Рішення

від 08.08.2012 по справі 5009/2273/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/70/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа № 5009/2273/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача - Мартиненко К.І., на підставі довіреності від 17.02.2012 р., від відповідача - не з'явився;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/2273/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія»(72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, скорочено ТОВ «Агропромислова компанія»);

до відповідача: Приватного підприємства «Альянс-2002»(юрид. адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, кімната 510; факт. адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, буд. 3, кв.106, скорочено ПП «Альянс-2002»);

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Сутність спору:

ТОВ «Агропромислова компанія»заявлено позовні вимоги до ПП «Альянс -2002»про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/70/12, справу призначено до розгляду на 11.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, судове засідання відкладено на 01.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 08.08.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в грудні 2011 р. позивач не отримавши від відповідача жодного разу, на протязі року, орендної плати по договору оренди транспортного засобу від 21.12.10 р. за користування автомобілем, скористався своїм правом і в силу приписів п. 8.1. договору оренди та ст. 651 ЦК України, у зв'язку із систематичним порушенням ПП «Альянс-2002»своїх зобов'язань по сплаті орендної плати - в односторонньому порядку відмовився від договору оренди направивши на адресу відповідача відповідний лист від 20.12.2011 р., тому на даний час відповідач безпідставно володіє та користується автомобілем, який належить на праві власності позивачу, у зв'язку з чим ТОВ «Агропромислова компанія», як власник автомобіля має право в судовому порядку витребувати його у відповідача із незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Агропромислова компанія»посилається на ст. ст. 16, 316, 319, 321, 387, 526, 651, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54, 55, 56, 57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

В судові засідання представник відповідача не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду по даній справі були направлені, в тому числі на адресу відповідача, що вказана у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.08.2012 р., а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, кімната 510, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України, та підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.06.12 р., та від 06.08.12 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 р. ТОВ «Агропромислова компанія»(орендодавець) та ПП «Альянс-2002»(орендар) укладено договір оренди транспортного засобу (далі -договір від 21.12.2010 р.), згідно розділу 1 якого відповідач отримав від позивача в платне строкове користування автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 (далі автомобіль), про що був складений та підписаний акт приймання-передачі від 21.12.2010 р. (а.с. 11-12).

Згідно п. 4.1 договору від 21.12.2010 р. термін оренди складає сім років та діє до 21.12.2017 р.

Орендна плата за користування автомобілем становить 935,23 грн. в місяць з урахуванням ПДВ. Орендні платежі сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача. (п. п. 5.1 і 5.2 договору від 21.12.2010 р.).

Пунктом 7.1 договору від 21.12.2010 р. відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі.

Пунктом 8.1 договору від 21.12.2010 р. сторони передбачили, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.

За поясненнями позивача, з моменту укладення договору від 21.12.2010 р. відповідач жодного разу не вносив орендні платежі (на протязі майже 16 місяців), в порядку, передбаченому п. п. 5.1, 5.2 договору від 21.12.2010 р., чим порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов п. п. 1.1, 7.1 договору від 21.12.2010 р.

20.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору від 21.12.2010 р. та звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного автомобіля у строк до 26.12.2011 р.

Таким чином, позивач вважає, що в силу ст. 651 ЦК України та п. 8.1 договору від 21.12.2010 р., він є розірваним в односторонньому порядку, а, отже, спірний автомобіль знаходиться у відповідача у незаконному володінні.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, правочин по даній справі є договором оренди.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. п. 5.1 і 5.2 договору від 21.12.2010 р. орендна плата за користування автомобілем становить 935,23 грн. в місяць з урахуванням ПДВ. Орендні платежі сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача.

Доказів внесення орендної плати відповідачем не надано взагалі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорі в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором . Аналогічною нормою ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Пунктом 8.1. договору від 21.12.2010 р. передбачено, що договір оренди розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору оренди та свої зобов'язання .

Отже, договір від 21.12.2010 р. може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього, тобто в результаті вчинення орендодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

З боку відповідача наявне систематичне порушення умов договору від 21.12.2010 р. на протязі більше ніж 16 місяців, оскільки станом на дату прийняття судового рішення відсутні докази належного виконання зобов'язань щодо внесення орендної плати.

Приймаючи до уваги систематичне невнесення відповідачем орендної плати за користування автомобілем, 20.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору від 21.12.2010 р. та звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного автомобіля у строк до 26.12.2011 р.

Відповідачем лист від 20.12.2011 р. був отриманий 29.12.2011 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ПП «Альянс-2002» (Резнікова) на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (№ 6906307522153), однак залишений без відповіді, спірний автомобіль відповідачем позивачу повернутий не був.

Таким чином, договір від 21.12.2010 р. є розірваним з 29.12.11 р. внаслідок односторонньої відмови позивача.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Пункт 8.2 договору від 21.12.2010 р. стосується випадків розірвання договору за взаємною згодою обох сторін та з причин відмінних від систематичного порушення умов договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала . Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу вищенаведених норм Закону слідує, що підставою для виникнення зобов'язання повинна бути сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Слід зазначити, що на підставі ст. 1212 ЦК України повернення виконаного раніше однією із сторін у зобов'язанні (передача майна, сплата коштів тощо) може мати місце тоді, коли підстава, за якою таке виконання було проведено, згодом відпала (зокрема, розірвання договору, визнання договору недійсним). Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суду України (постанова від 25.04.12 р. у справі № 18/168).

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України право на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має власник цього майна.

Предметом даного позову по суті є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), оскільки позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує належний позивачу, як орендодавцю за договором від 21.12.2010 р., автомобіль.

Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Право власності позивача на автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, підтверджується: договором поставки № 114112-D01557 від 02.12.2010 р., довідкою № 1161 від 26.07.12 р. Мелітопольського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи № 02 Управління ДАІ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 20-22, 48).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Таким чином, з припиненням прав та обов'язків сторін за договором, починаючи з 29.12.11 р., відповідач неправомірно володіє спірним автомобілем, оскільки підстава такого володіння відпала, що зумовлює обґрунтованість даного позову.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Щодо характеру позовних вимог та ціни позову, суд виходить з того, що даний позов є майновим, залишкова вартість спірного автомобіля згідно довідки № 2 від 01.06.12 р. ТОВ «Агропромислова компанія»(а.с. 24) складає 45369,43 грн., відповідно судовий збір складає 1609,50 грн. У зв'язку із внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, переплачена сума судового збору підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія».

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Альянс-2002»(69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, кімната 510, ідентифікаційний код юридичної особи: 31920856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, ідентифікаційний код юридичної особи: 31914947) автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_2.

Стягнути з Приватного підприємства «Альянс-2002»(69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, кімната 510, ідентифікаційний код юридичної особи: 31920856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія»(72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, ідентифікаційний код юридичної особи: 31914947) 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.О. Науменко

Повний текст рішення складено 09.08.2012 р.