Постанова

від 10.08.2012 по справі 2а-16703/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/391

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

10 серпня 2012 року 09:00 № 2а-16703/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Приватного підприємства "Родос Плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 56 848 007,71 грн., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі - позивач, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства "Родос Плюс" (відповідач, ПП "Родос Плюс") про стягнення заборгованості у розмірі 56 848 007,71 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 р. суддею Амельохіним В.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18278/10/2670, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 р. суддею Амельохіним В.В. відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі № 2а-18278/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 р. суддею Амельохіним В.В. задоволено клопотання ПП "Родос Плюс" про закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією ПП "Стальфонд" та закрито провадження у справі № 2а-18278/10/2670.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. у справі № 2а-18278/10/2670 апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 р. скасовано в частині задоволення клопотання ПП "Родос Плюс" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ПП "Родос Плюс" і закриття провадження у справі щодо даних позовних вимог та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 р. залишено без змін.

Згідно резолюції від 14.11.2011 р. справу № 2а-18278/10/2670 передано на автоматичний розподіл між суддями, дану справу перереєстровано, присвоєно новий номер справи 2а-16703/11/2670 та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16703/11/2670 в частині позовних вимог про стягнення з ПП "Родос Плюс" вартості наданих товарів в розмірі 56 848 007,71 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-16703/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. зупинено провадження у справі № 2а-16703/11/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-18278/10/2670 (№ К/9991/73477/11).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012 р. поновлено провадження у справі № 2а-16703/11/2670 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судове засідання 14.06.2012 р. прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 14.06.2012 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 14.06.2012 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2008 року між ПП "Стальфонд" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 130/Д, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар (брухт та відходи чорних металів, відповідно до ДСТУ 4121-2002) загальною вартістю із ПДВ 56 848 007,71 грн., а покупець прийняти і оплатити товар (Т. І, арк. 11 - 12 матеріалів справи).

Поставка товару відповідно до умов вищенаведеного договору підтверджується видатковими накладними та відповідно складеними податковими накладними, що було відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідача. Зазначені накладні були підписані директором ПП "Стальфонд" ОСОБА_1 та директором відповідача ОСОБА_2

Разом з тим, докази транспортування даного товару та зберігання у відповідача відсутні.

Відповідно до постанови СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про порушення кримінальної справи № 71-00208 від 05.10.2010 р. встановлено, що ПП "Стальфонд" за місцем своєї реєстрації не знаходиться (Т. І, арк. 13 - 14 матеріалів справи).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 10919/10-11 від 03.12.2010 р. встановлено, що податкові накладні, виписані у 2008 - 2010 роках від імені ПП "Стальфонд" в адресу відповідача завірені не підписом ОСОБА_1, а відтиском факсиміле, зразком для виготовлення якого не слугував оригінал підпису останнього (Т. І, арк. 73 - 131 матеріалів справи). Відтак, податкові накладні оформлені з порушенням ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є належними документами, що давали підстави для формування податкового кредиту.

Крім того, згідно додатків № 5 податкових декларацій з ПДВ підприємств, встановлено розбіжність у об'ємах проведених операцій та податкового кредиту і податкового зобов'язання, оскільки ПП "Стальфонд" відображено суму податкового зобов'язання з ПДВ від операцій з реалізації товару в адресу відповідача у сумі 9 358 948,00 грн., в той час як за той самий період часу відповідачем з цих самих операцій задекларовано податкового кредиту у сумі 11 546 399,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2010 року ОСОБА_1 подав до ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заяву про вчинення злочинних дій невстановленими особами, які заволоділи його паспортними даними, реквізитами ПП "Стальфонд" та використовували їх з метою прикриття незаконної інформації (Т. І, арк. 25 матеріалів справи).

Судом встановлено, що допитаний в якості свідка в рамках розслідування кримінальної справи ОСОБА_1 вказав, що фактично не є засновником ПП "Стальфонд", однак наприкінці 2006 року був запрошений на роботу на посаду директора даного підприємства невідомим чоловіком, однак як директор ніякої діяльності на підприємстві не здійснював і нікого не уповноважував на ведення господарської діяльності, жодної інформації про здійснення господарської діяльності не має, печатки підприємства ніколи не бачив та нею не користувався, з 2006 року ніколи не підписував жодного первинного документу ПП "Стальфонд", так як взагалі не проводив ніяких господарських операцій (Т. І, арк. 26 - 31 матеріалів справи).

Судом встановлено, що під час пред'явлення особи для впізнання, ОСОБА_2, який є директором відповідача та ОСОБА_1, який значився директором ПП "Стальфонд", не впізнали один одного, що прямо вказує на ту обставину, що раніше вони між собою не зустрічалися, у зв'язку з чим фактично не мали змоги проводити господарські операції (шляхом підписання договорів, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних) між підприємствами, що додатково підтверджується очною ставкою даних осіб (Т. І, арк. 32 - 40 матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи фінансово-господарську діяльність підприємств на основі матеріалів справи вбачається, що вони у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних бухгалтерських документів отримували право на збільшення валових витрат та отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податків у значних розмірах, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що при укладанні договору купівлі-продажу № 130/д від 10.09.2008 р. сторони не могли не усвідомлювати протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і прагнули настання негативних наслідків для держави, у вигляді незаконного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Вищенаведена обставина додатково підтверджується висновком № 115/23-30/32733910 від від 07.12.2010 р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Родос Плюс" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. по взаємовідносинам з ПП "Стальфонд" (Т. І, арк. 150 - 166 матеріалів справи) та актом № 16/23-50/32733910 від 25.01.2011 р. за результатами документальної невиїзної перевірки ПП "Родос Плюс" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. по взаємовідносинам з ПП "Стальфонд" (Т. ІІ, арк. 15 - 58 матеріалів справи), відповідно до яких встановлено порушення відповідачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 18 "Порядку заповнення податкової накладної", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 820 504,60 грн., у зв'язку з чим відповідачем було порушено положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальником ПП "Стальфонд". Результатами перевірки встановлено, що ПП "Родос Плюс" здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, та проводило безтоварні операції, а тому зазначений правочин є нікчемним в силу закону.

Відтак, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 5 ст. 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд приходить до висновку, що укладання договору купівлі-продажу та видача податкових накладних з порушенням наведених норм законодавства призводить до порушення інтересів держави і суспільства, а саме порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України "Про систему оподаткування", Конституції України, оскільки дії відповідача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах держави.

Відтак, суд вважає встановленим та доведеним, що господарські зобов'язання за договором купівлі-продажу № 130/Д від 10.09.2008 р., укладеним між ПП "Стальфонд" та ПП "Родос Плюс", не спрямовані на реальне встановлення правових наслідків, що обумовлені договором, у зв'язку з чим даний правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що є завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим є недійсним відповідно до положень законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 КАС України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача, надані під час розгляду справи, суд приходить до висновку про застосування наслідків нікчемного правочину до договору купівлі-продажу № 130/Д від 10.09.2008 р., укладеного між ПП "Стальфонд" та ПП "Родос Плюс", у зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнути в дохід держави все одержане відповідачем за договором, та стягнути з відповідача на користь держави вартість наданих товарів в розмірі 56 848 007,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Родос Плюс" (м. Київ, вул. Федори Пушиної, 13, код ЄДРПОУ 32733910) на користь держави вартість наданих товарів за договором купівлі-продажу № 130/д від 10 вересня 2008 року у розмірі 56 848 007,71 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова