Ухвала

від 10.08.2012 по справі 5026/736/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" серпня 2012 р. Справа № 04/5026/736/2012 Господарський суд Черкаської області в складі судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: заявника - Котенко С.В. за довіреністю, Сізов В.Є. за довіреністю, боржника - Калашник Г.П. керівник, Трушков В.Л. за довіреністю, Євсик О.М. за договором, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в собі Черкаської обласної дирекції до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Славутич", м. Сміла Черкаської області про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в собі Черкаської обласної дирекції звернулося до суду із заявою про визнання боржника банкрутом, вказуючи, що його заборгованість становить 811476,39 грн.

Заявник подав клопотання про призначення кандидатури арбітражного керуючого Левченка В.М.

Арбітражний керуючий Левченко В.М. дав згоду на призначення його розпорядником майна боржника, про що подав заяву з додатками.

У письмовому відзиві від 21.06.2012 року на заяву боржник просив застосувати положення ч. 1 ст. 80 ГПК України - закрити провадження у справі, вважав вимоги заявника недоведеними, необґрунтованими та незаконними з таких підстав:

- матеріали заявника не відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заборгованість недоведена;

- боржник є не єдиним поручителем СПД, гр. ОСОБА_8, є солідарним боржником, але відносини банкрутства не передбачають солідарної відповідальності;

- межі відповідальності поручителя не можуть перевищувати межі відповідальності боржника, згідно закону фізична особа не може бути суб'єктом банкрутства, вимоги заявника щодо порушення провадження по справі про банкрутство поручителя перевищують межі відповідальності боржника;

- поручитель не отримує винагороду від виконання обов'язків поручителя, тобто в значенні ст. 3 Господарського кодексу України відносини поруки по даній справі не слід вважати господарськими; закон про банкрутство є спеціальним актом господарського права; до відносин сторін у справі підлягають застосуванню виключно положення цивільного права, а не господарського, ст. 16 ЦК України, як і інші статті цього кодексу, не передбачає такого способу захисту прав кредитора як звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; ст. 13 ЦК України передбачає межі захисту цивільних прав; заява про порушення провадження у справі про банкрутство суперечить ст. ст. 553,555, 556 ЦК України.

У письмових запереченнях від 22 червня 2012 року на відзив заявник просить посилання на обставини, що викладені у відзиві визнати такими, що не мають ніякого відношення до розгляду даної справи, оскільки:

- безспірність вимог підтверджується рішенням суду, неплатоспроможність боржника підтверджується тим, що по виконавчому провадженні стягнення сум заборгованості з боржника не проводилось; розмір та структура заборгованості визначена у розрахунку заборгованості, доданого до заяви; тривалістю неплатоспроможності боржника, достатньою для порушення провадження у справі про банкрутство є факт невиконання ним зобов'язань перед кредитором на протязі трьох місяців (безспірні вимоги виникли 05.07.2010 року);

- у розрахунку заборгованості зазначена ОСОБА_8, оскільки розмір кредиторських вимог грунтується на її заборгованості за кредитним договором, а зобов'язання боржника виникли на підставі договору поруки, безспірність вимоги до боржника у справі є рішення Смілянського міжрайонного суду;

- твердження боржника, що ЦК України не передбачає такого способу захисту як звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство - необґрунтоване, підставою порушення провадження у справі про банкрутсво є не ст. 16 ЦК України, а сукупність умов, визначена ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- що стосується поручительства боржника за зобов'язаннями ОСОБА_8, то дані питання слід було розглядати у ході розгляду цивільної справи про стягнення боргу за кредитним договором, а в процедурі банкрутства має значення тільки безспірність вимог кредитора.

У клопотанні від 22 червня про закриття провадження у справі, боржник просить застосувати положення ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відносини між сторонами не являються господарськими, а носять цивільно-правовий характер, за яких ТОВ "Фірма "Славутич" не являється боржником, а є поручителем за фізичну особу; спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в порядку провадження у справі про банкрутство, оскільки закон не передбачає такої межі відповідальності боржника - фізичної особи як визнання її банкрутом, а межі відповідальності поручителя не можуть перевищувати межі відповідальності боржника;

Боржник 22 червня 2012 року подав: копію довідки заявника про те, що ТОВ фірма "Славутич" та гр. ОСОБА_9 добровільно перерахували Черкаській обласній дирекції ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в якості погашення кредиторської заборгованості по кредитному договору № 014/02-44/1678-07 від 21.11.2007 - 1 112 343,97 грн. ; копії квитанції про оплату.

11 липня 2012 року заявник подав письмові пояснення до розрахунку кредиторських вимог, зокрема, вказавши, що враховуючи, що за період з 05.03.2009 по 02.03.2012 року наявна заборгованості за простроченими відсотками, нараховувалась пеня за прострочення сплати відсотків, та за період з 27.11.2008 по 10.11.2011 року була наявна заборгованість за прострочення сплати тіла кредиту щомісячно нараховувалась пеня, тому враховуючи вищевикладене загальний розмір заборгованості становить 811476,39 грн.

У письмових доповненнях від 24.07.2012 року до відзиву відповідач просив повернути заявнику заяву про банкрутство ТОВ фірма "Славутич", мотивуючи тим, що заявником не надано доказів безспірності вимог в значенні ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; таблиці з розрахунками заборгованості виконані максимально дрібним шрифтом, за таких обставин, дані , передбачені ст. ст. 1, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника у справі по даний час відсутні, таким чином розгляд даної справи є неможливим; оскільки заявником не надано документи, витребувані судом , то це повинно мати процесуальний наслідок - п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, дія якого узгоджується з відповідним положенням ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У письмових поясненнях від 26 липня 2012 року відповідач просив провадження у справі припинити, мотивуючи тим, що оскільки підприємство виступило іпотекодавцем перед заявником, то межі відповідальності підприємства перед заявником визначені в договорі іпотеки, як за рахунок переданого в іпотеку майна, виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки не відкривалось, в справі не має доказів безспірності вимог, враховуючи, що заявником не надано доказів звернення стягнення на предмет іпотеки, застосування процедури банкрутства за даних правовідносин є протиправним, таким що не передбачено законодавчими актами України.

08 серпня 2012 року заявник подав Акт звірки від 30 липня 2012 року заборгованості поручителя ОСОБА_8 ТОВ "Фірма "Славутич" перед заявником.

В зауваженнях на акт звірки взаєморозрахунків, боржник відхилив акт звірки та вказав зауваження на нього, зокрема, те що даний акт не відповідає вимогам, прийнятим в діловому господарському обороті, критеріям, встановленим ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; відсутня печатка юридичної особи, у довіреності представника не вказано право складати документи первісного обліку, в т.ч. акт звірки; отже акт звірки не є допустимим засобом доказування й не повинен прийматись до уваги; звертає увагу що щодо раніше поданих розрахунків - підхід нарахування пені суперечить ст. 343 ГК України, що в силу приписів ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України має наслідком нікчемність розрахунку.

У доповненнях від 10 серпня 2012 року до відзиву боржник просить припинити провадження у справі, мотивуючи тим, що 21.11.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ фірма "Славутич" укладено договір поруки № 014/02-44/1678-07 та договір іпотеки № 014/02-44/1678-07і. Пункт 2.2. договору поруки передбачає право кредитора звернути стягнення за рахунок майна поручителя; в п. 1.2. договору іпотеки конкретизовано склад майна, за якого кредитор вправі задовольнити свої вимоги; до справи заявник не надав будь-яких даних про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки - не відкривалось; ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" дає визначення майнового поручителя; майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У судовому засіданні:

- представники заявника підтримали заяву, пояснили, що окрім суми боргу, присудженої рішенням суду, виникла ще заборгованість, оскільки нараховувались відсотки та пеня у зв'язку з наявністю заборгованості, кредитний договір не був розірваний; оплата проводилась, однак борг, встановлений рішенням суду, не є повністю погашений, і його розмір є достатнім для звернення заявника з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; щодо доводів представників боржника про договір іпотеки, то договір іпотеки не має відношення до даної справи, є договір поруки, він відрізняється від договору іпотеки; звертались особи - власники майна, що було в іпотеці про продаж банком даного майна, майно було продано, кошти були зараховані, тому борг менший, майно виведене з іпотеки;

підтримали клопотання про призначення арбітражного керуючого Левченка В.М.;

- представники боржника заперечили проти заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, викладених у письмовому відзиві та доповненнях до нього, заяві про припинення провадження у справі, вважали провадження у справі підлягаючим припиненню; додатково пояснили, що правових підстав для порушення провадження у справі немає, оскільки боржник не є боржником в чистому вигляді, а є поручителем; в матеріалах справи немає доказів, що дана заборгованість носить безспірний характер, наявність боргу спростовується довідкою банку (заявника) та довідкою ДВС, що є в матеріалах справи; розрахунок боргу виконаний невірно за методологією, зокрема, тому є спірним; звернули увагу на ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", в порушення Закону вимога поручителю не направлялась; крім того був укладений договір іпотеки, за яким заявник погодився, що обсяг відповідальності - в межах, визначеного у договорі іпотеки, майна; згідно приписів ЦК відповідальність поручителя не може перевищувати відповідальність боржника, тому процедура банкрутства не може бути застосована до поручителя, бо не застосовується до боржника; вважали, що договір поруки та договір іпотеки кореспондують між собою.

Розглянувши заяву кредитора та подані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що наявність боргу боржника перед кредитором на вказану у заяві суму підтверджено поданими суду доказами, які наявні в матеріалах справи, тому суд не погоджується з доводами боржника.

Клопотання боржника про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд вважає не підлягаючим задоволенню, вважає що подана заява підлягає розгляду в господарському суді, провадження у справі про банкрутство боржника порушено, оскільки є сукупність умов, передбачених ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Посилання боржника на необхідність застосування п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України є необґрунтованим, заявником виконані вимоги ухвал суду щодо подання доказів.

Виходячи з наявності клопотання заявника про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Левченка В.М. та згоди останнього, суд призначає розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Левченка В.М.

За викладених обставин, керуючись ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в собі Черкаської обласної дирекції до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Славутич" в розмірі 811476,39 грн.

Зобов'язати кредитора - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в собі Черкаської обласної дирекції в 10-денний строк подати до офіційного друкованого органу повідомлення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Славутич", Черкаська область, м. Сміла, вул. Ленінградська, 68, ідентифікаційний код 14207408 з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду "27" серпня 2012 р. докази публікації повідомлення.

Розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича ( (ліцензія серії АВ НОМЕР_1 від 24.03.2010 р.; місце проживання: АДРЕСА_1).

Зобов'язати розпорядника майна боржника скласти та подати до господарського суду на затвердження реєстр вимог кредиторів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк.

Відмовити у задоволенні клопотання боржника про припинення провадження у справі.

Відмовити у задоволенні клопотання боржника про залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Гура І.І.