Рішення

від 09.08.2012 по справі 11/6/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 серпня 2012 р. Справа 11/6/2012/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД», м. Донецьк

до приватного підприємства «НІКА-168», м. Вінниця

про стягнення 32279,48 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - С. Кнутарев за довіреністю б/н. від 01.01.2012р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД»звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «НІКА-168» заборгованості за поставлений товар згідно договору дистрибуції № 610 від 05.10.2011р. в загальному розмірі 32 279, 48 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.10.2011р. між сторонами укладено дистриб'юторський договір за № 610. Відповідно до вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61 836,87 грн..

Пунктом 5.2. договору визначено, що оплата товару проводиться на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Однак відповідачем платежі за договором проводились з порушенням строків та розміру, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 32 279,48 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 29.06.2012р., 12.06.2012р. та 26.06.2012р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Конверти з кореспонденцією суду повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з написами наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання».

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

05 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАД»(позивач, за договором Продавець) та приватним підприємством «НІКА -168»(відповідач, за договором Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір за № 610.

Згідно з предметом даного договору Продавець зобов'язується на основі заявок Дистриб'ютора поставляти та передавати у власність Дистриб'ютора кондитерську продукцію (надалі товар), а Дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

Асортимент і кількість товару вказується в накладних (п. 2.1. договору).

Ціна товару являється договірною та вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1. договору).

Кількість, асортимент кожної партії товару визначається в заявці, погодженій сторонами (п. 4.1. договору).

Товар оплачується дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Умови оплати -на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Даний договір набирає сили з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання зобов'язань за договором позивач, згідно видаткових накладних № 11101585 від 07.10.2011р., № 11101622 від 13.10.2011р., № 11101656 від 321.10.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 61 836,87 грн., який останній прийняв, що підтверджується підписом уповноваженого представника та відтиском печатки відповідача на вказаних накладних.

В рахунок проведення розрахунків за договором відповідачем перераховано на рахунок позивача 23 500 грн. та повернуто товару на суму 6057,39 грн.. Вказані обставини підтверджуються виписками банку, обґрунтованим розрахунком ціни позову, поясненнями представника позивача та іншими матеріалами справи.

За таких обставин, станом на день розгляду справи сума боргу за договором складає 32 279,48 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по передачі відповідачеві товару належним чином. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договорами строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність боргу за дистриб'юторським договором № 610 від 05.10.2011р. в розмірі 32 279,48 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню з розподілом судох витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверненні до суду позивачем платіжним дорученням № 2213 від 14.05.2012р. зайво сплачено 31 грн. 50 коп. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «НІКА -168»(21100, м. Вінниця, вул. Енгельса, 35, кв. 69, код 37690918) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД»(83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, код 30701488) 32 279 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 48 коп. -боргу; 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ДИАД»(83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, код 30701488) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп. (платіжне доручення № 2213 від 14.05.2012р. знаходиться в матеріалах справи № 11/6/2012/5003).

5. Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом. Примірник рішення направити позивачу з печаткою суду.

Повне рішення складено 13.08.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьева, 46)

3 - відповідачу (21100, АДРЕСА_1)