Ухвала

від 19.06.2012 по справі 22-ц/1590/5809/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

Кононенко Н.А.

при секретарі Тьосовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012 року,

встановила :

30 січня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що 01 червня 2001 року він разом з ОСОБА_5 створили TOB з іноземною інвестицією «Автолюкс-центр», код ЄДРПОУ: 31501988.

Згідно п. 3.1 статуту товариства, статутний фонд товариства встановлювався у розмірі 1227035 грн. 44 коп.

Відповідно до п. 3.2 статуту TOB «Автолюкс-центр» розмір та склад вкладів та розмір часток учасників є наступним : ОСОБА_5 - 50% статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів, ОСОБА_2 - 50% статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів, вексель (залік) на 3700 німецьких марок, що становить 26707 грн. та 167191, 06 німецьких марок, що становить 1188328 грн. 44 коп. у вигляді майнових коштів, а саме обладнання, зазначеного у списку обладнання, внесеного ОСОБА_2 до статутного капіталу TOB «Автолюкс-центр».

Свій внесок до статутного фонду підприємства ОСОБА_2 вніс у вигляді іноземної інвестиції, яку він зареєстрував в Україні у встановленому законом порядку.

До іноземної інвестиції ОСОБА_2 входили збірно-розбірні конструкції станцій технічного обслуговування та магазинів для торгівлі автозапчастинами, а також обладнання для них. З цих конструкцій та обладнання були побудовані нежитлові будівлі магазинів автозапчастин та автомобільних аксесуарів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а також за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з вказаним, ОСОБА_2 вважав, що він повністю виконав своє зобов'язання щодо внеску грошових коштів та обладнання до статутного фонду TOB «Автолюкс-центр».

Головуючий у першій інстанції - Рева С.В. Справа № 22-ц/1590/5809/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 30

14 квітня 2005 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_7 на представництво інтересів у діяльності товариства, довіреність передбачала можливість укладення угод по відчуженню частки ОСОБА_2 у статутному капіталі TOB «Автолюкс-центр».

08 вересня 2006 року ОСОБА_7 від імені ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Автолюкс-центр». Згідно договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_8 купила - 99,51 % часток у статутному капіталі TOB з іноземною інвестицією «Автолюкс-центр», що в грошовому еквіваленті складає 1221035 грн. 44 коп.

Згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_8 1221040 грн., які ОСОБА_2 не передала, про вчинення вказаної угоди ОСОБА_7 не повідомила ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_7 причинила йому матеріальні збитки, у зв'язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_7 на свою користь матеріальні збитки у розмірі 1221040 грн. з урахуванням інфляції за весь час прострочення у розмірі 1221040 грн., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 194797 грн. 70 коп., а всього 2636877 грн. 70 коп., а також судові витрати.

Крім того, ОСОБА_2 просив суд поновити йому строк для звернення до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а саме: 08 червня 2011 року рішенням Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 з 01 жовтня 2003 року визнаний недієздатним внаслідок того, що він весь цей період страждає стійким психічним захворюванням. Через свою хворобу ОСОБА_2 не міг давати об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та приймати адекватні рішення.

ОСОБА_9 став опікуном ОСОБА_2 лише 09 серпня 2010 року, після винесення Київським районним судом м. Одеси відповідного рішення. Опікун ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом в межах трирічного строку, а тому вважав, що строк позовної давності може бут поновлений судом.

В судовому засіданні:

- представник позивача позов підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові;

- представник відповідачки ОСОБА_7 позов не визнав, вважав, що обов'язок передати ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1221040 грн., який мав виникнути у ОСОБА_7 на підставі довіреності від 14 травня 2005 року та договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, не виник у неї у зв'язку з недійсністю зазначених правочинів з моменту їх вчинення та відповідно не існує на час звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_7 стверджував суду, що ОСОБА_7 повернула вказані грошові кошти ОСОБА_2, однак ніяких документів суду не надав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012 року поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду з позовом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2636877 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 3219 грн. в рахунок відшкодування судового збору, а всього 2640096 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи; порушення судом норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 01 червня 2001 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 створили TOB з іноземною інвестицією «Автолюкс-центр», код ЄДРПОУ: 31501988. Згідно п. 3.1 статуту товариства, статутний фонд товариства встановлювався у розмірі 1227035 грн. 44 коп. (а.с. 7-17).

14 квітня 2005 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_7 на представництво інтересів у діяльності товариства, довіреність передбачала можливість укладення угод по відчуженню частки ОСОБА_2 у статутному капіталі TOB «Автолюкс-центр» (а.с. 18).

08 вересня 2006 року ОСОБА_7 від імені ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Автолюкс-центр».

Згідно договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_8 купила - 99,51 % часток у статутному капіталі TOB з іноземною інвестицією «Автолюкс-центр», що в грошовому еквіваленті складає 1221035 грн. 44 коп. (а.с. 19-20).

Однак, ОСОБА_7 не віддала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1221035 грн. 44 коп., у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

На підставі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2011 року (яке набрало законної сили), ОСОБА_2 визнаний недієздатним з 01 жовтня 2003 року (а.с. 21-24).

09 серпня 2010 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (яке набрало законної сили), над ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена опіка, опікуном ОСОБА_2 призначений ОСОБА_9 (а.с. 25-28).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2012 року опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_9 звернувся до суду з даним позовом.

У зв'язку з вказаним, суд першої інстанції вважав, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, так як суд вважав, що ОСОБА_2 не міг звернутись до суду із даним позовом внаслідок своєї хвороби, а ОСОБА_9 не міг звернутись до суду з позовом, оскільки він став опікуном ОСОБА_2 лише у 2010 році.

З урахуванням вказаного і на підставі ч. 1 ст. 73 ЦПК України, районний суд вірно зауважив, що слід поновити ОСОБА_9 (який діє в інтересах ОСОБА_2) процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.

На підставі ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно ст. 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний :

1. повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2. після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3. негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

На підставі п. 3.2 договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_8 1221040 грн., однак вказані грошові кошти ОСОБА_2 не передала, про вчинення угоди купівлі-продажу частки ОСОБА_2 у статутному капіталі, ОСОБА_7 не повідомила ОСОБА_2, хоча відповідно до ст. 1006 ЦК України, ОСОБА_7 зобов'язана була повідомити ОСОБА_2 про вчинення угоди купівлі-продажу його частки, а також ОСОБА_3 зобов'язана була негайно передати ОСОБА_2 все одержане у зв'язку з виконанням доручення, а саме грошові кошти.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 4 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В результаті неналежного виконання ОСОБА_7 зобов'язань повіреного ОСОБА_2, яке виражається в тому, що ОСОБА_7 не передала грошові кошти, отримані від відчуження частки ОСОБА_2, у статутному капіталі своєму довірителю, суд вважав, що позивачу дійсно завдані матеріальні збитки у розмірі 1221040 грн., які на думку суду підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2

Відносно позовних вимог позивача стосовно стягнення з відповідачки суми інфляції та 3 % річних, суд першої інстанції правомірно зауважив, що вищевказані вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що до нинішнього часу ОСОБА_7 не повернула ОСОБА_2 грошові кошти, отримані від відчуження частки у статутному капіталі, необхідно стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми з наступних розрахунків:

Індекс інфляції за весь час прострочення складає : 1,02 х 1,026 х 1,018 х 1, 009 (індекси за 2006 рік) х 1, 66 (індекс за 2007 рік) х 1, 223 (індекс за 2008 рік) х 1, 123 (індекс за 2009 рік) х 1, 091 (індекс за 2010 рік) х 1,064 ( індекс за 2011 рік) = 2,00.

Розмір індексу інфляції за період прострочення складає:

(1221040 помножити на 2,00 відняти 1221040 = 1221040)

Таким чином, розмір індексу інфляції за період прострочення складає 1221040 грн.

3 % річних від простроченої суми складають 194797 грн. 70 коп., виходячи з наступного розрахунку :

1221040 помножити на (кількість прострочених днів) помножити на 0,03 поділити на 365 (днів) = 194797, 70.

На підставі вищевказаного, слід стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2636877 гривень 70 копійок, виходячи з наступного розрахунку :

(1221040 + 1221040 +194797, 70 =2636877,70).

При цьому, суд першої інстанції правомірно критично оцінив заперечення представника відповідача проти задоволення позову, оскільки вважав, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15 липня 2011 року визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 08 червня 2006 року, рішення набрало законної сили, але фактично вказаним рішенням застосована реституція, відповідно до якої сторони зобов'язані повернути одна одній все отримане по вказаному договорі, а на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2006 року ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_2, отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 1221035 грн., які повинна була негайно передати довірителю, тобто ОСОБА_2, однак вказані кошти вона не повернула.

Також, суд першої інстанції вірно вказав, що представник відповідачки ОСОБА_7 не надав суду будь-яких документів, які б підтвердили передачу грошових коштів.

Крім того, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, незалежно від наявних інших судових спорів, вимоги ст. 1006 ЦК України повинні бути виконані, тобто ОСОБА_7 зобов'язана була негайно передати довірителю, тобто ОСОБА_2, вказані кошти.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія вважає, що вищевказаний позов є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Також, згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

Судова колегія вважає, що відповідачка та її представник не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко