Постанова

від 25.07.2012 по справі 5226/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. справа № 2а-5226/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Ємельяненко Д.Д.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Гідравліка" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма "Гідравліка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000250221 від 18.04.2012 року. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма "Гідравліка" (код ЄДРПОУ 14108712) (далі позивач) зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801070006018787 від 01.12.2006 року, взято на податковий облік до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова за №11787 від 13.03.2000 року. Як платник податку на додану вартість має свідоцтво платника ПДВ №100319997.

З 26.03.2012 року по 30.03.2012 року Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за травень - жовтень 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №236/233/14108712 від 30.03.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п.п.198.3., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 77257,80 грн. сформованого податкового кредиту, у тому числі: у травні 2011 року у сумі 7845,0 грн., у червні 2011 року у сумі 22724,80 грн., у липні 2011 року у сумі 10986,0 грн., у серпні 2011 року у сумі 5512,0 грн., у вересні 2011 року у сумі 4594,0 грн., у жовтні 2011 року у сумі 25596,0 грн.

- за період травень 2011 року - жовтень 2011 року не правомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ "Промспецконсалтинг".

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000250221 від 18.04.2012 року.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" на підставі договору поставки №7 від 04.01.2011 року. Судом встановлено, що відповідачем, основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС 09.11.2011 року отримано лист від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, яким направлено акт від 07.11.2011 року №219/23-03-05/37091549 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2011 року.

Керівнику ТОВ "Промспец консалтинг" 24.06.2011 року засобами поштового зв'язку направлено лист за №6569/10/18-023 про надання пояснень та їх документального підтвердження за травень місяць 2011 року. Даний лист було отримано 07.07.2011 року уповноваженим Кравцовим, про що свідчить поштове повідомлення. На день складання акту відповідь в повному обсязі ще не отримано.

Співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було здійснено виїзд за юридичною адресою зазначеного підприємства, та встановлено, що підприємство за адресою відсутнє.

Аналіз декларації з ПДВ за травень 2011 року свідчить, що до складу податкового кредиту ТОВ "Промспец Консалтинг" включено суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Техноспецмаркетинг", яке знаходиться на обліку у ДПІ Жовтневого району м. Харкова, має ознаки ризику та не знаходиться за юридичною адресою.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії (зокрема, в ухвалі від 26.10.2010 року по справі № К-5746/07, номер у ЄДРСР 12492841, в ухвалі від 08.07.2010 р. по справі № К-23280/07, номер у ЄДРСР 10370705, тощо) та викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Частиною 2 статті 9 вищезгаданого закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку під час перевірки перевіряючими було встановлено, що відповідно до умов вищевказаних договорів передбачено транспортування придбаних товарів від постачальника до покупця.

Однак на вимогу надати документи на підтвердження здійснення транспортування, фахівцям податкової інспекції не було надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано ані товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт відвантаження придбаних товарно матеріальних цінностей, ані подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення будівельних матеріалів, про що перевіряючими зроблено запис в акті перевірки.

Тобто, позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Вищевикладені обставини свідчать, що за період травень 2011 року діяльність "ТОВ "Промспец Консалтинг" не підтвердило жодним первинним документом щодо здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, а отже має наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: - відсутній кваліфікований персонал; - незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; - наявність в штаті тільки керівних посад; - відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: - транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, - платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; у учасників задекларованих господарських операцій відсутній спеціальний податковий статус: платник був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (у відношенні платника раніш були складені акти (довідки) перевірок, в яких зазначалось про дефекти у статусі їх контрагентів, відсутність реєстрації контрагентів як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних, тощо).

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Згідно з положенням п. 44.1 т. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, зроблено застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Враховуючи вищевикладене по ТОВ "Промспец консалтинг", відсутній факт реального вчинення господарських операцій за травень місяць 2011 року. 29.09.2011 Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС отримала лист від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, яким направлено акт від 13.09.2011 року №10/23-02/37093551 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ "Техноспецмаркетинг", ТОВ "Укрнафтохім" їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

Таким чином, єдиною метою укладених угод між ТОВ "Промспецконсалтинг" та контрагентами-покупцями, є штучне завищення вартості послуг, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у сторін договорів під час її укладання мети суперечної інтересам держави та суспільства. У разі недодержання вимоги щодо відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнано недійсним.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в мо мент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина ми першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодек су, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспіль ства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, пра вочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обу мовлені ним. За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституцій них прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізи чної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими діюче податкове законодавство пов'язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Також, суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що при проведенні перевірки Відповідач не мав права посилатися на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Оскільки стаття 75 Податкового кодексу України містить в собі чітко визначені підстави проведення документальних перевірок, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд, враховуючи приписи ст. 71 КАС України, вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Гідравліка" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 серпня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.