Рішення

від 07.08.2012 по справі 5017/1557/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2012 р.Справа № 5017/1557/2012

За позовом Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО"

про стягнення 1042055,95грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Рибак О.Г., довіреність № 1 від 07.04.12р.;

Від відповідача ТОВ"ЛВ БЛОК": не з'явився;

Від відповідача ТОВ "ВИН АГРО": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Науково-виробниче підприємство "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" заборгованості у розмірі 1042055,95грн., а саме: основного боргу у розмірі 880950,60грн., пені у розмірі 19911,90грн., штрафу у розмірі 88095,06грн., та 40%річних у розмірі 53098,39грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.12р. порушено провадження у справі №5017/1557/2012.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ"ЛВ БЛОК" а також накласти арешт на рухоме майно та нерухоме майно ТОВ"ЛВ БЛОК".

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1557/2012 було продовжено до 08.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.06.12р., однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень. 06.08.12р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" на адресу господарського суду Одеської області надійшов відзив на позов(вх.№24383/2012 від 06.08.12р.), згідно якого позовні вимоги про солідарне стягнення грошової суми основного боргу у розмірі 880950,60грн., пені у розмірі 19911,90грн., штрафу у розмірі 88095,06грн., та 40%річних у розмірі 53098,39грн. визнає у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

16.01.12р. між Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" (Покупець) укладено договір поставки №166, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити Покупцеві на умовах даного договору вино та винопродукцію(товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити їх.

Згідно п.4.1. договору, Покупець сплачує товар який поставляється за цінами, зазначеними в накладних на кожну партію товару, які формуються на підставі заявок та вважаються прийнятими з моменту підписання накладної на товар.

Відповідно до п.4.2. договору, Покупець сплачує товар на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару.

У відповідності до п.7.1. Договору у разі порушення строків оплати\поставки товару, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочки та штраф 10% від вартості кожної неоплаченої\недопоставленої партії товару. Крім того за порушення виконання грошових зобов'язань Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику 40% річних від простроченої суми платежу.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, та поставив товар на загальну суму 880950,60грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:№НИ-00000127 від 20.01.12р. на суму 223392,60грн., №НИ-00000192 від 26.01.12р. на суму 210772,80грн., №НИ-00000236 від 03.02.12р. на суму 223392,60грн., №НИ-00000431 від 29.02.12р. на суму 223392,60грн., та товарно-транспортними накладними: №935689 від 20.01.12р., №935698 від 26.01.12р., №917543 від 29.02.12р., №935712 від 03.02.12р., неоплаченим залишився товар в сумі 880950,60грн.

Строк оплати останньої поставленої партії продукції відповідно до умов договору настав 29.03.2012р.

В порушення умов зазначеного договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" не розрахувалося у встановлений договором строк, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 880950,60грн.

16.01.2012р. у якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" за договором поставки №166 від 16.01.12р., між Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (Поручитель) було укладено договір поруки №0116/12, згідно умов якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК"(Боржником) його зобов'язань перед Кредитором, які виникають із п.п.1.1., 4.2., 7.1. договору поставки №166 від 16.01.12р.

Згідно п. 2.2. договору поруки, Поручитель зобов'язаний у 3-хденний строк з моменту отримання повідомлення Кредитора виконати вимоги Кредитора за вказаним договором шляхом перерахування суми вимоги на рахунок Кредитора вказаному у повідомленні.

10.05.12р. Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" вимогу про виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" за договором поставки №166 від 16.01.12р.

Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Вищевикладене зумовило звернення Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.554 Цивільного кодексу України. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" по оплаті вартості отриманого товару, наявність договору поруки №0116/12 укладеного між Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" у якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" за договором поставки №166 від 16.01.12р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" вартості поставленого товару в сумі 880950,60грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 19911,90грн., розрахованої за період з 29.03.12р. по 23.05.12р.(55 днів прострочення) обрахованої із суми заборгованості у розмірі 880950,60грн. та штрафу у сумі 88095,06грн. -10% від вартості неоплаченої партії товару.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 19857,49грн.

Оскільки судом встановлено наявність порушення строків оплати товару, а п.7.1. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, винна сторона сплачує зокрема штраф 10% від вартості кожної неоплаченої партії товару, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 88095,06грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача та 40%річних у розмірі 53098,39грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, та те, що п.7.1. договору передбачено 40% річних від простроченої суми платежу, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 40%річних у розмірі 53098,39грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 880950,60грн., пені у розмірі 19857,49грн., штрафу у розмірі 88095,06грн., та 40%річних у розмірі 53098,39грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 20840,03грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ БЛОК" (02156, м.Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37782427) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО"(65101, м. Одеса, вул. 25-Чапаївської дивізії, 6-В, код ЄДРПОУ 34253750) на користь Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 19201066) суму основного боргу у розмірі 880950(вісімсот вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят)грн.60коп., пеню у розмірі 19857(дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім)грн.49коп., штраф у розмірі 88095(вісімдесят вісім тисяч дев'яносто п'ять)грн.06коп., 40%річних у розмірі 53098(п'ятдесят три тисячі дев'яносто вісім)грн.39коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 20840(двадцять тисяч вісімсот сорок)грн.03коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.08.12р.

Суддя Гут С.Ф.