Рішення

від 14.08.2012 по справі 40/5005/5307/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.12р. Справа № 40/5005/5307/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгроорганіка", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", м.Новомосковськ

про стягнення 34 927 грн. 60 коп

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача : Перегонцев О.А. директор, наказ № 1 від 30.07.2010 року;

від відповідача : не з»явився;

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгроорганіка" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі-Відповідач) і просить стягнути 34 927 грн. 60 коп. - боргу та судовий збір.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 12.06.12р. справу було направлено за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача - м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.2А.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Відповідно до довідки державного реєстратора, станом на 20.06.2012 року юридична адреса Відповідача: 51200, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.2А (а.с.122-124).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштове повідомлення 20559679), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.09.2010 року між Позивачем (далі-Постачальник) та Відповідачем (далі-Покупець) було укладено договір поставки №450047-КР (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені даним Договором, згідно Замовлення Покупця, яке являється невід'ємною частиною Договору (далі в Договорі -Додаток №3 „Замовлення Товару"), а Покупець -прийняти його та оплатити на умовах обумовлених в Додатку №4 до даного Договору „Додаткові умови", які являються невід'ємною частиною Договору (далі в Договорі -Додаток №4 „Додаткові умови„).

Відповідно до п.7.2. Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п.6 додатку №4 до даного договору „Додаткові умови" від суми реалізованого Покупцем товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Позивачем було поставлено товар Відповідачеві на суму 117 578 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем в частині оплати за товар виконав частково та сплатив Позивачу 87 184 грн. 96 коп.

Залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем становить суму 30 393 грн. 20 коп., що також підтверджується і актом звірки розрахунків підписаного та скріпленого печатками сторін станом на 31.07.2011 року (а.с.20).

Позивач на адресу Відповідача направив претензію від 28.11.2011р. з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді не надіслав, заборгованість не оплатив.

Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем на час розгляду справи становить суму у розмірі 30 393 грн. 20 коп. доказів погашення останньої суду сторонами не надано.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у забов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до п.8.9 Договору, у випадку прострочення оплати товару Постачальник стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені за період з 27.01.2012 року по 27.07.2012 року розрахований Позивачем не вірно, однак він менше розрахованої судом суми, тому в цій частині, вказану суму заявлених позовних вимог у розмірі 1 158 грн. 42 коп. суд залишає без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ухвал господарського суду від 20.06.2012 року, 05.07.2012 року та 31.07.2012 року, Позивача було зобов»язано надати на адресу суду обґрунтований розрахунок суми 3% річних (період) та інфляційних витрат, який Позивачем так і не було надано до суду.

Оскільки Позивачем не виконано вказані вище вимоги ухвал суду, період нарахування 3% річних та інфляційних витрат визначити не можливо, тому сума інфляційних витрат та 3% річних є не обґрунтованою у зв»язку з чим суд не є зобов»язаним здійснювати обґрунтування вимог Позивача власним розрахунком, одже згадані вимоги є недоведеними належними засобами доказування з огляду на приписи ст.. 33 ГПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до платіжного доручення №338 від 15.02.2012р. (а.с.7) сплачена сума судового збору у розмірі 1 701 грн. 00 коп.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 1 609 грн. 50 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 91 грн. 50 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача на користь Позивача 30 393 грн. 20 коп. -боргу та пені у розмірі 1 158 грн. 42 коп.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на обидві стороні пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", (51200, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.2А, код ЄДРПОУ 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгроорганіка", (03065, м.Київ, вул.І.Лепсе, 10, код ЄДРПОУ 37243897) 30 393 грн. 20 коп. -боргу, 1 158 грн. 42 коп. -пені та 1 453 грн. 93 коп . - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгроорганіка", (03065, м.Київ, вул.І.Лепсе, 10, код ЄДРПОУ 37243897) зайво сплачений судовий збір в розмірі 91 грн. 50 коп., перераховане платіжним дорученням №338 від 15.02.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

14.08.2012р.