Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-2597/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2012 р. Справа № 2а-2597/12/1470

м. Миколаїв

10:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Остановка», вул. Декабристів, 25, кв. 1, м. Миколаїв,54017

простягнення податкового боргу в сумі 4881,43 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Остановка»(надалі -відповідач) на користь Державного бюджету України податкового боргу в сумі 4881,43 грн.

Документи, які суд направив відповідачу, повернулись без вручення адресату з відміткою поштової служби «За закінченням терміну зберігання». На думку суду, ним було вжито належних заходів для забезпечення відповідачу права на участь у розгляді справи. Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача заявив клопотання (ар. с. 15) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 18.01.2006 за № 14037035, що підтверджується довідкою від 13.12.2006 № 2285/29 (ар. с. 5).

27.01.2011 відповідач подав позивачу податкову декларацію з плати за землю, в якій визначив річну суму орендної плати за землю -13609,08 грн. (ар. с. 6-7).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). Таким чином, не пізніше 30.09.2011 (за серпень), не пізніше 30.10.2011 (за вересень), не пізніше 30.11.2011 (за жовтень), не пізніше 30.12.2011 (за листопад) і не пізніше 30.01.2012 (за грудень) відповідач мав сплачувати по 1134,09 грн. (загальна сума -5 670,45 грн.), проте кошти до бюджету не надійшли. Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що самостійно обчислена платником податків і зазначена ним у податковій декларації сума податкового зобов'язання вважається узгодженою.

Як вказано у позовній заяві, в результаті зарахування суми переплати на особовому рахунку відповідача сума боргу була зменшена до 4881,43 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Остановка», вул. Декабристів, 25, кв. 1, м. Миколаїв, 54017 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код юридичної особи 34033552) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 4881,43 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Птичкіна