Постанова

від 13.08.2012 по справі 10/290

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2012 № 10/290

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача не завився;

від відповідача Случак О.О. - представник за дов б/з від 23.06.2010р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 21.06.2012р.

справа №10/290 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."

про стягнення грошових коштів

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг (далі - позивач) в липні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 96199,88 грн., неустойку в розмір 4385,75 грн., інфляційне збільшення суми боргу 372,23 грн., 3% річних -657,08 грн., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1016,15 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №10/290 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" грошові кошти: основного боргу -96 199,88 грн., неустойки - 4 385,75 грн., інфляційних втрат -372,23 грн., 3% річних -657,08 грн. та судові витрати в сумі - 1 252,15 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №10/290. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. у справі №10/290, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 13.08.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 13.08.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2007 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 806/04/2007 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання лізингодавця придбати в свою власність обладнання згідно з встановленою Лізингоодержувачем специфікацією /Екскаватор-навантажувач, 1 шт./ та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти його на умовах договору.

На виконання умов договору, позивачем було передано відповідачу Екскаватор-навантажувач у кількості 1 (один) штук, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000294 від 31.07.2007р., довіреністю серії НБВ № 689204 (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.5. договору лізингові платежі нараховуються на кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в графіку внесення платежів, що є додатком № 1 до Договору. Порядок внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний в графіку внесення платежів (п. 6.6. Договору).

Порядок розрахунків за визначеними у договорі платежами сторони погодили у розділі 6, згідно п. 6.5. лізингові платежі нараховуються на кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в графіку внесення платежів, що є додатком № 1 до даного договору. Порядок внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний в графіку внесення платежів (п. 6.6. Договору).

Згідно п. 6.8. договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові кошти в рахунок сплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна протягом строку лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, лізингоодержувач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо перерахування лізингових платежів згідно графіку їх внесення.

Так, станом на 07.07.2010р. заборгованість за користування предметом лізингу за спірним договором складає 96 199,88 грн.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 12746/12747/11-44 від 04.05.2012р. по справі № 10/290, заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором по сплаті лізингових платежів з 30 по 25 періоди, які визначені у графіку внесення платежів, що є додатком № 1 складає 96 343,24 грн. (копія висновку міститься в матеріалах справи).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення суми основної заборгованості.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що законодавство не містить приписів щодо заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відповідних доказів того, що сторонами, у своїх розрахунках використано не грошовий еквівалент, а іноземну валюту.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 12/149.

З урахуванням викладеного, як вбачається зі змісту договору, умова, передбачена законом щодо визначення ціни договору у гривнях, виконана сторонами.

Крім того, оскільки зазначене вище положення Ддоговору фінансового лізингу у даній справі узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать їм, а при укладенні Договору фінансового лізингу відповідач не заперечував проти його умов, відтак посилання скаржника на невірне нарахування розміру позовних вимог, а також, що п.п. 6.1., 6.2. та 6.4. Договору суперечать вимогам законодавства, відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.5. договору у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплату, встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,1% від поточного боргу лізингоодержувача за кожен день прострочення платежу, а лізиингоодержувач зобов'язується її оплатити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму неустойки, інфляційних та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає задоволенню в сумі 4385,75грн. неустойки. 372,23 грн. інфляційних та 657,08 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М.", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №10/290- залишити без змін.

3. Матеріали справи №10/290 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.