Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а/1770/2637/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2637/2012

31 липня 2012 року 14год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Стах Руслан Геннадійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_4 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005261740, № 0005211740, № 0005201740 від 17.05.2012 року ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05. 2012 року № 0005261740, № 0005211740 та № 0005201740.

Усною ухвалою суду від 31 липня 2012 року, враховуючи згоду представника позивача, було замінено первинного відповідача - Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію, належним відповідачем - Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України - Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України - Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України - Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, для встановлення доведення нікчемності правочину вчинених між ТОВ "Сервістрейд плюс" та ПП ОСОБА_4 податковий орган зобов'язаний був встановити, які саме конституційних прав і свобод людини і громадянина порушує вказаний договір, яке саме майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади знищується чи пошкоджується в результаті вчинення вказаного правочину або чим незаконне заволодівають сторони в результаті вчинення правочину. Як свідчить акт перевірки вказані обставини під час проведення перевірки встановлено не було, таким чином висновки Дубенської ОДПІ являються лише голослівними домислами, що не підтверджуються доказово. Посилання Дубенської МДПІ на відсутність в ТОВ "Сервістрейд плюс" адміністративних, трудових та виробничих потужностей необхідних для здійснення підприємницької діяльності не може слугувати доказом нікчемності правочинів, так як Цивільний кодексу України та Господарським кодексом України не виставляється таких обов'язкових умов. Посилання на наявність кримінальної справи по ч. 1,3 ст. 358 Кримінального кодексу України не може слугувати доказом наявності будь-якого суспільно шкідливого умислу ТОВ "Сервістрейд плюс" та ПП ОСОБА_4 при вчиненні правочинів. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. На підтвердження понесених витрат під час проведення перевірки позивачем було надано для ревізорів Дубенської ОДПІ наступні документи: договір купівлі-продажу № 9 від 05.05.2011 р.; видаткова накладна № 7 від 05.05.2011 р. на придбання каменю бутового вартістю 38014,20 грн. в т.ч. ПДВ 6335,70 грн., акт № 7 від 05.05.2011 р. прийому-передачі продукції від 05.05.2011 р., видаткова накладна № 8 від 06.05.2011 р. на суму 30801,60 грн. в т.ч. ПДВ 5133,60 грн. видаткова накладна № 10 від 11.05.2010 р. на суму 93955,68 грн. в т.ч. ПДВ 15659,28 грн., акт № 10 від 11.05.2011 р. приймання передачі продукції. Факт оплати підтверджується прибутковими ордерами на загальну суму 168014,2 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. На підтвердження сформованого податкового кредиту ТОВ "Сервістрейд Плюс" було виписано для позивача податкові накладні № 07 від 05.05.2011 р. на суму 38014,20 грн. в т.ч. ПДВ 6335,70 грн., № 08 від 06.05.2011 р. на суму 30801,60 грн. в т.ч. ПДВ 5133,60 грн., № 10 від 11.05.2011 р. на суму 93955,68 грн. в т.ч. ПДВ 15659,28 грн. Вищеописані первинні документи за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., а податкові накладні вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. На момент вчинення господарських операцій відомості про ТОВ "Сервістрейд Плюс" знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як наслідок, відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 р. такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, ТОВ "Сервістрейд Плюс" було зареєстроване платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 100315253 від 20.12.2010 р. Таким чином, на момент вчинення господарських операцій ТОВ "Сервістрейд Плюс" володіло право та дієздатністю необхідною для виконання взятих перед позивачем зобов'язань по поставці товарно-матеріальних цінностей та виписання первинних документів і податкових накладних. Товарно-матеріальні цінності придбанні в ТОВ "Сервістрейд Плюс" були повністю використані позивачем при здійсненні господарської діяльності по будівництву та ремонту доріг. Таким чином, доводи податкового органу щодо нікчемності правочину між ПП ОСОБА_4 та ТОВ "Сервістрейд Плюс" є безпідставними, як наслідок є необґрунтованим зняття витрат на суму 140012 грн. та податкового кредиту на суму 27128,58 грн.

Стосовно завищення витрат на суму 17471 грн. за 2011 р. то слід зазначити, що в порушення п. 3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами № 1003 від 24.12.2010 р. зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за № 70/18808 Дубенська ОДПІ встановивши відсутність первинних документів не зазначає інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Таким чином, твердження про завищення витрат на суму 17471 грн. є необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково звернув увагу на те, що Позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_5, а тому застосування штрафної санкції за подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не повному обсязі є безпідставним. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених в письмовому заперечені на позовну заяву. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Дубенською ОДПІ проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.04. 2010 року по 31.12. 2011 року, про що складено акт № 49/17-38/НОМЕР_4 від 06.04. 2012 року (а.с. 22-54).

На підставі матеріалів перевірки 17 травня 2012 року Дубенкою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005261740, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., № 0005201740, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27174,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 6793,50 грн. та № 0005211740, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 24513,70 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 6128,43 грн. (а.с. 7, 8, 9).

Донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування у податковому повідомленні рішенні № 0005211740 пов'язане з тим, що як зазначено у п. 2.2.4. акта перевірки до складу валових витрат Позивача за 2011 рік не прийнято витрати в сумі 157483,00 грн., як такі, що визначені без документів, що підтверджують фактично понесені витрати та сплачені згідно фіктивних угод, а саме:

- в сумі 17471,00 грн. витрати не підтверджені первинними документами;

- в сумі 140012,00 грн. кошти сплачені ТОВ "Сервістрейд Плюс", угоди по якій визнано фіктивними.

Судом також встановлено, що Позивач з 10.05. 2006 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОО № 917435 від 10.05. 2006 року, перебуває на обліку як платник податків у Дубенській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Відповідачем видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100143591 від 07.10. 2008 року. Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 визначено вид діяльності - будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах.

Щодо суми 140012,00 грн., яку Відповідач ввважає неправомірно включеною до складу витрат, яку сплачено ТОВ "Сервістрейд Плюс" згідно угод які визнано фіктивними судом встановлено наступне.

У п.п. 2.2.3. акта перевірки Відповідач зазначає, що розбіжність у валових витратах по результатам перевірки на суму 168014,20 грн. (з ПДВ) виникла в зв'язку з неправомірним включенням до складу витрат частини вартості товару, придбаного у ТОВ "Сервістрейд Плюс", код ЄДРПОУ 37360977, які не підтверджені відповідними первинними документами. Отже, враховуючи вищевикладене, взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Сервістрейд Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже угоди - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Але, дослідженими у судовому засіданні наданими Позивачем первинними документами (видаткові та податкові накладні продавця, акти прийому-передачі продукції, рахунки-фактури, квитанції з прибуткового касового ордеру, товарно-транспортні накладні) по кожній із зазначених на 15 сторінці Акта перевірки господарських операцій по ТОВ "Сервістрейд Плюс", а також договорами, по яких Позивачем здійснювалась закупівля та реалізація товарів, підтверджується реальний характер зазначених операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача та участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки Відповідача, зазначені в Акті перевірки Позивача, інформація та матеріали щодо встановлення нікчемних правочинів від ДПІ в Обухівському р-ні Київської області, а саме лист "Про надання інформації та матеріалів щодо встановлення нікчемних правочинів" (вх. № 1040/7 від 17.11. 2011 р.) та акт № 2173/231/37360977 від 07.11. 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сервістрейд Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за травень 2011 року, про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між Позивачем та ТОВ "Сервістрейд Плюс".

Однак, доводи та висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки щодо наявності підстав для зменшення валових витрат по господарських операціях з ТОВ "Сервістрейд Плюс", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях Відповідача.

Судом встановлено, що ТОВ "Сервістрейд Плюс" на момент здійснення господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 100315253 від 20.12. 2010 р. (а.с. 87).

Обставини, щодо товарності господарських операцій та наявності у ТОВ "Сервістрейд Плюс" ресурсів та виробничих потужностей для виконання зазначених господарських операцій з поставки Позивачу щебеню, каменю та суміші асфальтобетону підтверджуються дослідженими судом видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі продукції, рахунками-фактурами та квитанціями з прибуткового касового ордеру (а.с. 62-86).

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Сервістрейд Плюс" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ "Сервістрейд Плюс" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "Сервістрейд Плюс" є такими, що ґрунтуються на припущеннях Відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Стосовно заниження витрат протягом 2011 р. на суму 17471 грн. у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів, то суду слід зазначити наступне.

Так на підтвердження факту понесення витрат позивачем було надано договір № 1 від 01.03. 2011 р. згідно умов якого Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Виконавець зобов'язується надати послугу (надалі "робота") автонавантажувача F.YALE марка ВКS тип VDP-50SB, серійний номер НОМЕР_8, 1972 р. під час механізованих робіт пов'язаних з розбиранням та наступним влаштуванням асфальтобетонного покриття, бортових каменів. Вартість однієї мотогодини роботи 500 грн. без ПДВ та акти наданих послуг (виконаних робіт) від 30.04.2011 р. на суму 10000 грн. та від 31.05.2011 р. на суму 7500 грн. (а.с. 121-125).

Оплата проведена в повному обсязі готівковим розрахунком, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 4 від 04.05. 2011 р. та № 5 від 02.06. 2011 р. (а.с. 126). Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" № 996-XIV від 16.07. 1999 р. і підстави для їх неврахування відсутні.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що Відповідачем неправомірно не прийнято до складу валових витрат Позивача за 2011 р. витрати у сумі 157483,00 грн., як такі, що визначені без документів, що підтверджують фактично понесені витрати та сплачені згідно фіктивних угод.

Відтак, наведений на 18 сторінці акта перевірки розрахунок донарахованої суми податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 24513,7 грн. є неправомірним, а збільшення суми грошового зобов'язання Позивача за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на суму 30642,13 грн. у оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0005211740 від 17 травня 2012 року - протиправним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0005201740 від 17.05. 2012 року, то суду слід зазначити наступне.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Сервістрейд Плюс" товарно-матеріальних цінностей. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ТОВ "Сервістрейд Плюс", висновків, викладених у акті перевірки від 07.11. 2011 року за № 2173/231/37360977, проведеної ДПІ у Обухівському районі Київської області, щодо контрагента позивача - ТОВ "Сервістрейд Плюс". Зокрема, у акті перевірки від 07.11. 2011 року за № 2173/231/37360977, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що ТОВ "Сервістрейд Плюс" за юридичною адресою (087702, м. Обухів, вул. Малишка, 1) не значиться, про що ВПМ ДПІ в Обухівському районі складена довідка за № 308 від 12.05. 2011 р. про встановлення місцезнаходження платника податків. 01.06. 2011р. внесено відомості до ЄДР щодо відсутності юридичної особи за юридичною адресою. 02.06. 2011 р. ДПІ в Обухівському районі винесено рішення за № 24 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.06. 2011р. Засновниками ТОВ "Сервістрейд Плюс" є ОСОБА_6 (код НОМЕР_5) та ОСОБА_7 (код НОМЕР_6). Інформація про загальну кількість працюючих на підприємстві в 2011 році відсутня, оскільки звітність за формою 1-ДФ платником не подавалась. З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Сервістрейд Плюс" здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Сервістрейд плюс", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Сервістрейд плюс" та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, враховуючи вищевикладене, взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Сервістрейд Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже угоди - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З акту перевірки вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Сервістрейд плюс" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, ТОВ "Сервістрейд плюс" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100315253, індивідуальний податковий номер 373609710167, видане 20.12. 2010 року ДПІ в Обухівському районі Київської області (а.с. 87). Як вбачається із акту перевірки, вказане свідоцтво анульоване 02 червня 2011 року за ініціативою податкового органу, тобто за спливом тривалого часу після правочинів із позивачем.

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Сервістрейд плюс" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сервістрейд плюс" 05 травня 2011 року було укладено Договір № 9. За даним договором, ФОП ОСОБА_4, що іменується в подальшому "Покупець" та ТОВ "Сервістрейд плюс", що іменується в подальшому "Продавець", уклали цей договір про наступне. "Продавець" зобов'язується продати, а "Покупець" прийняти і оплатити продукцію зазначену в акті прийому передачі, який є невід'ємною частиною до даного договору, на умовах, викладених у даному договорі (а.с. 58-61).

На виконання Договору № 9 від 05 травня 2011 року, ТОВ "Сервістрейд плюс" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 162771,48 грн. у тому числі ПДВ - 27128,58 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковими накладними: № 7 від 05.05. 2011 року на загальну суму 38014,20 грн., у т.ч. ПДВ - 6335,70 грн.; № 8 від 06.05. 2011 року на загальну суму 30801,60 грн., у т.ч. ПДВ - 5133,60 грн. та № 10 від 11 травня 2011 року на загальну суму 93955,68 грн., у т.ч. ПДВ - 15659,28 грн.;

- податковими накладними: № 7 від 05.05. 2011 року на загальну суму 38014,20 грн., у т.ч. ПДВ - 6335,70 грн.; № 8 від 06.05. 2011 року на загальну суму 30801,60 грн., у т.ч. ПДВ - 5133,60 грн. та № 10 від 11 травня 2011 року на загальну суму 93955,68 грн., у т.ч. ПДВ - 15659,28 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року (а.с. 62, 63, 64, 66, 69, 71).

Придбані матеріальні цінності були отримані позивачем, що оформлено актами прийому - передачі продукції: № 7 від 05.05. 2011 року на загальну суму 38014,20 грн., у т.ч. ПДВ -6335,70 грн.; № 8 від 06.05. 2011 року на загальну суму 30801,60 грн., у т.ч. ПДВ -5133,60 грн. та № 10 від 11 травня 2011 року на загальну суму 93955,68 грн., у т.ч. ПДВ -15659,28 грн. (а.с. 67, 70, 72).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с. 73-76).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Сервістрейд плюс" відбувалося автотранспортом контрагента, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 77-86).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Сервістрейд плюс" бортового каменю, щебеня, асфальтобетонної суміші та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами та поясненнями позивача. Так, між позивачем та Радивилівською міською радою було укладено договори підряду з капітального ремонту дорожнього покриття частини вулиць І. Франка та О. Невського в м. Радивилів. Для виконання вказаних робіт, було використано придбані товарно-матеріальні цінності, рух (надходження та списання) яких підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року та підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 88-120).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Сервістрейд Плюс" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Посилання податкового органу на обставини щодо підписання податкових накладних виписаних ТОВ "Сервістрейд Плюс" не уповноваженою особою є безпідставними та відхиляються судом, оскільки не підтверджені жодним письмовим доказом.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Сервістрейд Плюс", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Сервістрейд Плюс", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Сервістрейд Плюс". Такі, висновки базуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Дубенською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сервістрейд Плюс" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0005201740 від 17 травня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ № 0005201740 від 17 травня 2012 року суду слід зазначити наступне.

Так, на 20-тій сторінці акту перевірки зазначено, що проведеною вибірковою перевіркою порядку заповнення Ф-1ДФ встановлено порушення розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12. 2010 р. № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01. 2011р. № 46/18784, ст. 51, пп. "б" п.п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12. 2010р. (із змінами і доповненнями), а саме подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі:

- не включено до поданого за 2 кв. 2011 р. суми нарахованих та виплачених доходів ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_7) в сумі 353869,65 грн.

Так, відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 1.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12. 2010 року № 1020, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. Податковий агент - це юридична особа (її відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника цього податку.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем.

На думку податкового органу позивачем подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ не в повному обсязі, а саме не повідомлено державну податкову інспекцію про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, для неутримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб суб'єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Із матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_5 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності (а.с. 133).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0005261740 від 17 травня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0005261740, № 0005201740 та № 0005211740 від 17 травня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 651 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 8049 від 26.06. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0005261740, № 0005211740, № 0005201740 від 17.05. 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.