Постанова

від 06.08.2012 по справі 5086/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"06" серпня 2012 р. № 2а- 5086/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Носач І.О.,

за участі представників позивача -Бондар О.М., Бондаренко В.В. (довіреність б/н від 01.01.2012р.);

представника відповідача - Губської В.В. (довіреність №1153624/9/10-12 від 12.06.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ І К" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0002332302 від 22.11.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами та безпідставно ґрунтуються виключно на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Спецтехпром", яким встановлена відсутність реального здійснення правочинів . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, на обґрунтування своїх заперечень посилався на акт перевірки № 3388/23-212/21239254 від 04.11.2011 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача , встановив наступне

Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців , як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Фрунзенському району м.Харкова (а.с.11).

04.11.2011 року фахівцями відповідача проведена документальну невиїзну перевірку з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Спецтехпром" за період з 04.11.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.03.2012 року № 3388/23-212/21239254 (а.с. 10-18), яким встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого позивачем зайво віднесено суму податку на додану вартість по придбанню товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "Спецтехпром" у сумі 40292,10 грн. за липень 2011 року.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002332302 від 22.11.2011 року, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40292 грн. та нараховано фінансові санкції у сумі 10073 грн.(а.с.8).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 3388/23-212/21239254 від 04.11.2011 року відповідача про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "Спецтехпром".

Між ТОВ "ПАРИТЕТ І К"(покупець) та ТОВ "Спецтехпром" (продавкць) 01.03.2011 р. було укладено договір поставки № 01/03 (а.с.28). За умовами п. 1.1 вказаного Договору, Продавець зобов'язався передати Позивачу товар у власність, а Позивач зобов'язався прийняти його та оплатити за нього грошову суму.

На підтвердження реальності зазначеного правочину позивачем надано до матеріалів справи копію податкової накладної № 3 від 01.07.2011 р. на суму 241752,60 грн. за товар : дімі, рауль, тризлак; копію видаткової накладної № 01/07-4 від 01.07.2011 р. на суму 241752,60 грн. за товар : дімі, рауль, тризлак.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 05 серпня 2011 р. позивач платіжним дорученням № 240 оплатив ТОВ "Спецтехпром" отриманий товар згідно Договору № 01/03 від 01.03.2011 р. .

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Всі вищезазначені документи були надані позивачем до перевірки та були в наявності відповідача (а.с.12).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно відсутності контрагента позивача - за місцезнаходженням та відсутності у нього свідоцтва платника ПДВ, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього та в ході судового розгляду судом не виявлено зазначеного.

До матеріалів справи позивачем надано акти прийому - передачі товару по договору зберігання №1/11-09 від 01.11.2009року: №132 , 138, 139, 150, 149, 148, 129, 86 , яким підтверджено зберігання товару.

Судом встановлено, що позивач реалізував товар, отриманий від ТОВ "Спецтехпром" іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, податкових накладних, рахунків - фактури, довіреностями на отримання товару, які містяться в матеріалах справи.

Що стосується перевезення товару, отриманого позивачем від ТОВ "Спецтехпром" судом встановлено наступне.

Пункт 6.3 Договору купівлі - продажу № 01/03 вказує, що транспортування товару за Договором здійснюється продавцем та за його кошти.

Отже, обов'язок поставки товару за Договору купівлі - продажу № 01/03 лежить на Продавцеві -ТОВ "Спецтехпром" .

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд не приймає до уваги посилань відповідача про те, що позивачем не підтверджено під час перевірки реальність господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ "Спецтехпром", оскільки всі документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з ТОВ "Спецтехпром" були надані позивачем до перевірки. Тобто під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у ДПІ були в наявності всі документи, які підтверджували факт здійснення господарської операції.

З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного з ТОВ "Спецтехпром" , суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Дослідивши усі надані позивачем первинні документи , суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, а судом в ході судового розгляду підстав для визнання зазначеного правочину не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки відповідач правомірність своїх дій щодо винесення спірно податкового повідомлення-рішення належним чином не довів, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами , суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ І К" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002332302 від 22.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ І К" (адреса:м. Харків, Пулковская набережна , буд. 26/37 ; код ЄДРПОУ 36626471 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 503,65 грн. (п"ятсот три гривні шістдесят п"ять копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.