивільного Кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, позовні вимоги позивача у сумі 220000,00 грн. до другого відповідача є обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню.

До зазначеного висновку суд дійшов з урахуванням приписів статті 693 Цивільного кодексу України N 435-IV, якою унормовано що, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Інтертранслогістик» до ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» про стягнення заборгованості в сумі 220000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог про покладення на першого відповідача ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» зобов'язання по сплаті суми грошових коштів у розмірі 220000,00 грн. солідарно з другим відповідачем суд зазначає наступне:

Згідно ст. 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2007 року між позивачем та першим відповідачем був укладений договір поруки № 3 відповідно до умов якого поручитель, тобто перший відповідач зобов'язується перед кредитором, тобто позивачем відповідати за виконання ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» зобов'язань, що випливають з договору N 09/07/07 від 09.07.2007р., укладеного між кредитором і боржником, без урахуванням змін до нього, які будуть (були) прийняті після укладення цього договору у обсязі, що обумовлений п. 1.1. договору N 09/07/07 від 09.07.2007р. такого змісту: «Продавець передає, а покупець приймає та оплачує обладнання у строки, за ціною, у сумі, на умовах, в об`ємі, у кількості та за якісними показниками, узгодженими за цим Договором або у окремих специфікаціях, накладних, якщо такі наявні до цього договору, які складають невід`ємну частину цього договору. Згідно умов цього договору, продавець продає покупцеві: “Станок Тяжелий токарний 1А665” за ціною 300000 грн з ПДВ у кількості 1 штука”.

Ґрунтуючи позовні вимоги до першого відповідача позивач посилається на положення статей 553, 554 Цивільного Кодексу України, якими унормовано, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Під час розгляду справи судом встановлено, що умовами договору поруки № 3 від 09.07.2007 року, а саме пунктом п. 4.1. позивач та перший відповідач дійшли згоди, що договір поруки укладено строком до 07 грудня 2007 року і діє він саме до зазначеного строку. Договір строком дії не подовжувався і доводи позивача про його продовження не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Вимагаючи покладення на першого відповідача солідарної відповідальності за договором № 09/07/07 від 09.07.2007р. позивач безпідставно залишає поза увагою, що положення пункту 4.3. договору поруки, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог до ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» містять припис, що дія даного договору припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання за п. 1.1. договору № 09/07/07 від 09.07.2007 року, укладеного між кредитором і боржником, тобто у строк до 07 грудня 2007 року – не пред'явив позову поручителю. Доказів пред'явлення вимог до першого відповідача у строк визначений п. 4.3. договору позивач не надав.

Статтею 559 Цивільного Кодексу України регламентується, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з питання стягнення попередньої оплати, перерахованої на користь другого відповідача за договором № 09/07/07 від 09.07.2007р., що у наступному був розірваний із зобов'язанням другого відповідача перерахувати на рахунок позивача суми отриманої попередньої оплати у розмірі 300000,00 грн. (ч. 3 ст. 693ЦК України) – солідарно з другим відповідачем лише у грудні 2008 року. Тобто, по-перше: звернення до суду з вимогою до першого відповідача відбулося понад встановлені ЦК України та договором поруки строки, доказів пролонгації договору поруки, чи зміни його умов, чи звернення з вимогою у строки, що передбачені договором позивач до матеріалів справи не залучив. По-друге: заявляючи позовні вимоги до першого відповідача, як солідарного боржника за договором № 09/07/07 від 09.07.2007р. позивач безпідставно залишає поза увагою, що положеннями договору поруки встановлено обсяг обов'язків першого відповідача, - п.1.1. договору поруки: зобов'язання з договору N 09/07/07 від 09.07.07 без урахуванням змін до нього, натомість як станом на момент звернення до суду такий договір купівлі-продажу розірваний. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 267 ч. 4 ЦК України передбачено правові наслідки звернення до суду поза межами строків позовної давності про застосування яких заявлено стороною у спорі. Так сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, положень договору поруки № 3 від 09.07.07 та приписів ЦК України дія договору поруки, укладеного між позивачем та першим відповідачем на сьогоднішній день припинилася, договір купівлі – продажу № 09/07/07 був розірваний, а позивач у встановлені строки з вимогою до ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» не звернувся, заява першого відповідача про застосування строків позовної давності є обґрунтованою, а позовні вимоги ТОВ «Інтертранслогістик» в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» задоволенню не підлягають.

Згідно наявних у справі доказів у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області з питання стягнення з ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД» та ТОВ «Промислово-Ливарна Компанія» солідарно заборгованості за договором N 09/07/07 від 09.07.2007 року, ТОВ «Інтертранслогістик» уклав з адвокатом Поддашкіной О.Ю. договір доручення № 127 від 28.10.2008 року.

Оплата за договором здійснена на підставі платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи, у розмірі 4700,00 грн.

В розумінні статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем згідно зі ст. 49 ГПК України. У частині розміру вартості послуг за договором на надання правової допомоги, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково у сумі 4700,00 грн., фактично сплаченої  позивачем на користь адвоката.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, тому витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката суд покладає на другого відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського Процесуального Кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Промислово-Ливарна Компанія» (м. Дніпропетровськ,  49700, вул. Високовольтная, 18, кв. 45, код 34656324, р/р 2600630316201 банк АБ «Кредит-Днепр», МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранслогістик” (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) – суму боргу у розмірі 220000,00 грн., державне мито у сумі 2200,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4700,00 грн. вартість адвокатських послуг.

          В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя