Постанова

від 26.07.2012 по справі 2466/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2012 р. № 2-а- 2466/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Горшкова О.О.

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В. за участю представника позивача - Крутько Т.М., представника відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ОПТРОН" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК ОПТРОН»(далі -ТОВ «ТПК ОПТРОН») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0000392302 на загальну суму 103 873 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентами -Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Асавир»(далі -ТОВ «Техно-Асавир») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтинг Плюс»(далі -ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»).Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс».

Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатами перевірок контрагентів, а саме: Акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.04.2011 року № 547/23-03-05/36457640 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки TOB "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 р. по 31.12.2010 року»; Довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.2011 року №702/15-05-14/37093545 про результати перевірки ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року; Актів перевірок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період лютий, березень, квітень, травень 2011 року (від 17.06.2011 року №1290/15-05-14/37093546, від 30.06.2011 року №1483/15-05-14/37093546, від 07.11.2011 року №214/23-03-05/37093546); Актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «АГРО-СИНЕРГЕТИКА»їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2011 року (від13.09.2011 року №11/23-02-09, від 07.10.2011 року №60/23-03-05/37093546); Актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків -контрагентами за період серпень 2011 року, вересень, жовтень 2011 року (від 21.10.2011 року №114/23-03-05/37093546, від 13.12.2011 року №250/23-03-05/37093546) була встановлена неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій вище зазначеними контрагентами.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даним суб'єктом господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ТОВ «ТПК ОПТРОН»не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відповідач вказує, що оскільки законодавством визначено, що платником податку є саме та особа, яка зобов'язана здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, то до складу податкового кредиту можуть бути включені лише ті суми податку, які не лише сплачені покупцем у ціні товару (робіт, послуг), а й сплачені постачальниками безпосередньо до бюджету, а як передумова -включені ним до складу податкових зобов'язань.

Таким чином, оскільки відсутні докази сплати до бюджету контрагентами позивача сум ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних, а отже -і права на відшкодування податку з бюджету.

Ухвалою суду від 19.06.2012 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача -Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Московському районі м. Харкова).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, у період з 03.02.2012 року по 09.02.2012 року співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТПК ОПТРОН»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено Акт №12/23/33819070 від 10.02.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР), п. 198.3, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91591 грн.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0000392302 на загальну суму 103 873 грн., у т.ч. за основним платежем 91 591грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -12 282 грн. 00 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами -ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР )в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТПК ОПТРОН»у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс».

Так, 01.09.2009 року між ТОВ «Техно-Асавир»(Постачальник) та ТОВ «ТПК ОПТРОН»(Покупець) укладено Договір поставки товару № 15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується придбати та передати у власність Покупця трубопроводу арматуру, електрообладнання, інші виробничі товари та матеріали. Асортимент товару обговорюється сторонами у вказується у рахунку-фактурі на кожну партію (т. 1 а.с.143) Додатковою угодою № 1 від 31.12.2009 року, дію Договору було продовжено до 31.12.2010 року (т. 1 а.с.143-144)

Факт отримання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-02001 від 01.02.2010 року на загальну суму 23443,20 грн. (у т.ч. ПДВ 3907,20 грн.), № РН-0310від 10.03.2010 року на загальну суму 36504,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3084,00 грн.), № РН-04140 від 14.04.2010 року на загальну суму 10677,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1779,50 грн.), № РН-05600 від 06.05.2010 року на загальну суму 10020,90 грн. (у т.ч. ПДВ 1670,15 грн.), № РН-06400 від 04.06.2010 року на загальну суму 23538,72 грн. (у т.ч. ПДВ 3923,12 грн.), № РН-07100 від 01.07.2010 року на загальну суму 18007,50 грн. (у т.ч. ПДВ 3001,25 грн.), № РН-08012 від 12.08.2010 року на загальну суму 30376,0 грн. (у т.ч. ПДВ 5062,67 грн.), № РН-09010 від 10.09.2010 року на загальну суму 13620,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2270,00 грн.), № РН-11003 від 03.11.2010 року на загальну суму 8354,14 грн. (у т.ч. ПДВ 1394,19 грн.) та відповідними рахунками-фактурами №ТА-02001 від 01.02.2010 року, №ТА-03010 від 10.03.2010 року, №ТА-04014 від 14.04.2010 року, №ТА-05060 від 06.05.2010 року, №ТА-06040 від 04.06.2010 року, №ТА-07010 від 01.07.2010 року, №ТА-08120 від 12.08.2010 року, №ТА-09100 від 10.09.2010 року, №ТА-110300 від 03.11.2010 року (т. 1 а.с.145-145а, 147-148, 150-151, 153-154, 156-157, 159-159а, 160-161, 163-164).

Крім того, 01.12.2010 року між ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»(Постачальник) та ТОВ «ТПК ОПТРОН»(Покупець) укладено Договір поставки товару № 15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується придбати та передати у власність Покупця трубопроводу арматуру, електрообладнання, інші виробничі товари та матеріали. Асортимент товару обговорюється сторонами у вказується у рахунку-фактурі на кожну партію (т. 1 а.с.78)

Факт отримання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №002 від 02.12.2010 року на загальну суму 26044,80 грн. (у т.ч. ПДВ 7340,80 грн.), №015 від 10.01.2011 року на загальну суму 23568,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3928,00 грн.), №099 від 03.02.2011 року на загальну суму 23533,70 грн. (у т.ч. ПДВ 4088,95 грн.), №150 від 02.03.2011 року на загальну суму 37083,90 грн. (у т.ч. ПДВ 6180,65 грн.), №203 від 01.04.2011 року на загальну суму 29926,80 грн. (у т.ч. ПДВ 4987,80 грн.), №302 від 05.05.2011 року на загальну суму 61761,60 грн. (у т.ч. ПДВ 10293,60 грн.), №392 від 01.06.2011 року на загальну суму 77931,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12988,50 грн.), №411 від 04.07.2011 року на загальну суму 54342,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9057,00 грн.), №510 від 01.08.2011 року на загальну суму 16854,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2809,00 грн.), №710 від 01.09.2011 року на загальну суму 22946,40 грн. (у т.ч. ПДВ 3824,40 грн.) та відповідними рахунками-фактурами №002 від 02.12.2010 року, №017 від 10.01.2011 року, №311 від 03.02.2011 року, №401 від 02.03.2011 року, № 515 від 04.04.2011 року, № 605 від 05.05.2011 року, №697 від 01.06.2011 року, №725 від 04.07.2011 року, №796 від 01.08.2011 року, №833 від 01.09.2011 року (т. 1 а.с.80-81, 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102)

Вартість виконаних робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень та виписок із розрахункових рахунків банку (т. 1а.с.103-129,168-184)

Суд зазначає, що згідно із умовами вищезазначених Договорів (п. 5.1) відвантаження товару здійснюється за рахунок Покупця та самовивозом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження факту перевезення придбаного товару ТОВ «ТПК ОПТРОН»було надано копії товарно-транспортних накладних.

Наявність на підприємстві транспортних засобів підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу -автомобіля БМВ 316 д.р.н. 069 09 ХА, який перебуває у приватній власності директора ТОВ «ТПК ОПТРОН»- гр. ОСОБА_2 та використовується під час зайняття господарської діяльності.

Транспортування придбаного у контрагентів товару було здійснено особисто директором ТОВ «ТПК ОПТРОН»гр. ОСОБА_2, про що свідчать товарно-транспортні накладні.

Також суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом -Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Позивачем під час розгляду справи було надано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Наявність у підприємства складських приміщень, підтверджується наданими позивачем копіями технічних паспортів на квартиру, яка розташована за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 193. кв. 28 та перебуває у приватній власності директора ТОВ «ТПК ОПТРОН»- гр. ОСОБА_2 та згідно із установчими документами підприємства, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій є місцезнаходженням ТОВ «ТПК ОПТРОН».

Суд зазначає, що як було встановлено під час розгляду справи, відсутність необхідності орендування або придбання ТОВ «ТПК ОПТРОН»як вантажних автомобілів, так і складських приміщень, обумовлена малою масою та невеликими габаритами реалізованого товару.

Факт оприбуткування підприємством придбаного у контрагентів - ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»товарів підтверджується наданими позивачем відомостями бухгалтерського обліку запасів, а саме обліково-сальдовими відомостями по рахунках та картками рахунків.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи було надано копії паспортів, ДСТУ та сертифікатів якості на придбаний товар.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс».

Суд зазначає, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та виписок по особових рахунках у банку.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ «ТПК ОПТРОН»та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «ТПК ОПТРОН»витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, на адресу позивача були вписані податкові накладні: ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» №7 від 02.12.2010 року, №15 від 10.01.2011 року, № 99 від 03.02.2011 року, №11 від 02.03.2011 року, № 13 від 04.04.2011 року, №11 від 05.05.2011 року, №9 від 01.06.2011 року, №22 від 04.07.2011 року, №7 від 01.08.2011 року, №5 від 01.09.2011 року; ТОВ «Техно-Асавир»№115 від 01.02.2010 року, №257 від 10.03.2010 року, №381 від 14.04.2010 року, №453 від 06.05.2010 року, №566 від 04.06.2010 року, № 656 від 01.07.2010 року, №802 від 12.08.2010 року, № 891 від 10.09.2010 року, №1093 від 03.11.2010 року.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обв"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР та ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами -ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами -ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» , не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року по справі №2а-10712/11/2070, залишеної без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року, задоволено адміністративний позов ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за наслідками якої було складено довідку від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень та квітень 2011 р., за наслідками якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011року по справі № 2-а-7797/11/2070, адміністративний позов ТОВ "Техно-Асавир" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними задоволено. Скасовано Наказ від 14.03.11 за №244 Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ Техно-Асавир (код ЄДРПОУ 36457640) винесений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірку ТОВ Техно-Асавир(код ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.09 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 07.04.11 за №547/23-03-05/36457640.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам ПК України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовими рішеннями, які набрали законну силу, було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова щодо проведення перевірок ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс», результати яких серед інших були оформлені Актами від 07.04.11 за №547/23-03-05/36457640, від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546 та Довідкою від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вище зазначеними суб'єктами господарювання такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вище зазначених актів.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами -ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс»і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ТПК ОПТРОН» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 0000392302 від 17.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ОПТРОН» (код за ЄДРПОУ 33819070, 61038, м.Харків, пр.-т. Московський, буд. 193, кв. 28) судовий збір в сумі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.