Рішення

від 06.08.2012 по справі 5011-48/6199-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/6199-2012 06.08.12

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» доПублічного акціонерного товариства «Платинум банк» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір» позивача 2. Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3. Київська міська державна адміністрація простягнення 115 851,21 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Тарапон С.С. від відповідача:Пінчук О.Л. від третьої особи 1: не з'явився від третьої особи 2: не з'явився від третьої особи 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(надалі -«Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Платинум банк»(надалі -«Банк») про стягнення 115 851,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р. позивач передав у тимчасове користування місця для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 111 868,92 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 908,66 грн. та 15% річних у розмірі 2 073,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. розгляд справи відкладено до 13.06.2012 р. у зв'язку із неявкою позивача, клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи з метою написання відзиву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. розгляд справи відкладено до 25.06.2012 р. у зв'язку із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір»та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 25.06.2012 р. оголошено перерву до 23.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2012 р. розгляд справи відкладено до 06.08.2012 р. у зв'язку із залученням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську державну адміністрацію.

03.08.2012 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача, за змістом яких Банк визнає основний борг в розмірі 3 309,01 грн. та просить визнати недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., а саме (рекламна вивіска, написана будинку, споруді загальною площею 7.9400 кв.м., кількість 3, місце розміщення: Солом'янський район, вул. Урицького, 35-А).

В судове засідання 06.08.2012 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2012 р. з'явився, проти задоволення позову заперечував з урахуванням наданих пояснень.

Треті особи в судове засідання 06.08.2012 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленнями про вручення поштових відправлень №20829390 від 30.07.2012 р., №20829404 від 30.07.2012 р. та №20829412 від 30.07.2012 р., які отримані уповноваженими представниками 01.08.2012 р., 03.08.2012 р. та 01.08.2012 р. відповідно.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 р. між Підприємством та Банком (розповсюджувач) укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу (надалі -«РЗ»), що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 (надалі -«Договір»), відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення рекламного засобу, а розповсюджувач використовує надане місце відповідно до умов цього Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

За змістом п. 3.2 Договору адресні програми на право тимчасового користування -це перелік місць для розміщення РЗ, на розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами , а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розповсюджувач зобов'язується до 5 числа місяця наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно п.п. 5.2.4, 5.2.5 Договору розповсюджувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування, сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

На виконання умов Договору позивачем передано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, передбачені Адресними програмами №6 від 04.07.2011 р., №10 від 07.09.2011 р., та погоджено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, відповідний договір.

Підставою позову позивачем визначено наявність у нього згідно Договору права на отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, які зазначені в адресних програмах, у розмірі 111 868,92 грн. згідно рахунків №50724 від 03.02.2012 р., №52126 від 02.03.2012 р, №53661 від 04.04.2012 р. та №53757 від 10.04.2012 р.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

17.09.2011 р. відповідачу видано дозвіл №278400-11 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами зокрема в місці за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 35-А.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 р. щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

Відповідач у своїх поясненнях вказує, що нежилі приміщення, на яких розміщено рекламу за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, належать до приватної власності, а саме власником будівлі є третя особа 1.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Полар Бір», вбачається, що згідно договору купівлі-продажу №3 від 25.10.1995 р. власником нежилих приміщень з №1 по №11, з №1 по №20, з №1 по №29, з №1 по №10 -магазин непродовольчих товарів загальною площею 914 кв.м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А є Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла ведмедиця»(правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір»), що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ №539362 від 12.06.2012 р., виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та витягом про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 21.06.2012 р.

Рекламні вивіски відповідача розташовані з обох боків нежилого приміщення, що вбачається із фотокарток, наданих третьою особою 1 та не заперечується сторонами.

Таким чином, нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, місця, на яких Підприємство згідно п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору надало Банку право розміщення рекламного засобу, є приватною, а не комунальною власністю як на момент розгляду справи, так і на момент укладання Договору.

За змістом ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Доказів того, що Підприємству належать майнові права на нежилі приміщення, на яких розміщено рекламу, або, що воно уповноважено власником на передання їх в оренду, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, невідповідність п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору ст. 761 Цивільного кодексу України, пункту 11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 р., згідно ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного пункту недійсним.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині (п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»від 14.07.2004 р. №01-8/1270, п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. №02-5/111, постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справі №32/206 та від 20.01.2004 р. у справі №8/113-2003).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заявлено клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог та недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору у даній справі є в т.ч. існування п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору, а тому з огляду на його суперечність законодавству, є підстави для визнання такого пункту недійсним в межах даної справи.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення плати за розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місці за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, у розмірі 90 245,81 грн. є безпідставною.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стосовно заборгованості у розмірі 21 623,11 грн. (111 868,92 грн. - 90 245,81 грн.) згідно рахунків №50724 від 03.02.2012 р., №52126 від 02.03.2012 р, №53661 від 04.04.2012 р. та №53757 від 10.04.2012 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення РЗ за Договором та правомірне нарахування плати за право користування місцями РЗ у період у з 01.01.2012 р. по 30.04.2012 р. у розмірі 21 623,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа наступного за звітним.

Представником відповідача було надано докази часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 18 314,10 грн., а саме копію платіжного доручення №110283634 від 29.05.2012 р. з призначенням платежу -оплата за тимчасове користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунку №53661 від 04.04.2012 р., який виставлявся позивачем.

Зазначене не заперечується представником позивача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 3 309,01 грн. (21 623,13 грн. -18 314,10 грн.), а провадження у справі в частині стягнення 18 314,10 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду (14.05.2012 р.).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 908,66 грн. та 15% річних у розмірі 2 073,63 грн., нараховані у загальний період з 06.03.2012 р. по 10.05.2012 р. по кожному рахунку окремо.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 7.2 Договору Підприємство має право застосувати до розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення орендної плати -пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої у загальний період з 06.03.2012 р. по 10.05.2012 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному рахунку окремо, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому правомірним є нарахування пені на суму 1 654,50 грн. у період з 06.04.2012 р. по 05.05.2012 р., 18 314,10 грн. у період з 08.05.2012 р. по 10.05.2012 р. та 1 654,50 грн. у період з 08.05.2012 р. по 10.05.2012 р. (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За перерахунком суду з огляду на викладене розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, складає 44,89 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 1 863,77 грн. необхідно відмовити з наведених підстав.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 2 073,63 грн., нарахованих у загальний період з 06.03.2012 р. по 10.05.2012 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному рахунку окремо.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних від простроченої суми (15%).

Суд здійснює перерахунок 15% річних з урахуванням обставин, викладених при перерахунку пені.

За перерахунком суду розмір 15% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 45,02 грн.

В іншій частині заявлених 15% річних у розмірі 2 028,61 грн. необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь Підприємства заборгованості у розмірі 3 309,01 грн., пені у розмірі 44,89 грн. та 15% річних у розмірі 45,02 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 314,10 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», а саме (рекламна вивіска, написана на будинку, споруді загальною площею 7.9400 кв.м., кількість 3, місце розміщення: Солом'янський район, вул. Урицького, 35-А).

2. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»(03680, м. Київ, вул. Амосова, 12, корп. 1; ідентифікаційний код 33936831) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 01 коп., пеню у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 89 коп., 15% річних у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 26 коп. Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 314,10 грн. припинити.

5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -10.08.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко