Рішення

від 07.08.2012 по справі 14/67/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 серпня 2012 р. Справа 14/67/2012/5003

за позовом : приватного підприємства "Нафта-Вінничина" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова 1-а)

до : приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова 1-а)

про стягнення 325487,23 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Секретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Катрич П.С., довіреність №6/08 від 06.08.2012 р., паспорт серіїАА 167913 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.03.1996 р.;

відповідача: Вовк Ю.І., довіреність №141 від 19.03.2002р., паспорт серії АВ 313911 виданий Замостянським РВ УМВС України У Вінницькій області 15.01.2002 р.,

ВИРІШИВ :

Приватне підприємство "Нафта-Вінничина" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" 325487 грн. 23 коп. заборгованості за порушення останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 3 від 10.01.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/67/2012/5003 та призначено до розгляду на 07.08.2012 року.

На визначену дату (07.08.2012р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву від 06.08.2012р., в якому останній зазначив про визнання заявленого приватним підприємством "Нафта-Вінничина" позову в повному обсязі.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову приватного підприємства "Нафта-Вінничина" до приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" про стягнення заборгованості в сумі 325487 грн. 23 коп., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 325487 грн. 23 коп. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.01.2008 р. між приватним підприємством "Нафта-Вінничина" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Калинівський Агрохім" (покупець), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є приватне акціонерне товариство "Калинівський Агрохім", що стверджується статутом відповідача, укладено договір купівлі-продажу №3 нафтопродуктів (а.с. 8).

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець зобов"язується забезпечувати безперебійну заправку пальним А-76, А-80, А-92, А-95, ДП автотранспорту покупця, а покупець зобов"язується приймати та оплачувати відпущене пальне відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 3.1 Договору оплата за відпущені нафтопродукти покупцеві проводиться за взаємною домовленістю сторін і може мати форму як попередньої оплати так і після оплати. У випадку попередньої оплати, покупець має право на знижку вартості закуплених нафтопродуктів до двох відсотків від встановленої ціни на заправці. В інших випадках оплата товару здійснюється на протязі трьох банківських днів з моменту отримання пального, що було відпущене протягом одного тижня.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата на відпущене пальне проводиться шляхом банківського нарахування коштів на рахунок продавця за реквізитами, вказаними у Договорі.

Продавець відпускає пальне покупцеві за довіреністю по талонах узгодженого зразка з відміткою у відомості, яка знаходиться на АЗС. На талоні вказується марка пального, його кількість, підпис відповідальної особи та печатка покупця (п. 4.1 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови договору і несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне його виконання. У випадку несвоєчасної оплати за відпущене пальне (більше ніж на 5 банківських днів) покупець повертає продавцю вартість неоплаченого палива по діючим цінам на момент повернення, компенсує нанесені збитки, а також сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості відпущеного, а не неоплаченого пального за кожен день прострочки.

28.10.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 28.10.2011 р., згідно якої останні доповнили договір купівлі-продажу нафтопродуктів №3 від 10.01.2008 р. пунктом 7.1.1 наступного змісту: "Термін позовної давності по вимогам про стягнення боргу по зобов'язаннях договору встановлюється у п'ять років" (а.с. 9).

31.10.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №3 від 10.01.2008 р., згідно якої останні продовжили термін дії договору до 31.12.2015р. (а.с. 10).

11.07.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №3 від 10.01.2008 р., згідно якої останні домовилися та встановили документ і вартість поставленого продавцем товару, зобов'язання оплатити який, з боку покупця не виконано (а.с. 11).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №3 від 10.01.2008 р. позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №422 від 30.11.2009 р. на суму 30500 грн., №150 від 31.03.2010 р. на суму 21000 грн., №387 від 21.08.2010 р. на суму 19499 грн., №419 від 14.09.2010 р. на суму 21477 грн. 60 коп., №246 від 31.05.2011 р. на суму 18496 грн., №541 від 30.09.2011 р. на суму 30080 грн., №64 від 31.01.2012 р. на суму 15040 грн., №127 від 29.02.2012 р. на суму 20530 грн. 20 коп., №201 від 31.03.2012 р. на суму 22050 грн., №378 від 31.05.2012 р. на суму 10000 грн., №457 від 30.06.2012 р. на суму 9800 грн., №483 від 09.07.2012 р. на суму 80963 грн. 80 коп., №485 від 10.07.2012 р. на сум 21178 грн. 80 коп. (а.с. 14, 17, 18, 19, 21, 22, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 34, 36-39, 41, 42, 44, 45, 47, 48, 50, 51).

Загальна вартість товару, переданого згідно вищевказаних накладних становить 320615 грн. 40 грн.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача, на видаткових накладних, яка отримала товар на підставі довіреностей (а.с. 13, 16-17, 20, 23, 26, 29, 32,35, 40, 43, 46,49). Останній розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 17100 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 12), поясненнями позивача, іншими матеріалами справи.

16.07.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, претензію №115 про сплату суми заборгованості в розмірі 303515 грн. 40 коп. (а.с. 52). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №3 від 10.01.2008 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України "Загальні положення про купівлю-продаж".

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 303515 грн. 40 коп. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6597 грн. 93 коп. пені, 8022 грн. 46 коп. інфляційних втрат та 7351 грн. 44 коп. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати за відпущене пальне (більше ніж на 5 банківських днів) покупець повертає продавцю вартість неоплаченого палива по діючим цінам на момент повернення, компенсує нанесені збитки, а також сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості відпущеного, а не неоплаченого пального за кожен день прострочки.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1-а, код ЄДРПОУ 05487478) на користь приватного підприємства "Нафта-Вінничина" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1-а, код ЄДРПОУ 25494061) 303515 грн. 40 коп. (триста три тисячі п"ятсот п'ятнадцять гривень сорок копійок) основного боргу, 6597 грн. 93 коп. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень дев'яносто три копійки) пені, 8022 грн. 46 коп. (вісім тисяч двадцять дві гривні сорок шість копійок) інфляційних втрат, 7351 грн. 44 коп. (сім тисяч триста п'ятдесят одну гривню сорок чотири копійки)- 3% річних, 6509 грн. 74 коп. (шість тисяч п"ятсот дев"ять гривень сімдесят чотири копійки) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова 1-а)

3 - відповідачу (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова 1-а)