Рішення

від 05.10.2006 по справі 22ц-1857-2006р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1857-2006р.                                                                  Головуючий

по 1 інстанції

Категорія про визнання договорів                                                                     - Стародуб О.В.

недійсними

Доповідач в апеляційній інстанції   - Бородійчук В.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р.

Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в

складі:

головуючого                            Ювшина В.І.

Суддів                                       Бородійчука

В.Г., Василенко Л.І.

при секретарі                           Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 на

рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада

2005р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення боргу та ОСОБА_3 до

ОСОБА_1про визнання договору позики недійсним та стягнення незаконно вилучених

коштів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників

сторін, колегія судців,-

встановила:

ОСОБА_1

звернувся до суду з позовом до громадянина США ОСОБА_3 в якому зазначив, що

14.03.02р. завідуючим Уманською міською нотаріальною конторою ОСОБА_4 було

завірено договір позики, зареєстрований в реєстрі за №НОМЕР_1. Відповідно даного договору ним відповідачу ОСОБА_3 було

позичено 50000 грн. терміном на два роки, тобто до 14.09.2004р.

Відповідач відповідно договору позики свої зобов'язання не виконав і на час

звернення до суду позивачеві позичені кошти не повернув. Враховуючи викладене

позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг в сумі 50000 грн.,

відсотки за користування позикою в сумі 6936 грн. 07 коп., та три відсотки

річних від простроченої суми позики в сумі 1125 грн., а всього на загальну суму

67025 грн. 07 коп. з покладанням забов'язання відшкодувати судові витрати.

В свою чергу ОСОБА_3 представив суду зустрічний позов про визнання договору

позики недійсним та стягнення незаконно вилучених коштів з слідуючою

мотивацією:

На підставі

договору купівлі-продажу зареєстрованого за №НОМЕР_2 від 16.10.2001р. ним була

придбана Уманська оздоровча база «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою - АДРЕСА_1 міста

Умані Черкаської області, урочище «Білогрудівський ліс», яка в подальшому

реорганізувалась в ПП 20Б» «ІНФОРМАЦІЯ_2».

2

На посаду директора даної бази на підставі контракту від

16.10.2001р. було призначено

ОСОБА_1 (колишнього директора ОБ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та позивача за первісним позовом, який працював до 17.08.2004р.

Оздоровча база «ІНФОРМАЦІЯ_1» була

придбана з кредиторською заборгованістю.

В акті інвентаризації розрахунків від 31.05.2001р. по

кредиторській заборгованості має

місце «зворотна фінансова допомога» на суму 62032 грн. ОСОБА_1 повідомив, що дані кошти він особисто вніс в розвиток оздоровчої

бази «ІНФОРМАЦІЯ_1», які йому потрібно терміново

повернути.

З січня 2002р. він сплатив ОСОБА_1 12000 грн. (згідно

видаткового касового ордеру

НОМЕР_3 від 03.01.2002р.) решту тобто 50032 грн. коштів обіцяв повернути

частками в подальшому при наявності фінансової можливості. Однак 14.03.2002р.

ОСОБА_1 змінив попередню домовленість та вимагав узаконення заборгованості на

суму 50032 грн. коштів обіцяв повернути частками в подальшому при наявності

фінансової можливості.

Однак 14.03.2002р. ОСОБА_1 змінив попередню домовленість

та вимагав узаконення заборгованості на суму

50032 грн. методом укладання договору позики, який і був укладений під тиском з боку ОСОБА_1 та погрозами

виникнення господарських та фінансових проблем на

придбаному підприємстві.

18.08.2004р., в зв'язку з виїздом ОСОБА_1 на постійне

місце проживання до Німеччини на

посаду директора ПП «ОБ» «ІНФОРМАЦІЯ_2» був призначений ОСОБА_5, який своєю доповідною від 18.08.2004р. повідомив, що бувшим

директором йому не було передано жодного

бухгалтерського документу за період економічно-фінансової діяльності підприємства (з 2001р по 18.08.2004р.), а також про

відсутність коштів на поточних банківських рахунках.

Згідно банківської виписки про операції за особовим рахунком

ПП «ОБ» «ІНФОРМАЦІЯ_2» в Ощадбанку

за період з 01.01.2004р. по 31ю08.2004р. випливає, що ОСОБА_1 самовільно

вилучив кошти як зворотну фінансову допомогу на загальну суму 97600 грн.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просить визнати договір

позики від 14.03.2002р. за реєстром №НОМЕР_1

недійсним; зобов'язати ОСОБА_1 звітуватися про фінансово-господарську діяльність за весь період його

роботи на посаді директора ПП «ОБ» «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

стягнути на його користь кошти незаконно вилучені ОСОБА_1 в сумі 47468 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28.11.2005р.

відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір позики від 14.03.2002р.

укладений між ОСОБА_1 та громадянином

США ОСОБА_3, посвідчений за реєстром №НОМЕР_1 в Уманській міській державній нотаріальній конторі.

В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання

звітуватись за весь період роботи на посаді

директора ПП «ОБ» «ІНФОРМАЦІЯ_2» та стягнення незаконно вилучених коштів в сумі 47468 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

просить скасувати рішення

Уманського міськрайонного суду від 28.11.2005р. як незаконне та постановити

нове рішення, яким задовольнити позовні

вимоги ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення

в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів

вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд

виходив з тих обставин, що даний договір носив

безгрошовий характер, при цьому зіслався на норми ЦК в редакції (1963р.) але такі висновки суду не відповідають

наявним по справі доказам і суперечать

наявним по справі доказам і вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень.

з

Новий Цивільний

кодекс застосовується до тих цивільних відносин, які виникли до набрання

чинності кодексу і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з

матеріалів справи договір позики був заключений в 2002р. і позивач звернувся з

вимогою про його виконання у 2005 році, тому суду необхідно було керуватися

нормами ЦК в ред..2003р.

Так відповідно

до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність

другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути

позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Частиною 2 ст.

1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики, та

його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який

посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як вбачається з

матеріалів справи (а.с.4) ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 50000 гривни які позичальник

зобов'язувався повернути до 14 вересня 2004 року.

Відповідно до вимог ч.З ст. 1043 ЦК України позика вважається повернутою в

момент передання позикодавцеві або грошової суми або зарахування

її на банківський рахунок.

На момент

розгляду справи відповідач не надав суду доказів, що зазначена сума була

повернута. Крім цього знаходження боргового зобов'язання у кредитора

(позикодавця) свідчить про те, що даний договір позики не виконано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1

підлягають до задоволення.

Відповідач не

надав суду доказів того, що даний договір носить безгрошовий характер.

Навпаки

допитаний в судовому засіданні нотаріус підтвердив про те, що сторони

добровільно заключили договір позики і при його підписанні були відсутні ознаки

його безгрошовості.

Таким чином

колегія суддів вважає необхідним задовільнити позовні вимоги позивача і

стягнути з відповідача на його користь 50000 гривень в рахунок повернення боргу

згідно договору позики.

Колегія суддів

вважає безпідставним вимоги позивача про необхідність стягнення процентів за

користування, грошима, оскільки п.1 договору не передбачено нарахування

процентів

Колегія суддів

вважає, що суд безпідставно задовільнив зустрічний позов ОСОБА_3 оскільки він

не надав суду доказів того, що даний договір носить безгрошовий характер, а

також те, що він заключний внаслідок збігу тяжких обставин.

Необгрунтованими

є висновки суду про те, що ОСОБА_3 будучи обізнаним з Українським

законодавством, заключив вкрай невигідний для себе договір, оскільки відповідно

до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають

в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і

обов'язками, як і громадяни України, за винятком встановленими Конституцією

України.

За таких

обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не може

залишатися в силі і підлягає до скасування.

З наявних у

справі доказів колегія суддів вважає можливим постановити нове судове рішення

яким задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 і відмовити в задоволенні зустрічного

позову.

Поскільки даний

позов заявлений неналежною стороною, так як стосується прав та обов'язків ПП

«ОБ» ІНФОРМАЦІЯ_2» щодо «зворотньої фінансової допомоги».

Колегія суддів

вважає можливим задовільнити клопотання представника ОСОБА_1 про накладення

арешту на майно відповідача, а саме оздоровчої бази «ІНФОРМАЦІЯ_2», що належить

на праві приватної власності ОСОБА_3 враховуючи, що відповідач проживає за

межами України, і це утруднює виконання рішення.

А тому керуючись ст. З 09 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника

ОСОБА_1задовільнити.

Рішення Уманського міськрайонного

суду скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1задовільнити

частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_150000 гривень, індексацію за час просрочення позики в

розмірі 6936,07 грн., за оплату державного мита 171.грн.96 коп. та інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

В задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовити.

Накласти арешт на майно оздоровчої бази «ІНФОРМАЦІЯ_2»

код ДРПОУ №22790540, що належить

гр. ОСОБА_3 на праві приватної власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Рішення

вступає в силу негайно але може бути оскаржено до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.

Головуючий Судді

/підпис/ /підписи/

ВІРНО: суддя апеляційного суду Черкаської області

В.Г. Бородійчук