Постанова
від 16.08.2012 по справі 1570/3345/2012
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3345/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВААЛЬ-ЮГ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003962210 від 18.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВААЛЬ-ЮГ»(далі -ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 18.05.2012 року № 0003962210 про збільшення суми грошового зобов'язання товариства з податку на додану вартість за основним платежем на 118729 грн. та за штрафними санкціями на 23045 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Між ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»та ТОВ «Таверс»укладено договори купівлі-продажу від 01.09.2011 р. № 010911, від 01.08.2011 р. № 01/08, від 01.07.2011 р. № 01/07, від 01.06.2011 р. № 01/06 на підставі яких відбувалися відносини між вказаними сторонами та при виконанні яких ТОВ «Таверс»виписувало ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»податкові накладні.

Позивач вказує, що займається діяльністю з виготовлення реклами. Відповідно до накладних ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»отримало від ТОВ «Таверс»плівку для ламінації та інші товари для виготовлення реклами, що підтверджується відповідною первинною документацією та фотографіями, на яких відображається результат діяльності ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»від отриманого товару.

Проте, позивач зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано вищезазначені факти та не було витребувано первинну документацію ТОВ «Таверс», що підтверджує реальне здійснення господарських відносин із ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 56-65 т. 1), в яких зазначив, що фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку платника податків ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Таверс»за період червень-вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.05.2012 р. № 1378/22-1/34873487. Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 118729 грн.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ТОВ «Таверс»має ознаки «податкової ями», оскільки для здійснення господарської діяльності не має відповідної кількості персоналу, основних засобів, складських приміщень. Згідно бази даних Бест Звіт підприємство не здійснювало діяльність у періоди: січень, березень, квітень 2011 року, за періоди травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року податкова звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надавалась, що свідчить про відсутність діяльності підприємства.

Крім того, контрагентами ТОВ «Таверс»були ТОВ «Фортуна-лайн», ТОВ «Рангіроа», ПП «Світ Бабулєс», які, в свою чергу, також мають ознаки «податкових ям», а правочини, що ними укладені, мають ознаки нікчемних.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 02.02.2007 р., номер запису про державну реєстрацію - 1 556 102 0000 025532 (а.с. 136 т. 2).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 06.02.2007 р. № 25048 ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»взято на облік в органах державної податкової служби 06.02.2007 р. за № 25048 (а.с. 137 т. 2), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100024120 (іпн -348734815530) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 22.02.2007 року (а.с. 138 т. 2).

Згідно п. 2.10 акту перевірки від 03.05.2012 р. № 1378/22-1/34873487 ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»фактично здійснювало такі види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі, рекламна діяльність.

З 18.04.2012 р. по 24.04.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку платника податків ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»(код ЄДРПОУ -34873487) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Таверс»(код ЄДРПОУ -37422308) за період червень-вересень 2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 03.05.2012 р. № 1378/22-1/34873487 (а.с. 7-19 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 118729 грн., в тому числі: за червень 2011 року -26555 грн., за липень 2011 року -27047 грн., за серпень 2011 року -24959 грн., за вересень 2011 року -40168 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0003962210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 118729 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 23045 грн. (а.с. 6 т. 1).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а прийняте за результатами перевірки ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 01.06.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс»(постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 010611, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання на умовах договору передати у встановлений термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання. Кількість та вартість обладнання встановлюється п. 1.2 договору, а саме: валики, заклепки металеві, пензлики, фарба голуба, фарба сіра, кріпильний матеріал, круги обрізні, ПВХ 5мм, ПВХ прозорий, плівка біла, плівка для ламінації, плівка прозора, плівка кольорова, розчинник, скотч щільний, куточки кріпильні всього на суму 159329 грн., у т.ч. ПДВ -26554,83 грн. (а.с. 75-76 т. 1).

01.07.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс»(постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 01/07, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання на умовах договору передати у встановлений термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання. Кількість та вартість обладнання встановлюється п. 1.2 договору, а саме: плівка біла, плівка для ламінації, плівка прозора, плівка кольорова, плівка монтажна, кріпильний матеріал, куточки кріпильні, ПВХ 5мм, ПВХ прозорий, леза для обрізки пластика всього на суму 162283 грн., у т.ч. ПДВ -27047,17 грн. (а.с. 73-74 т. 1).

01.08.2011 р. між вищевказаними сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 01/08, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання на умовах договору передати у встановлений термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання. Кількість та вартість обладнання встановлюється п. 1.2 договору, а саме: плівка біла, плівка для ламінації, плівка прозора, плівка кольорова, плівка монтажна, кріпильний матеріал, куточки кріпильні, ПВХ 5мм, ПВХ прозорий, ніж для обрізки пластика, лампи в зборі всього на суму 149752 грн., у т.ч. ПДВ -24958,67 грн. (а.с. 71-72 т. 1).

01.09.2011 р. між вищевказаними сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 010911, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання на умовах договору передати у встановлений термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання. Кількість та вартість обладнання встановлюється п. 1.2 договору, а саме: плівка біла, плівка для ламінації, плівка прозора, плівка кольорова, плівка монтажна, кріпильний матеріал, куточки кріпильні, ПВХ 5мм, ПВХ прозорий, ніж для обрізки пластика, лампи в зборі, з'єднувачі для ламп всього на суму 241011 грн., в т.ч. ПДВ -40168,50 грн. (а.с. 69-70).

Згідно з розділом 5 вказаних договорів в момент фактичної поставки товару, покупцю передається накладна на товар.

Підтвердженням виконання зазначених договорів є рахунки-фактури, в яких зазначено найменування, кількість та вартість товару, видаткові накладні, податкові накладні, виписані у встановленому законом порядку (а.с. 77-150 т. 1).

Крім того, досліджуючи питання реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Таверс»судом встановлено, що ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ» реалізувало у подальшому товар, придбаний у свого контрагента ТОВ «Таверс»у період червень-вересень 2011 року.

Так, до суду надані та в матеріалах справи наявні договори доручення та договори на проведення рекламних компаній з наступними контрагентами позивача: ТОВ «Гранд-парк», ТОВ «Украина-Арт», ПП «РА Симон-СПВ», ПП «Территория М», ТОВ «Авто Груп», ПАТ «Одеса Авто», ТД «Копейка», ТОВ «ТФ «Фреш», ТОВ «Копейка Центр», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ТОВ «Латекс Одесса», які підтверджуються відповідною первинною бухгалтерською документацією: актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами, податковими накладними (а.с. 164-250 т. 1, а.с. 1-135, 176-223 т. 2).

Також на підтвердження виконання вказаних договорів ТОВ «ВААЛЬ-ЮГ»до суду надані фотографії, що відображають результат діяльності позивача та подальше реалізування придбаного у ТОВ «Таверс»товару (а.с. 151-154 т. 1).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Суд не бере до уваги довідку про відкриття рахунків ВАТ «Морський транспортний банк» від 18.11.2008 р. № 4461/01 (а.с. 139 т. 2), оскільки вона не є безперечним підтвердженням здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Таверс», а свідчить лише про наявність рахунків у позивача у національній валюті у вказаному банку.

На підтвердження оплати позивачем ТОВ «Таверс»та отримання позивачем від контрагентів грошових коштів по вищезгаданим договорам, позивачем до суду надано реєстр про рух коштів по рахункам (т.2 а.с. 227-245)

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Обґрунтовуючи законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач посилався на те, що угоди між позивачем та ТОВ «Таверс»не були направлені на настання реальних юридичних наслідків.

Разом с тим, укладення угоди без мети настання юридичних наслідків є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а може бути визнаний недійсним, відповідно до ст. 234 ЦК України лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями не наділені.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 03.05.2012 р. № 1378/22-1/34873487. Відтак, неправомірним є і твердження відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 118729 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВААЛЬ-ЮГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003962210 від 18.05.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0003962210 від 18.05.2012 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.08.2012 року.

Суддя П.П. Марин

16 серпня 2012 року.

.

Дата ухвалення рішення16.08.2012
Оприлюднено20.08.2012

Судовий реєстр по справі —1570/3345/2012

Постанова від 13.12.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Ухвала від 28.09.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Ухвала від 30.05.2012

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Марин П. П.

Постанова від 13.12.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Ухвала від 21.09.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Постанова від 16.08.2012

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Марин П. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні