Рішення

від 07.08.2012 по справі 5/5007/48/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" серпня 2012 р. Справа № 5/5007/48/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Головень Т.А., довіреність б/н від 26.08.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (м.Житомир)

про стягнення 26238,56 грн. (згідно заяви від 07.08.2012 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" 28460,79грн., з яких 24257,27 грн. заборгованості, 1433,61грн. пені, 2425,73грн. 10% штрафу, 175,88 грн. інфляційних, 168,30 грн. 3% річних (а.с.2-3, т.1).

07.08.2012 р., керуючись ст.22 ГПК України, подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№9936/12 від 07.08.2012 р., а.с.34, т.2), згідно якої просить суд стягнути з відповідача 23853,24 грн. основної заборгованості, 2385,32 грн. 10% штрафу та судові витрати.

Щодо заяви позивача від 07.08.2012 р. судом приймається до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем 07.08.2012 р. заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 07.08.2012 р.

В засіданні суду представник позивача підтримала позовні вимоги, зазначені у заяві від 07.08.2012 р. у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

05.07.2012р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 19.06.2012р. по справі №5/5007/48/12, яка надсилалась відповідачу - ТзОВ "АМП-Фарм" за адресою: 10008, м.Житомир, вул.Шевченка, 24-А, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 01.06.2012 р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (покупець) укладено договір поставки №17-12 (а.с.10-11, т.1), за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався на умовах даного договору прийняти та своєчасно його оплатити (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2., п.1.3. договору, асортимент, найменування, кількість товару погоджується сторонами у кожній окремій накладній; загальна сума договору складається з вартості товару, поставленого по видатковим накладним протягом строку дії договору.

Відповідно до п.4.1. договору, ціна на товар зазначається у відповідній накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 1.4. договору сторони встановили, що товар. що відпускається постачальником покупцю, в період дії даного договору, навіть якщо у відповідній накладній не зазначено, що товар відпускається за даним договором, вважається таким, що відпущений за даним договором.

За змістом п.4.2., п.4.3. договору, покупець оплачує вартість товару згідно накладних відповідно до умов даного договору, шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок, вказаний у даному договорі.

При цьому, відповідно до пункту 4.5. договору, сторони домовилися, що при наявності заборгованості за раніше поставлений товар, сплачені кошти зараховуються в рахунок заборгованості, що виникла раніше, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

У відповідності до п.7.2. договору, за прострочення платежу більш ніж 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому виникло прострочення платежу.

Згідно п.10.3 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року або до моменту розірвання його сторонами із повідомленням іншої сторони не пізніше ніж за 30 календарних днів, але в будь-якому випадку, до повного проведення розрахунків за даним договором.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 03.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" постачало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" приймало товар - погоджені сторонами лікарські засоби згідно підписаних сторонами накладних (а.с.12-145, т.1; 45-75, т.2).

Проте, за поставлений товар відповідач здійснив розхрахунки частково, в т.ч. шляхом повернення отриманих товарно-матеріальних цінностей (що враховано позивачем) та, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків 11 від 11.05.2012 р. (а.с.146, т.1), сторонами встановлено суму існуючої заборгованості відповідача перед позивачем станом на 11.05.2012 р. у розмірі 23853,24 грн. Позивачем визнано суму боргу 23853,24грн., що вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 07.08.2012 р., а також, складеного позивачем акту звірки 15 від 01.08.2012 р., що оцінюється судом та приймається ним до уваги як обгрунтований розрахунок суми боргу (а.с.35-42, т.2).

Згідно поданих до справи документів, вказана сума заборгованості не змінилась станом на день розгляду справи.

Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.

Судом також приймається до уваги, що зміст акту звіряння розрахунків від 11.05.2012 р. не заперечується позивачем та відповідає первинним документам і зібраним у справі доказам, а тому суд вважає, що для правильного вирішення спору акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Так, відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 23853,24 грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2385,32 грн. штрафу, що становить 10% від суми заборгованості. З приводу даної вимоги суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки від 03.01.2012 р. №17-12.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами договору (п.7.2.), за прострочення платежу більш ніж 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому виникло прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом враховується, що 03.01.2012 р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки №17-12 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2385,32 грн. штрафу, що становить 10% від суми заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги згідно заяви від 07.08.2012 р. є обгрунтованими та задовольняються судом повністю, стягненню з відповідача підлягають 23853,24 грн. основного боргу та 2385,32 грн. 10% штрафу.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (10008, м.Житомир, вул.Шевченка, 24А, ідентифікаційний код 33732880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт-Полісся" (10029, Житомирська область, м.Житомир, вул.Московська, буд.40-А, кв.26, ідентифікаційний код 30198513):

- 23853,24 грн. основної заборгованості,

- 2385,32 грн. 10% штрафу,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.08.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)