Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2н-776/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2н-776 /12р.

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу

13 серпня 2012 року м. Луганськ

Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши заяву ПАТ «Луганськгаз»в особі філії Луганське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми боргу за надання послуг з газопостачання з ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник в особі начальника Луганського МРУЕГГ ПАТ «Луганськгаз» Максимчука М.М. звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив видати судовий наказ та стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Луганськгаз»в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства суму боргу за надання послуг з газопостачання за період з 01.04.2006 року по 01.07.2012 року в розмірі 16016,09 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн.

Розглянувши надані матеріали, вважаю за необхідне відмовити у прийнятті заяви з наступних підстав.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»(далі Пленум ВССУ № 14 від 23.12.2011 р.), якщо із доданих документів вбачається пропуск строку позовної давності, така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні ( ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 23.12.2011 р., ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Таким чином, у зв'язку з тим, що із наданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості з газопостачання за період з 01.04.2006 року по 01.07.2012 року не може бути визнана судом безспірною та, як наслідок цього, не підлягає розгляду в порядку наказного провадження у зв'язку із наявністю спору про право.

Приймаючи рішення про неможливість часткового задоволення вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу, суд не знаходить підстав для застосування норм ч. 5 ст. 100 ЦПК України щодо можливості постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки норми даної статті не можуть бути застосовані при наявності спору про право.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 23.12.2011 р., наявність спору про право (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Крім того, згідно п. 13 вищезазначеної Постанови Пленуму, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як вбачається із заяви та доданих до неї матеріалів, заявником не надано відповідних рішень стосовно затвердження тарифів на послуги з газопостачання, договору про надання особі таких послуг, а також документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Дана обставина позбавляє суд можливості зробити однозначний та безспірний висновок щодо виникнення у заявника права вимоги за судовим наказом та відсутності спору про право.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, cуддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

За таких обставин, cуддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, та роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви ПАТ «Луганськгаз»в особі філії Луганське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми боргу за надання послуг з газопостачання з ОСОБА_1.

Роз'яснити заявнику право на звернення до суду у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.Ю. Золотарьов